Тема № 6: Криміналістична характеристика та основні положення розслідування злочинів, пов’язаних із порушеннями бюджетного законодавства

План

1. Криміналістична характеристика бюджетних злочинів та їх зв'язок з іншими злочинами.

2. Ситуаційний підхід до початкового етапу розслідування.

3. Тактика окремих слідчих дій.

4. Використання спеціальних знань в методиці розслідування.

Література

1. Кримінальний кодекс України.

2. КПК України;К

3. Корж В.П.Розслідування окремих видів злочинів-навчально-методичний посібник-Х.: хну імені В.Н.Каразіна, 2012.-508с.( серія»Бібліотека криміналіста»)

4. Корж В.П. Расследование организованной преступной деятельности в сфере экономики; Учебно-методическое пособие-Харьков .Кроссоурд. 2011-304с..

5. Степанюк Р.Л.. Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері України [Текст] : монографія / Р. Л. Степанюк ; за заг. ред. : А. Ф. Волобуєв ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : НікаНова, 2012. - 382 с

Успішне розслідування злочинних порушень бюджетного законодавства потребує особливо ретельної організації з-за досить специфічного предмету посягання та складного механізму вчинення цих злочинів. Зокрема, тут завжди виникає потреба в широкому використанні спеціальних пізнань з області бухгалтерського обліку, фінансового права та деяких інших. Цей аспект не завжди враховується слідчими при плануванні розслідування у цих справах. Без допомоги спеціалістів слідчий просто не в змозі зібрати достатньо доказів і дати їм кваліфіковану оцінку. Це обумовлено складністю розуміння особливостей порядку використання бюджетних коштів та документального оформлення операцій з ними, недосконалістю бюджетного законодавства.

Спеціальні знання слідчий може використовувати як у процесуальних, так і в непроцесуальних формах, а саме у вигляді: а) отримання консультацій з різних питань; б) проведення ревізії; в) залучення спеціаліста для участі в проведенні окремих слідчих дій; в) проведення експертиз.

Консультаціїє найбільш розповсюдженою формою непроцесуальної допомоги слідчому з боку обізнаних осіб. Аналіз практики розслідування злочинних порушень бюджетного законодавства та анкетування слідчих дає можливість підтвердити справедливість такого ствердження і для цих злочинів. Консультації у названій категорії кримінальних справ слідчий може отримувати для вирішення досить широкого кола питань. Частіше за все при розслідуванні консультації отримують у наступних випадках.

1. Роз’яснення положень нормативних актів, які регулюють відносини у сфері бюджетного регулювання. З цією метою доцільно звертатись до фахівців у галузі фінансового права.

2. Ознайомлення зі спеціальними питаннями стосовно особливостей порядку виділення та використання бюджетних коштів у даному державному органі, установі, організації чи на підприємстві. Надати таку консультативну допомогу можуть ревізори, які проводили ревізію, а також службові особи органів Державного казначейства або фінансових органів.

3. Ознайомлення зі спеціальними питаннями стосовно порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у даному органі чи установі. Найчастіше по таку допомогу звертаються до ревізорів, які проводили ревізію чи перевірку на даному органі, або до працівників фінансових органів даної чи подібної установи.

4. Роз’яснення акту ревізії та допомоги при оцінці висновків ревізорів. Нерідко висновки, які наведені в акті ревізії, не зовсім зрозумілі слідчому. Для їх роз’яснення доцільно звернутись до ревізорів, які складали це акт, або до будь-яких спеціалістів в області бухгалтерського обліку. Допомога спеціаліста-бухгалтера може знадобитися слідчому і для оцінки висновків ревізора. Безумовно, якщо слідчий володіє основами бухгалтерського обліку, то він і сам спроможний критично оцінити висновки ревізії. Однак, як вказують вчені, і в таких випадках попередній обмін думками слідчого та бухгалтера по окремих пунктах акту ревізії або іншого документа дозволяє слідчому переконатися в правильності аналізу отриманої ними інформації [3, с. 15-16].

Крім того може виникнути потреба в одержанні додаткових відомостей у галузі будівництва (якщо бюджетні кошти використовувались злочинцями для фінансування витрат на будівництво), банківської справи (при розслідуванні фактів порушень бюджетного законодавства з кредитними коштами) тощо.

5. Одержання допомоги у підготовці проведення окремих слідчих дій. Для вирішення цих завдань можливе залучення в якості консультантів різних спеціалістів, зокрема, інженерів, економістів, бухгалтерів, криміналістів.

