Тема № 4: Криміналістична характеристика та основні положення розслідування фінансового шахрайства

План

1. Криміналістична характеристика фінансового шахрайства.

2. Типові слідчі ситуації та комплекси слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів на початковому етапі розслідування.

3. Тактика окремих слідчих дій.

4. Використання спеціальних знань в методиці розслідування

Література

1. Кримінальний кодекс України: ст. 190, 358, 366.

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності : Додаток до журналу "Вісник Національного банку України". - 2001, № 1, с.3-46.

3. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

4. Матусовский Г.А. Экономические преступления : криминалистический анализ. - Харьков: Консум, 1999, с. 240-250.

5. Корж В.П.Розслідування окремих видів злочинів-навчально-методичний посібник-Х.: хну імені В.Н.Каразіна, 2012.-508с.( серія»Бібліотека криміналіста»)

6. Корж В.П. Расследование организованной преступной деятельности в сфере экономики; Учебно-методическое пособие-Харьков .Кроссоурд. 2011-304с..

7. Телевізор, відеомагнітофон (DVD-програвач), навчальний відеофільм «Скажені гроші (справа Центробанку)».

Фінансова сфера життєдіяльності держави, що пов’язана з накопиченням, розподілом і використанням державних і приватних коштів, є однією з найбільш привабливих для діяльності злочинців. У даній сфері відбувається значна кількість різних злочинів, що вчинюються найчастіше при різноманітних кредитних операціях. Певне місце серед них займає шахрайство з фінансовими ресурсами.

У кримінальному законодавстві України шахрайство з фінансовими ресурсами з’явилося відносно недавно (1994 р.), що спричинило цілий ряд труднощів, пов’язаних з виявленням та розслідуванням даного виду злочинів. Особливо це відчувається на початковому етапі досудового слідства, коли ще недостатньо відомостей про механізм злочину, осіб, причетних до його вчинення, і всі дії слідчого спрямовані на усунення інформаційної невизначеності.

Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами на початковому етапі може відбуватися у двох типових слідчих ситуаціях, а саме тих, що характеризуються наявністю даних про: 1) вчинення злочину та особу злочинця; 2) вчинення злочину та недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця. Кожна з цих слідчих ситуацій обумовлює тактику слідчих дій, висування версій, дозволяє намітити таке поєднання оперативно-розшукових та пошукових дій, їх черговість, які б призвели до досягнення позитивного результату.Успішне розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами багато в чому залежить від своєчасного і обґрунтованого порушення кримінальної справи, що в більшості випадків відбувається на основі оперативно-розшукових матеріалів, які були отримані на стадії попередньої перевірки. Слідчий при вирішенні питання пропорушення кримінальної справи має володіти такою інформацією, як: 1) дані про факти порушення закону; 2) установчо-реєстраційні відомості позичальника; 3) результати проведення фінансово-економічних перевірок, ревізій; 4) дані про осіб, причетних до виявлених порушень; 5) витяги із нормативних документів, розпоряджень, що були порушені.

На початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами тактично виправдано проводити в першу чергу дії, що: 1) забезпечують фіксацію слідів, котрі можуть бути знищені; 2) сприяють усуненню інформаційної невизначеності; 3) потребують великих затрат часу (наприклад, призначення судово-економічної експертизи); 4) результати котрих мають значення для перевірки кількох версій. У зв’язку з цим важливими є початкові слідчі дії, яким притаманні своя специфіка та особливості проведення: виїмка, слідчий огляд документів, обшук, допит.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами доцільним є проведення тактичних операцій, що являють собою систему оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, які проводяться під керівництвом слідчого, для вирішення завдань розслідування. Найбільшої значимості набувають такі тактичні операції.

1. “Документ” (отримання і перевірка документів, що використовувались для вчинення злочину) – запит у відповідні установи та організації, опит осіб, призначення ревізії фінансово-господарської діяльності, виїмка, обшук, слідчий огляд документів, допит, огляд приміщень, зустрічна перевірка оперативними співробітниками, призначення судово-економічної експертизи.

2. “Кредитор” (встановлення злочинних зв’язків між кредитором і позичальником) – опит осіб, які можуть володіти необхідною інформацією, прослуховування телефонних переговорів, перехват пейджингових та факсових повідомлень, електронної пошти, перлюстрація кореспонденції, запит у відповідні установи та організації; допит: особи-позичальника, ініціатора отримання кредиту в банку, а також членів правління, співробітників кредитного відділу, інших осіб, які можуть володіти необхідною інформацією.

3. “Позичальник” (встановлення особи фінансового шахрая) – опит осіб, прослуховування телефонних переговорів, зовнішнє спостереження; допит: позичальника, кредитора, інших осіб, очна ставка, призначення почеркознавчої та технічної експертизи документів.

4. “Співучасники” (встановлення причетних до вчинення злочину осіб) – запит в установи (організації) з метою отримання інформації стосовно фірми, осіб, які її очолюють, оперативне спостереження, прослуховування телефоннихпереговорів, опит осіб, виїмка, обшук у посадових осіб підприємства (організації) позичальника, виїмка, обшук у посадових осіб підприємства (організації), яка вказана в кредитному проекті партнером, підрядником, покупцем готової продукції, слідчий огляд документів, допит директора, головного бухгалтера, власника або засновника, очна ставка, зустрічна перевірка оперативними співробітниками, призначення ревізії фінансово-господарської діяльності, призначення судово-економічної експертизи.

5. “Забезпечення відшкодування матеріальних збитків” (встановлення майна, що належить злочинцям) – запит в установи, організації про наявність у позичальника майна, грошових вкладів, обшук, накладення арешту на майно та рахунки в банках, допит підозрюваного та його родичів, друзів, колег по роботі, обшук.

