КОРЕЛЯЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

Багато явищ, які заслуговують на інтерес психологічної науки і практики, знаходяться у взаємозв'язку і залежності між собою. Часто, але не завжди, цей зв'язок є причинно-наслідковим. Різні причини впливають на явища-наслідки, змінюючи їх характеристики у визначеному або непередба-чуваному напрямку. Наприклад, зміна уваги людини при­зводить до зміни мнестичних та інтелектуальних функцій. Зі зміною віку спостерігаються зміни ціннісних орієнтацій, особистісних сенсів, екопсихологічних диспозицій, віру­вань, як і мисленневих процесів узагальнення, аналізу, мо­тивів діяльності, установок тощо.

Такого роду зв'язки між явищами часто зустрічаються, і перед математичною статистикою постає задача вимірювати їх кількісно. Слід зазначити, що мова йде не про функціональні співвідношення, а про залежності, що набли­жаються до функціональних. Наприклад, при точно визна­ченому віці не спостерігається строго визначеної появи психічних новоутворень. Пояснюється це тим, що новоутво­рення психіки залежать не тільки від віку досліджуваного, але і від багатьох інших факторів: статі, стану здоров'я, провідної діяльності природних задатків, характеру вихо­вання і т. ін.

У зв'язку з тим, що врахувати всі фактори, що здійсню-joTb вплив на явище-наслідок, практично неможливо, то при дослідженні зв'язків між явищами здебільшого приймають до уваги тільки найважливіші з них, саме ті, що здійснюють найбільший вплив чи представляють найбільший інтерес.

У таких випадках йдеться не про функціональний, а про кореляційний зв'язок, коли зміна в одному явищі не завжди пов'язана зі строго визначеними змінами в іншому.

В принципі, вивчення кореляційної залежності пов'язано насамперед з визначенням того, наскільки вона набли­жається до функціональних співвідношень. Для цього обчис­люють ряд показників кореляції. Позначаються вони г, і ве­личина їх варіює від 0 до 1.

При г=0 не існує зв'язку між досліджуваними явищами. При г=1 — зв'язок повний, функціональний. Проміжні зна­чення 1>г>0 вказують на наявність зв'язку більш-менш сильного виміру. Зазвичай вважають: якщо г< 0,3 — зв'язок виражений слабко; якщо 0,3 <г< 0,5 — зв'язок виражений помірно; якщо 0,5<г<0,7 — зв'язок значний, досить виражений; якщо 0,7<г<0,9 — зв'язок виражений сильно; при г > 0,9 — зв'язок виражений дуже сильно.

Оцінюючи зв'язок, варто враховувати число випадків, що спостерігаються.

Коефіцієнт кореляції може мати позитивний чи негатив­ний знак. Позитивний знак вказує на прямий зв'язок, а нега­тивний - на зворотний. Якщо слідом за підвищенням ваги одного явища збільшується й інше, то зв'язок прямий, і на­впаки, коли при збільшенні одного явища інше зменшується - зв'язок зворотний.

Отже, якщо по кількісному виразу коефіцієнта кореляції можна судити про розміри, міру зв'язку між явищами, то за зна­ком цього коефіцієнта - судять про напрямок цього зв'язку.

У практичних обрахуваннях величину досліджуваної оз­наки явища-причини позначають математичним індексом х (якщо вивчають вплив декількох ознак, то х^х^Хз і т.д.).

Величину ознаки явища-наслідку позначають індексом у.

Перед тим, як вимірювати величину коефіцієнта коре­ляції, попередньо слід вирішити питання про те, чи можлива взагалі причинно-наслідкова чи будь-яка інша залежність

між досліджуваними явищами, чи ж мається на увазі лищ_е випадковий паралелізм у їх співіснуванні. Правильне вирі-шення цього питання здійснюється на підставі якісного аналізу досліджуваних явищ.

Існує кілька способів обчислення коефіцієнта кореляції г. Вибір одного з них залежить від наступних обставин:

1. Яким чином виражені ознаки досліджуваних явищ -описово чи кількісно.

2. У якому вигляді представлені дані - згруповано чи нез-груповано.

3. Потрібно виміряти зв'язок між двома явищами чи між декількома.

Кореляція може бути лінійною, парціальною або ранговою.

5. СТАТИСТИЧНИЙ КРИТЕРІЙ tf (ХІ-КВАДРАТ)