Операції банків з векселями.

Вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошових коштів пред’явнику векселя (векселедержателю).

Види векселів:

Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплати­ти зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи на­дані послуги.

Діючими правилами вексельного обігу передбачене, що:

По-перше, простий вексель – це боргова розписка векселедавця, яка підлягає дії вексельного права з його матеріальними і процесуальними особливостями, лише за умов дотримання правил і вимог та законодавчо закріпленої форми.

По-друге, у простому векселі сам боржник розраховується з кредитором грошовою сумою.

По-третє, векселедавців одного і того ж векселя не може бути декілька.

Переказний вексель (тратта) – це документ, що містить найменування «переказний вексель» і безумовну пропозицію векселедавця іншій, вказаній у векселі особі, сплатити певну суму грошей власникові векселя або його наказові.

У переказному векселі векселедавець виступає трасантом. Він пропонує здійснити платіж векселедержателеві (ремітенту) третьою особою – трасатом. Трасат (платник) не несе ніякої відповідальності за векселем аж до його прийняття, тобто акцептування. Акцептуючи вексель, акцептант (платник) стає головним боржником за даним векселем. Трасант при цьому стає гарантом забезпечення платежу.

Тратта за своїм змістом наближається до інших видів платіжних наказів і документів. Але, на відміну від них, класичний переказний вексель має такі ознаки:

по-перше, він є комерційним векселем, яким кредитор (трасант) доручає своєму дебіторові (трасату) сплатити певну суму в установлений строк певній особі (бенефіціарові);

по-друге, він є документом, за яким на прохання трасанту оплату здійснює не векселедавець, а інша особа;

по-третє, переказний вексель є наказом боржнику сплатити у зазначений термін вказану у ньому суму третій особі (ремітентові). тобто переказним векселем переказується оплата.

Переказний вексель є більш складним фінансовим документом:

1) У ньому, фактично відображено два боргових зобов’язання: платника перед трасантом і трасант перед ремітентом.

2) Головним боржником в ньому є акцептант.

3) Якщо простий вексель виписує боржник, то переказні векселі, переважно, виписують кредитори, використовуючи у такий спосіб дебіторську заборгованість для власних платіжно-розрахункових операцій.

Отже, простий вексель складає особисте зобов’язання сплатити борг, а переказний – наказ сплатити борг третій особі (ремітенту). Платником у тратті, як правило, виступає третя особа.

Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.

Комерційний вексель з’явився в обігу в результаті реальної угоди купівлі-продажу товарних цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Звідси походять синоніми комерційного векселя: товарний, торговий.

Комерційні векселі, стимулюючи виробництво та рух товарів, зменшують час перебування капіталу у товарній формі, прискорюють процес суспільного відтворення і підвищують надійність розрахунків, томущо у випадку банківського акцепту той вимагає негайних платежів

Фінансові векселі виникають як грошовізобов’язання, що не пов’язані з купівлею-продажем. Первісним джерелом виникнення фінансових векселів є оформлення фактичних угод щодо отримання грошової позички проти виписки вексельного боргового зобов’язання. Провідними фінансовими операціями, що обслуговуються фінансовими векселями є:

а) позички, які видаються одним підприємством за рахунок тимчасово вільних коштів іншому підприємству;

б) перерахування до бюджету податкових платежів;

в) отримання бюджетного фінансування;

г) оформлення простроченої кредиторської заборгованості;

д) зобов’язання отримувача кредиту з метою його погашення.

Використання фінансових векселів здійснюється також для отримання банківського кредиту у негрошовій формі, користування яким набагато вигідніше, тому що передбачає отримання процентів за вексель, на відміну від сплати процентів за користування банківським кредитом. Векселі, що виставлені банком на банк, як правило, є фінансовими траттами. Якщо фінансовий вексель видав банк, то його ще називають банківським. Водночас банківський вексель може мати, як фінансову природу, коли банк видає вексель як депозитний інструмент з метою залучення грошових коштів, так і товарну – у випадку і оформлення ним вексельного кредиту.