Наприклад, при вирішенні питання про призначення ревізії або судово-бухгалтерської експертизи спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку може надати допомогу слідчому у правильному формулюванні запитань ревізору чи експерту, враховуючи реальні можливості цих дій. Крім того спеціаліст іноді може підказати слідчому послідовність проведення слідчих дій у справі та допомогти у виборі тактичних прийомів, які доцільно застосувати при проведенні певної слідчої дії.

Ревізія як непроцесуальна форма використання спеціальних знань, застосовується практично в усіх випадках розслідування злочинних порушень бюджетного законодавства. Документальна ревізія є однією з найвагоміших форм фінансово-економічного контролю за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій, які повністю фінансуються з бюджету або одержують бюджетні кошти. Без цієї форми документального контролю жодна кримінальна справа про злочинні порушення бюджетного законодавства не тільки не може бути успішно завершена, а й у більшості випадків не може бути й порушена.

На стадії порушення кримінальної справи про такі злочини в залежності від підстав проведення ревізії можна виділити дві типові ситуації: 1) ревізія проводиться за ініціативою контролюючих органів; 2) ревізія проводиться за зверненням правоохоронних органів.

У першій ситуації ревізія проводиться у плановому чи позаплановому порядку без участі правоохоронних органів. При виявленні такою ревізією фактів порушень бюджетного законодавства її матеріали передаються до правоохоронного органу для прийняття подальшого рішення. Такі ревізії проводяться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (внутрівідомчі ревізії); контрольними підрозділами підприємств (внутрігосподарчі перевірки); Рахунковою Палатою Верховної Ради України (ревізії порядку витрачання коштів Державного бюджету); контрольними органами місцевих рад (перевірки витрачання коштів місцевих бюджетів); органами державної контрольно-ревізійної служби України.

У другій ситуації ревізія призначається з ініціативи правоохоронних органів (наприклад, коли повідомлення про скоєння даного виду злочину містяться у пресі, або є оперативні дані про такі діяння). У таких випадках ревізія проводиться лише відповідним органом Державної контрольно-ревізійної служби. Порядок призначення та проведення ревізії за ініціативою правоохоронних органів урегульовані Інструкцією про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів затвердженою Наказом ГоловКРУ від 26 листопада 1999 року № 107.

Для вирішення питання про призначення ревізії до порушення кримінальної справи керівник відповідного правоохоронного органу повинен підписати письмове звернення до контрольно-ревізійної служби, в якому наводиться обґрунтування для проведення ревізії і формулюються конкретні питання ревізору. При цьому, згідно з п. 1.3 вказаної Інструкції можуть призначатись ревізії господарської діяльності як установ, підприємств або організацій, що фінансуються з бюджету, так і суб’єктів підприємництва щодо використання позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів або цільового використання коштів державних позабюджетних фондів.

Після порушення кримінальної справи ревізія може бути призначена за відповідною постановою прокурора або слідчого.

Залучення спеціаліста до проведення окремих слідчих дій є процесуальною формою використання спеціальних знань у розслідуванні (ст. 128-1 КПК). У літературі зазначається, що необхідність участі спеціаліста в проведенні певної слідчої дії (допиту, виїмки, обшуку тощо) виникає при: 1) відсутності відповідних спеціальних знань та навичок у слідчого; 2) недостатньому оволодінні слідчим прийомами та засобами швидкого та доброякісного виконання тієї чи іншої роботи, яка потребує спеціальних пізнань та навичок; 3) необхідності з етичних або тактичних міркувань доручити здійснення певних дій саме спеціалісту; 4) одночасному застосуванні низки засобів криміналістичної техніки; 5) необхідності виконати великий обсяг роботи, яка потребує спеціальних пізнань та навичок [4, с. 12].

Узагальнення досвіду розслідування злочинних порушень бюджетного законодавства дає підстави для висновку, що при проведенні слідчих дій у цих справах потреба у залученні спеціаліста виникає частіше, ніж це фактично робиться. Саме проведення ряду слідчих дій без залучення спеціаліста є причиною упущень, коли не всі документи вилучаються при виїмці, значно більше часу витрачається на проведення допитів, самі допити проводяться некваліфіковано тощо.

Процесуальною формою використання спеціальних знань у розслідуванні є також призначення експертиз. У кримінальних справах про злочини, пов’язані з порушеннями бюджетного законодавства, нерідко виникає потреба у призначенні криміналістичних (почеркознавчої, технічної експертизи документів тощо), а також бухгалтерської, товарознавчої, інженерно-технічної, будівельно-технічної та інших видів експертиз. На дійсний час у призначенні економічних експертиз допускається багато помилок, які свідчать про незнання слідчими можливостей цих експертиз. Наприклад, нерідко слідчими призначається судово-бухгалтерська експертиза тільки для того, щоби одержати роз’яснення змісту нормативних актів, які регулюють ті чи інші бюджетні відносини. Зрозуміло, що такі питання виходять за межі компетенції експерта-бухгалтера.

