Нерівномірність та асиметрії глобального економічного розвитку

 

Нерівномірність як загальна закономірність глобального розвитку завжди була його невід’ємною характерною рисою. Проте на сучасному витку глобальних трансформацій вона набуває якісно нових соціально-економічних форм під впли­вом посилення регіональних інтеграційних процесів у світі, інтернаціоналізації со­ціально-економічного життя, науки, техніки та гуманітарної сфери, прискорення процесів техноглобалізму, активізації тенденцій до глобальної монополізації вироб­ництва і капіталу, а також наростання неадекватності інституційної системи мас­штабам та динаміці глобальних трансформацій. Це потребує суттєвої модернізації концепції нерівномірності глобального економічного розвитку, а саме – змісту поняття «нерівномірність економічного розвитку», критеріїв економічної стратифі­кації країн світу та системи факторів, котрі її обумовлюють, з метою адекватного відображення трансформацій економічних систем різного рівня у глобальних коор­динатах розвитку. Не випадково, що протягом останніх десятиліть поняття «нерів­номірність економічного розвитку» поступово еволюціонує у більш містку і багато­гранну категорію «асиметрія», яка є більш цілісною і системною у трактуванні сут­ності глобальних форм нерівномірності економічного розвитку та роз­критті їхньої багатоманітності і суперечливості.

Під асиметріями глобального економічного розвитку розуміють усталену відсутність структурної рівноваги глобальної економічної системи, яка проявляєть­ся у: 1) непропорційності розвитку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єктивно існуючих суперечностей між ними; 2) порушенні функціонально-ієрархічної рівноваги геопростору, коли актори геополітичної та геоекономічної взаємодії реалізують свої інтереси , нехтуючи інтересами інших; 3) поліваріантності та асинхронності національних і глобальних циклів розвитку. Основними ви­мірами асиметрій глобального розвитку є: 1) матеріальний (кількісно-вартісний); 2) просто­рово-часовий; 3) соціокультурний (якісний).

Таким чином, асиметрія є об’єктивною і закономірною формою глобального економічного розвитку та ін­струментом виявлення системи його багаторівневих су­перечностей (табл. 5.2.1). При цьому базовими ідентифіковано три рівні асиметрій глобального розвитку у дев’яти функціональних вимірах, що характеризують:

1) асиметрії у розподілі первинних ресурсів;

2) асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку;

3) диференціацію країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей.

Таблиця 5.2.1

Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку*

Функціональні зони геопростору Критерії аналізу Інструментарій та показники виміру
1 2 3
І-ий рівень – асиметричний характер розподілу первинних ресурсів
Соціодемографічна складова забезпеченість людським потенціалом, економічно активним населенням та рівень демографічного навантаження темпи природного приросту населення (у розрізі локальних цивілізацій); середній вік населення; рівень безробіття; рівень міграції економічно активного населення; стан здоров’я і медичного обслуговування; рівень соціальної стратифікації населення; рівень соціального забезпечення людей похилого віку, інвалідів, багатодітних сімей та інших категорій малозабезпечених верств населення.
Енергетична складова забезпеченість енергетичними ресурсами рівень енергоспоживання (в т.ч. на душу населення); рівень енергозабезпеченості (в т.ч. за рахунок власних джерел).
Екологічна складова рівень забруднення природного середовища і екологічної безпеки рівень викиду в атмосферу СО2 (на душу населення і у % до світу); рівень викиду в атмосферу інших парникових газів (на душу населення і у % до світу); частка екологічних затрат в структурі ВВП.
Резюме: на основі цих факторів проводиться емпіричний вимір асиметрій глобального розвитку за обсягом і структурою потреб у первинних ресурсах, визначається здатність і можливість задовольняти ці потреби за рахунок власних первинних ресурсів.
ІІ-ий рівень – асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку
Технологічна складова технологічний рівень та інноваційний потенціал розвитку держави технологічний рівень економіки (технологічний уклад); рівень продуктивності праці; частка інноваційної продукції у валовому випуску; співвідношення експорту й імпорту технологій; частка в світовому експорті високотехнологічної продукції.
Економічна складова рівень відкритості, економічного розвитку і потенціал економічного зростання рівень економічного розвитку (обсяг ВВП за ПКС та обсяг ВВП за ПКС на душу населення); темпи приросту/падіння ВВП; рівень глобалізованості економіки (відношення показника зовнішньої торгівлі до ВВП); частка малого і середнього бізнесу в структурі ВВП; рівень капіталізації економіки.
Фінансова складова рівень розвитку та глобалізованості фінансової системи валове нагромадження зовнішніх активів; валовий зовнішній борг країни (у % до ВВП); частка прямих іноземних інвестицій у ВВП країни; вартісні обсяги експорту-імпорту фінансових послуг країни; рівень заощаджень та рівень інвестицій.
Резюме: на основі цих факторів проводиться емпіричний вимір та аналіз асиметрій глобального соціально-економічного розвитку (з урахуванням фактора формування і розподілу світової ренти (в т.ч. квазіфінансової ренти) та різнорівневого характеру фінансової глобалізації.

Продовження табл. 5.2.1

1 2 3
ІІІ-ій рівень – диференціація країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей
Геополітична складова геополітичний статус держав, їхня геополітична активність рівень мілітаризації економіки (частка військових витрат у ВВП); участь у військових конфліктах і військових блоках; участь у регіональних економічних утвореннях і міжнародних організаціях.
Соціокультурна складова переважаючий соціокультурний устрій, його вплив на суспільство і систему цивілізаційних цінностей рівень культурної диференціації; стратифікація за рівнем розвитку науки і винахідництва; стратифікація за рівнем охоплення населення середньою і вищою освітою; рівень впливу системи цінностей (етичних норм, ідеології (в т.ч. релігії) на суспільство.
Інституційна складова рівень розвитку інститутів рівень демократизації, політичних і економічних свобод; рівень втручання держави в економіку; рівень корумпованості державного апарату.
Резюме: на основі цих факторів (хоча вони важко піддаються кількісному виміру) проводиться емпіричний аналіз асиметрій глобального розвитку, на основі якого визначається позиціонування країн у сфері політичних відносин, рівень їх інституційного розвитку та соціокультурної ідентичності.

 

Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку дає можливість аналізувати динаміку глобального розвитку на основі багатофакторних взаємозв’яз­ків, а проблематику «глобального розвитку» розглядати з урахуванням не лише структурних чинників економічного зростання, але й інституційних та соціокуль­турних факторів, що особливо важливо в період становлення постіндустріального суспільства. Во­дночас вона відображає єдність геопростору у дев’яти проблемних зрізах, так званих «функціональних зонах» і, цим самим, формує методологічну ос­нову аналізу асиметричності глобального розвитку, дає можливість прослідкувати гетерогенність сучасного глобально-центричного світу, неоднорідність і нерівно­мірність його розвитку, складність взаємозв’язків та асиметричний характер струк­турно-функціональних залежностей між різними його рівнями. За результатами виявлених взаємозв’язків у геопросторі можна будувати просторові карти гео­стратегічного атласу.

 








Дата добавления: 2016-02-16; просмотров: 634;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.003 сек.