Банківський вексель – це короткострокове боргове зобов’язання, що надає його власникові право одержати вказану у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що підприємство чи інший клієнт вніс до банку суму, яка вказана у векселі, а банк зобов’язується погасити його у зазначений строк. Доход векселедержателя при цьому складає належний відсоток, що матеріалізується у грошовому виразі шляхом визначення різниці між ціною номіналу і ціною продажу банківського векселя. Банківський вексель може зберігатися у векселедержателя, передаватися на зберігання до депозитарію у банку. Але при втраті він не поновлюється.

Біржовий ринок цінних паперів - це організовані ринки. Торгівля на фондових біржах здійсняється за певними правилами, стандартами та критеріями.

На позабіржовому ринку умови обігу цінних паперів, укладання та виконання угод за ними є більш вільним та менш процедурним.

Біржовий сегмент-займає важливе положення в системі ринку цінних паперів. Взаємодіяльність на фондових біржах вважається більш надійною порівняно із взаємодіяльністю на позабіржовому ринку. Фондові біржі та торгівля на них виконують функцію "барометра" стан фондового ринку на даний момент часу. Багато економічних рішень приймається в повсякденному житті на основі обліку стану біржової торгівлі цінними паперами.

Формування максимально справедливої ціни на цінні папери повинно сприяти діяльності фондових бірж, на яких за допомогою лістингу, механізму біржової торгівлі буде визначатися єдина котировка цінних паперів, що повинно підвищувати довіру інвестора до них.

До кредитних операцій з векселями належать операції врахування векселів і видачі кредитів під заставу векселів.

Врахування векселів – це операція кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання терміну платежу за ним з дисконтом (зі знижкою) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. При цьому сума дисконту утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя, виходячи з кількості днів, що залишаються до терміну платежу за ним із прийняттям до розрахунку дня врахування і дня платежу.

Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у вигляді оформлення заборгованості векселями та проведення розрахунків з використанням векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою (боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов’язань іншими – вексельними. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованості банку належать:

– акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

– видача простих векселів банком кредитору банку.

До операцій з оформлення векселями дебіторської заборгованості банку належать:

– видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів боржником;

– видача боржником банку простих векселів на користь банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора, їх зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов’язання від платника за векселем. Прийняття вексельного
зобов’язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.

До операцій з розрахунків векселями щодо погашення дебіторської заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на 1 користь банку, їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов’язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов’язання відбувається шляхом передавання векселя, прид­баного клієнтом-боржником, банку-кредитору.

Обліковий кредит — надають банки для обслуговування платіжного обороту клієн­тів. Він випливає з вексельного обороту. Кредитна угода виникає внаслі­док купівлі банком векселя, за яким одержу­вачем коштів є його клієнт. Клієнт одержує гроші у формі готівки або переказом на по­точний рахунок. Передача векселя банку здійснюється через індосамент. Одержувачем кош­тів за індосованим векселем стає банк. Ця операція має назву «облік векселів». Банк може зберігати облікований вексель до строку його погашення (пред'явлення до сплати боржникові). У разі необхідності ко­мерційний банк може аналогічно, в свою чергу переоблікувати вексель у центрально­му банку.

Інкасування векселів — це виконання комерційним банком доручення своїх клієнтів та взяття на себе відповідальності за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів.
В інкасовій операції беруть участь:

- векселедержатель, який дає доручення інкасувати вексель — принципал, комітент;
- банк, якому дано доручення здійснити інкасування векселя - ремітент;
- банк, який бере участь в інкасуванні, але не є банком ремітентом — інкасуючий банк; платник за векселем;

- інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів платнику — пред'являючий банк.

Доміциляція векселів — це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, що зазначена як платник за векселем. Особа, яка призначена для оплати векселя поза місцезнаходженням платників, називається доміциліантом.

Доручення на оплату векселя дає векселедавець простого чи переказного векселя. Якщо в тексті векселя доміциліант не визначено, його може призначити трасат при акцептуванні або векселедавець при представленні векселя до платежу.