Економічний цикл і його фази.

Циклічність — це специфічна форма функціонування ринкової економіки. Виділяють три підходи до визначення причин циклічності:

1) пояснення циклів зовнішніми (екзогенними) факторами. Це явища, які відбуваються за межами економічної системи (зміна чисельності населення, винаходи, інновації, війни. тощо);

2) пояснення внутрішніми (ендогенними) факторами.. Це явища, які відбуваються всередині економічної системи (споживання, інвестиції, діяльність уряду і т.п.).

3) пояснення синтезом внутрішніх і зовнішніх причин.

У структурі економіки особливо рельєфно вираженісередні цикли, що справляють найбільш відчутний вплив на розвиток економічних процесів. У зв'язку з цим середні цикли не без підстав називають базисними або відтворювальними. Цикл характеризується періодичними піднесеннями й падіннями ділової активності. Основною властивістю циклу є коливання темпів зростання ВВП в часі.

Фази циклу.Економічні цикли середньої тривалості, як правило, містять чотири фази, що йдуть у своєму розвитку одна за одною (див. Рис):

- криза (1);

- депресія (2);

- пожвавлення (3);

- піднесення (4).

ВВП

1 2 3 4

час

Криза (рецесія) характеризується: перевиробництвом з наступним падінням обсягів виробництва; падінням товарних цін; зростанням безробіття; падінням рівня життя населення; зростанням взаємних неплатежів; ростом процентних ставок.

Депресія (застій, стагнація) характеризується стабілізацією виробництва, але на низькому рівні; високий рівень безробіття; рух капіталу нежвавий, відсутні нові інвестиції.

Пожвавлення – початок оновлення основного капіталу; активізація інвестицій та сукупного попиту; підвищення рівня виробництва; зменшення безробіття; зростання товарних цін.

Піднесення (експансія) – масове оновлення й розширення основногокапіталу4 стрімке зростання прибутків й цін; обсяги виробництва перевищують максимальні в минулому циклі.

Визначальними у цих фазах є криза і піднесення. Тому дехто з вчених розглядає структуру економічного циклу як двохфазову: рецесія й експансія.

Найбільш складною і суперечливою фазою економічного циклу є криза. З одного боку, вона несе в собі величезну руйнівну силу: скорочення виробництва, масові банкрутства, безробіття, зниження життєвого рівня, наступ на соціальні завоювання трудящих і демократію, неминучу політичну напруженість. З іншого боку вона відіграє конструктивну функцію. прискорюючи відмирання застарілих економічних систем, вона є водночас найважливішою ланкою, яка розчищає шлях для нового витка розвитку — прискорення технічного і технологічного оновлення виробництва, структурної перебудови економіки, підвищення ділової активності.

Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами структури економічного циклу і змісту його окремих фаз. Щ зміни пов'язані передусім з впливом на відтворювальні процеси досягнень науково-технічного прогресу, активним впровадженням у виробництво ресурсозберігаючих технологій, зростанням частки галузей, які виробляють товари широкого вжитку, а також сфери послуг, що менше піддаються циклічним коливанням.

На зміст циклічності дуже відчутий вплив має інтернаціоналізація відтворювальної структури, так само як і масштабне застосування в системі управління економікою новітніх засобів інформатики. Це природно, розширює можливості здійснення як на макрорівні, так і на рівнях окремих корпорацій ефективної антициклічної політики. Як наслідок цього в повоєнному розвитку економіки відбулися загальне скорочення тривалості фаз економічного циклу та більш швидке досягнення стану структурної рівноваги.