За фізичним принципом дії розрізняють

· динамічну оперативну пам’ять DRAM (Dynamic RAM).

· статичну оперативну пам’ять SRAM (Static RAM).

Динамічній пам’яті притаманна простота реалізації і низька вартість. Але, недоліком є повільний запис і зчитування даних, потрібна постійна підзарядка конденсаторів.

Статична пам’ять є самою швидкісною зі всіх запам’ятовуючих пристроїв, вона характеризується часом доступу біля 25 наносекунд. Але вона є дорогою, бо має складний процес виготовлення. На відміну від DRAM, статична RAM зберігає дані доки на мікросхему подається живлення.

Мікросхеми DRAM використовують як оперативну пам’ять загального призначення, а мікросхеми SRAM як високошвидкісну кеш-пам’ять процесора.

Фізично, оперативна пам’ять (рис.5) представлена у вигляді окремих панелей з мікросхемами, що називаються модулями. Панелі оперативної пам’яті вставляються у спеціальні роз’єми на материнській платі. Модулі пам’яті мають різні характеристики і для свого функціонування мають бути сумісними з основними пристроями комп’ютера (материнською платою, процесором та іншими).

Основними характеристиками модулів оперативної пам’яті є:

· об’єм, вимірюється в Мбайтах.

· час доступу, вимірюється в наносекундах.

Сучасні модулі є об’ємом в 1024, 2048, 4096 Мбайт і вище. Чим вище цей показник, тим більше програм можна одночасно завантажити, тим складніші процеси можна виконувати.

Час доступу показує, скільки часу витрачається на звернення до комірок пам’яті, чим меншим є цей показник, тим швидше працює комп’ютер.

Постійна пам’ять ROM (Read Only Memory)

В момент увімкнення комп’ютера в його оперативній пам’яті відсутні будь-які дані, оскільки оперативна пам’ять не зберігає дані при вимиканні комп’ютера. Але, процесору необхідні команди відразу після вмикання. Тому, процесор звертається за першою командою за спеціальною стартовою адресою, яка йому завжди відома.

Ця команда міститься у мікросхемі постійного запам’ятовуючого пристрою, де інформація зберігається постійно, навіть при вимкнутому комп’ютері. Комплект програм, що знаходиться у постійній пам’яті записується на стадії виготовлення мікросхеми і називається BIOS «Базова система Вводу/Виводу» (Basic Input Output System).

Основним призначенням програм BIOS (рис.6) є:

· перевірка складу та працездатності основних пристроїв системи.

· забезпечення взаємодії з основними пристроями вводу/виводу: монітором та клавіатурою.

Перші програми BIOS записувалися в одноразово програмовану мікросхему постійної пам’яті. Згодом стали застосовувати мікросхеми з ультрафіолетовим затиранням, тут інформацію вже можна було змінювати за допомогою спеціального програматора. Сучасні мікросхеми постійної пам’яті виконують за технологією Flash ROM або EEP ROM з електричним затиранням та перезаписом, що дозволяє користувачеві легко і швидко змінювати налаштування програм BIOS.

Але новітні технології мають й свої недоліки:

· перепад напруги в момент зміни налаштувань або раптове вимикання живлення можуть зіпсувати мікросхему постійної пам’яті.

· існують комп’ютерні віруси, які затирають налаштування чи самі програми BIOS, і це може цілком паралізувати роботу комп’ютера.

Спеціально, для збереження такої інформації на материнській платі міститься мікросхема енергонезалежної пам’яті CMOS, що підживлюється від невеличкої батарейки.

Вміст енергонезалежної пам’яті постійно оновлюється:

· при під’єднанні чи від’єднанні пристроїв;

· при зміні налаштувань програм BIOS через команду SETUP;

· при вимиканні комп’ютера вміст енергонезалежної пам’яті зберігається, а батарейка дозволяє підтримувати відлік системної дати та часу.