Широке та ефективне використання спеціальних знань у справах про зловживання з бюджетними коштами, налагодження тісної взаємодії з спеціалістами є лише одним, але найбільш значущим аспектом організації розслідування злочинів вказаного виду.

У залежності від матеріальної форми всі кошти, які можуть бути предметом злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства, дисертант поділяє на планові та наявні. Планові бюджетні кошти існують у вигляді цифрових записів або правових приписів у відповідному нормативно-правовому акті або плановому документі. Наявні бюджетні кошти – у вигляді грошей (валюта України, іноземна валюта) в готівковій чи у безготівковій формі або еквіваленту грошей (цінні папери, банківські метали).

Як найсуттєвіші елементи обстановки бюджетних злочинів досліджено особливості нормативно-правового регулювання бюджетної сфери України за окремими напрямами, а також специфіку контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Автором наведено такі фактори, що визначають обстановку вказаних злочинів: а) періодичний характер дії значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні правовідносини; б) розгалуженість бюджетного законодавства; в) суперечливість окремих норм, що регулюють правовідносини у бюджетній сфері; г) неузгодженість статей 210 і 211 КК із нормами чинного бюджетного законодавства; ґ) недоліки системи контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Якщо перші два фактори є об’єктивними і зумовлені сутністю бюджетних правовідносин, то три останніх потребують вжиття заходів, спрямованих на їхнє усунення.

Підставою для класифікації використано службове становище правопорушників: а) службові особи – розпорядники бюджетних коштів; б) службові особи одержувачів бюджетних коштів; в) службові особи органів виконавчої влади, бюджетних установ, які не є розпорядниками бюджетних коштів, але мають повноваження щодо їх формування і використання; г) службові особи Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органів, органів Державного казначейства України.

соціально-демографічна характеристика порушників бюджетного законодавства, яка має значення для вирішення тактичних завдань розслідування. Зокрема, за статтю (чоловіки – 64,2%; жінки – 35,8%), за рівнем освіти (81,2% мали вищу освіту), за віком (87,3% злочинів вчинено особами від 30 до 59 років, 10,3% - більше 60 років), притягненням у минулому до кримінальної відповідальності (раніше не були судимі – 99,3%).

Вибір злочинцем того чи іншого способу бюджетного злочину детермінований об’єктивними (сфера господарської діяльності, компетенція службової особи, стан контролю за дотриманням вимог бюджетного законодавства тощо) та суб’єктивними (мета та мотив злочину, психологічні та соціальні особливості злочинця) факторами. Дії службових осіб можуть складатися з різних прийомів і операцій, спрямованих на підготовку, безпосереднє вчинення і приховування злочину. Їх зміст залежить від особливостей бюджетних коштів як предмета злочину.

Способи злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства, здобувач класифікує в залежності від виду предмета злочинного посягання – бюджетних коштів (наявні чи планові) – з урахуванням форми діяння (дія або бездіяльність), характеру і засобів впливу на бюджетні кошти (з використанням касових операцій, безготівкових розрахунків, розрахунків векселями, взаємозаліків, шляхом видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч

Для обґрунтованого порушення кримінальної справи за ознаками бюджетного злочину в первинних матеріалах повинна міститися інформація про: а) об’єктивну сторону діяння (наявність будь-якого з визначених у диспозиціях статей 210 і 211 КК порушення бюджетного законодавства); б) предмет злочину (чи бюджетні кошти стали предметом посягання, їх розмір (статті 210 і 211 КК), характеристика нормативно-правового або розпорядчого акту, виданого службовою особою (стаття 211 КК)); в) коло службових осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочинного порушення бюджетного законодавства, та їхні службові обов’язки.

