Місце та час вчинення нотаріальних дій

Відповідно до ст. 41 Закону, нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом або посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів на всій території України. Однак деякі з них можуть бути здійснені суворо визначеним нотаріусом, вчинення їх іншими нотаріусами заздалегідь ставить під сумнів законність нотаріальної дії і, отже, ті наслідки, які воно тягне. Коло таких дій досить чітко окреслене законодавством.

Так, посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна здійснюється нотаріусом за місцезнаходженням зазначеного майна (ст. 55 Закону).

Заходи щодо охорони спадкового майна вживаються державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 60 Закону). Про припинення охорони спадкового майна державний нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави — відповідні фінансові органи (ст. 65 Закону).

Свідоцтво про право на спадщину на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 66 Закону).

Свідоцтво про право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцем його знаходження (ст. 70 Закону).

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 71 Закону).

Свідоцтво про придбання жилого будинку з прилюдних торгів видається нотаріусом за місцезнаходженням будинку (ст. 72 Закону).

Заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаражу, іншого нерухомого майна накладається за місцезнаходженням цього майна (ст. 73 Закону).

Прийняття нотаріусом у депозит грошових сум та цінних паперів провадиться за місцем виникнення зобов'язань (ст. 85 Закону).

Прийняття чеків для пред'явлення до платежу та посвідчення несплати чеків провадиться нотаріусом за місцезнаходженням платника (ст. 93 Закону).

У ряді випадків місце вчинення нотаріальної дії визначається міжнародними правочинами України (ст. 103 Закону).

Якщо певна нотаріальна дія в силу правил про місце вчинення нотаріальних дій не може бути вчинена даним нотаріусом, останній відмовляє в її вчиненні на підставі ч. 2 ст. 49 Закону та роз'яснює при цьому, куди необхідно звернутися.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону, нотаріальні дії вчиняються:

у приміщенні державної контори;

у державному нотаріальному архіві;

у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса;

у приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради.

В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися у зазначене приміщення, а також якщо цього вимагають особливості посвідчуваного правочину, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза межами зазначених приміщень. Тут задовольняються, насамперед, інтереси громадян, які не можуть внаслідок хвороби, інвалідності чи з інших поважних причин прибути до державної нотаріальної контори, до приватного нотаріуса або до виконкому. Закон не встановлює докладного переліку цих причин. Практично дана норма застосовується доволі широко при вчиненні таких нотаріальних дій, як посвідчення заповітів, довіреностей, засвідчення правильності підписів тощо. Державне мито при цьому стягується у розмірі встановлених ставок за відповідні дії. Крім того, сплачуються фактичні витрати, пов'язані з виїздом для вчинення нотаріальної дії.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза межами приміщення державної нотаріальної контори або поза приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному напису та в реєстрі нотаріальних дій обов'язково записується місце вчинення нотаріальної дії (вдома, у лікарні, на підприємстві, в установі, організації тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза зазначеними приміщеннями.

Що стосується правил про час вчинення нотаріальних дій, то ст. 42 Закону закріплює, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати у день подачі всіх необхідних документів. Ця стаття є однією з найважливіших гарантій, спрямованих на своєчасне вчинення нотаріальних дій і на охорону прав громадян і юридичних осіб, що звертаються до нотаріуса.

Якщо нотаріус встановлює, що не всі документи представлені або не сплачено державне мито, він пропонує заінтересованій особі надати відсутні документи або сплатити мито. До усунення вказаних недоліків нотаріальна дія не вчиняється.

Для вчинення певних нотаріальних дій законодавством передбачено спеціальні строки, яких мають дотримуватися як особи, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій, так і посадові особи, що їх вчиняють. Наприклад, свідоцтво про право на спадщину видається по закінченні шести місяців з дня відкриття спадщини.

У деяких випадках вчинення нотаріальної дії може бути відкладено або зупинено.

Відкладення означає перенесення вчинення нотаріальної дії на більш пізній строк (ч. 2 ст. 42 Закону). Як правило, цей строк не може перевищувати одного місяця. Більш короткий строк — не більше десяти днів — встановлюється у випадках, коли є заява заінтересованої особи, що свідчить про бажання останньої звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша заінтересована особа. Протягом цього строку заінтересована особа має реалізувати своє право на звернення до суду, бо тривала невизначеність у відносинах може суттєво зачіпати права інших осіб.

Окрім підстав, зазначених у ст. 42 Закону, Інструкція у п. 39 передбачає додаткові підстави для відкладення. Так, якщо у нотаріуса або іншої посадової особи, що вчиняє нотаріальні дії, є підстави припускати, що будь-хто з учасників правочину страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а відомостей про визнання такої особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає посвідчення правочину і з'ясовує, чи не було постановлене судом рішення про визнання громадянина недієздатним.

Аналогічно слід вчинити і в тому разі, якщо виникає припущення, що учасник правочину внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами ставить свою сім'ю у скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим необхідно з'ясувати, чи не постановлялося судом рішення про визнання його обмежено дієздатним. Якщо такого рішення немає, нотаріус у необхідних випадках повідомляє про своє припущення осіб, які можуть звернутися до суду із заявою про визнання громадянина недієздатним або обмежено дієздатним.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону, в разі отримання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, що оспорює право чи факт, про посвідчення яких просить інша заінтересована особа,

вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Зупинення означає, що вчинення нотаріальної дії припиняється у зв'язку з виникненням обставин, що перешкоджають виконанню нотаріальних функцій, до усунення цих обставин. Дане положення засноване на тому, що нотаріат є органом, який посвідчує угоди, що з жодного боку не викликають сумнівів. Будь-який сумнів, який при цьому може виникнути, має бути усунений. Якщо у судовому органі є справа позовного чи окремого провадження, від якої залежить визнання певного права чи факту, то нотаріус не має права вчинити нотаріальну дію, доки справу не буде розглянуто та рішення не набере чинності.