До первинного матеріалу про злочин, передбачений статтею 210 КК, на думку автора, доцільно включати: а) документ, який містить привід до порушення кримінальної справи; б) основні документи, якими підтверджуються порушення бюджетного законодавства, а також визначаються службові обов’язки осіб, котрі можуть бути причетними до злочину; в) письмові пояснення

запідозрених службових осіб; г) письмові пояснення осіб, які можуть повідомити відомості про обставини протиправних дій; ґ) акт ревізії та додатки до нього. У свою чергу, первинний матеріал про злочин, передбачений статтею 211 КК, має містити: а) нормативно-правові або розпорядчі акти, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (додатковий предмет злочину); б) рішення компетентного органу про невідповідність нормативно-правового або розпорядчого акту вимогам чинного бюджетного законодавства; в) документи, на підставі яких визнається незаконність нормативно-правового або розпорядчого акта; г) документи, що визначають посадовий статус службової особи, котра підписала нормативно-правовий (розпорядчий) акт, яким змінюються доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку; ґ) письмові пояснення службових осіб, запідозрених у вчиненні злочину; д) письмові пояснення очевидців протиправних дій.

За результатами узагальнення кримінальних справ встановлено, що у 93,3% випадків матеріали документальної ревізії (перевірки) були частиною первинного матеріалу про злочинні порушення законодавства про бюджетну систему. Це означає, що значна частина діяльності слідчого, прокурора, органу дізнання до прийняття рішення про порушення кримінальної справи спрямована на оцінку інформації, яка міститься у матеріалах ревізії. У зв’язку з цим дисертантом характеризується діяльність слідчого, прокурора, особи, яка провадить дізнання, з оцінки таких відомостей і підкреслюється нагальна потреба здійснення аналізу акта ревізії та додатків до нього, керуючись при цьому вимогами, викладеними в науковій літературі (Ш.І. Джумамуратов, М.І. Камлик).

Перша слідча ситуація має місце, коли кримінальна справа порушується на основі інформації про злочин, що міститься у матеріалах, зібраних співробітниками оперативних підрозділів. Ця ситуація є найбільш сприятливою для розслідування, оскільки характеризується досить значним обсягом інформації про обставини злочину. Друга слідча ситуація – кримінальна справа порушується на основі інформації про злочин, що міститься у матеріалах ревізії (перевірки), проведеної контролюючим органом, – характеризується меншим обсягом інформації щодо ознак злочину, що пояснюється неучастю у його виявленні та документуванні працівників правоохоронних органів. Третя слідча ситуація характеризується тим, що кримінальна справа порушується на основі матеріалів, зібраних прокурором під час проведення перевірки законності виданих службовою особою нормативно-правових чи розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку. Четверта слідча ситуація (кримінальна справа порушується на основі інформації, одержаної при розслідуванні іншого злочину) відрізняється від визначених вище можливістю використання процесуальних засобів до порушення кримінальної справи за ознаками бюджетного злочину та фактору раптовості.

Вказані слідчі ситуації обумовлюють відповідні визначені дисертантом завдання розслідування та засоби їх вирішення.

Систему типових загальних версій щодо наявності події злочину та кваліфікації діяння, формулює рекомендації стосовно висунення версій про окремі його обставини, а також характеризує такі організаційно-підготовчі заходи початкового етапу розслідування бюджетних злочинів: а) вивчення нормативно-правового матеріалу, що регулює склад, структуру і порядок формування та виконання бюджетів, порядок видання нормативно-правових і розпорядчих актів у бюджетній сфері, а також відповідної учбової та наукової літератури; б) ознайомлення зі специфікою фінансової, господарської, нормотворчої діяльності державного органу, підприємства, установи чи організації, його структурою, особливостями ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності; в) збір даних про особистість службової особи, яка вчинила протиправні дії з бюджетними коштами; г) організація заходів щодо забезпечення збереження документів, які мають значення для справи; ґ) організація взаємодії зі співробітниками оперативно-розшукових підрозділів; д) залучення осіб, які володіють спеціальними знаннями, та використання їхньої допомоги у розслідуванні.

Планування та організація розслідування базується і на знанні предмета доказування у справах даної категорії. Ґрунтуючись на положеннях статті 64 КПК, з урахуванням особливостей складів бюджетних злочинів (статті 210 і 211 КК) та їхньої криміналістичної характеристики автором визначено перелік обставин, що підлягають встановленню.

Типові способи протидії розслідуванню злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства, визначені за допомогою анкетування слідчих: а) знищення, приховування або фальсифікація документів, що відображають операції з бюджетними коштами (71,8 %); б) здійснення “тиску” на свідків злочинних дій (51,8 %); в) втручання у процес розслідування корумпованих представників органів державної влади (30,9 %); г) використання корумпованих працівників правоохоронних органів для протидії розслідуванню (25,5 %); ґ) протиправні дії стосовно слідчого або інших осіб, які беруть участь у розслідуванні (співробітників оперативних підрозділів, експертів тощо) (14,5 %); д) утворення негативної суспільної думки щодо процесу розслідування (11,8 %).