Основна мета початкового етапу розслідування – інтенсивний пошук, виявлення та закріплення доказів. Саме на цьому етапі здійснюється основна робота з розкриття злочину. Тому правильно проведений початковий етап розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами багато в чому визначає долю всього досудового слідства і в кінцевому результаті – винесення обвинувального вироку злочинцям.

Сучасний етап розвитку державності в Україні характеризується серйозними труднощами на шляху становлення ринкових відносин в економіці країни. Особливу роль у переході до ринкових відносин відіграє кредитно-фінансова система, яка покликана служити стабілізатором господарських процесів за рахунок здійснення міжрегіонального та міжгалузевого перерозподілу грошового капіталу. Широке впровадження в господарські відносини операцій з кредитування є однією з умов нормального розвитку економіки держави. Однак корінні зміни у роботі банківської системи, послаблення державного контролю та цілий ряд інших причин соціального і правового характеру призвели до появи нових, раніше невідомих, суспільно небезпечних форм економічної поведінки. Особливе місце серед них займає шахрайство з фінансовими ресурсами.

Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами пов’язано із значним обсягом роботи, специфічністю умов розслідування, необхідністю проведення комплексів оперативно-розшукових заходів та слідчих дій. Однак, як показує практика, оперативні та слідчі працівники не завжди володіють необхідними знаннями для успішного виявлення і розслідування даного виду злочинів. Відсутність упорядкованих, систематизованих відомостей про особливості розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами також не сприяє ефективній боротьбі з даним видом злочинів. У той же час злочинці, які вчинюють даний злочин, як правило, добре орієнтуються у банківському, податковому законодавстві, мають пізнання в бухгалтерському обліку й особливостях зовнішньоекономічної діяльності, крім того, існують корупційні зв’язки з банківськими працівниками, державними службовцями різних рівній – все це дозволяє приховувати злочинну діяльність і чинити протидію розслідуванню.

На сьогодні питання розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами не знайшли достатніх розробок в криміналістичній теорії. Тому виникла необхідність у проведенні наукового дослідження, пов’язаного з проблемами боротьби із шахрайством з фінансовими ресурсами, розробкою його криміналістичної характеристики, побудовою методики розслідування даного виду злочинів і наданні практичних рекомендацій працівникам правоохоронних органів.

ознаки, що відрізняють шахрайство з фінансовими ресурсами від інших видів злочинів: 1) даний злочин вчинюється в кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою обумовлює значні суми нанесених збитків; 2) способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей); 3) для шахрайства з фінансовими ресурсами характерне використання як засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо).

Інформація про спосіб вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами виступає основою для: а) висування версій; б) планування та організації розслідування; в) вибору оптимального шляху розслідування; г) прогнозування механізму вчинення злочину; д) розробки заходів попередження злочинів.

Всі способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (окрім пільг щодо податків) можна об’єднати в два блоки: 1) вимушене надання завідомо неправдивої інформації в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації з метою використання одержаних коштів за цільовим призначенням; 2) надання завідомо неправдивих відомостей в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації, знаючи наперед, що кошти після одержання будуть використовуватися на цілі, не передбачені кредитним договором.

класифікація способів вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами за такими підставами: 1) в залежності від цільового використання одержаних коштів (одержані кошти витрачаються на виробничо-господарські цілі, не передбачені кредитним договором; надаються іншій фірмі під проценти; ідуть на виплату інших, раніше одержаних кредитів, сплату процентів; на сплату податків, виплату заробітної платні, сплату оренди приміщень, комунальних платежів; на придбання нерухомості, службового автотранспорту; на ремонт в офісі; повернення особистих боргів; оплату банківського обслуговування; на відрядження; обернення на готівку); 2) в залежності від видів шахрайських дій при забезпеченні повернення кредиту (надання неправдивих відомостей при забезпеченні кредиту шляхом застави, страхування, надання гарантій – з подальшою класифікацією кожної групи способів); 3) в залежності від наявності у способі вчинення дій по підготовці і приховуванні злочину (способи вчинення, які не включають вказаних дій; способи вчинення, що охоплюють дії по підготовці і приховуванню, наприклад, створення та використання фіктивних фірм); 4) в залежності від наявності злочинних домовленостей (способи вчинення злочину однією особою (позичальником), кількома особами з боку позичальника, кредитором і позичальником).

Характер обстановки вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері є багатоплановим і охоплює різні аспекти, пов’язані з певною матеріальною обстановкою, в котрій готується, вчинюється, приховується злочинна діяльність, а також низку факторів суб’єктивного характеру, пов’язаних зі ставленням банківських працівників до своїх обов’язків, рівень їхньої професійної підготовки. На думку дисертанта, відсутність типових правил надання позик, які б містили основні вимоги до наданих документів, рекомендації для перевірки достовірності даних, інформацію про потенційного позичальника, що розроблені банківськими спеціалістами разом із співробітниками правоохоронних органів, також сприяє вчиненню шахрайства з фінансовими ресурсами. Вчиненню злочину сприяє і те, що в деяких банках не відлагоджена взаємодія між службами, що мають відношення до видачі кредитів – кредитним та юридичним відділами, службою безпеки, а також, іноді, і пряма співучасть банківських службовців у вчиненні злочину.

Характеризуючи особу шахрая з фінансовими ресурсами, автор зазначає, що це, перш за все, “білокомірцевий” тип злочинця. Дані особи вчинюють злочини без застосування насильства, з використанням неправдивих методів з метою здобуття фінансових прибутків. За своїм суспільним станом вони належать до підприємців, є професіоналами високого або середнього рівня у сфері кредитно-фінансових відношень, у більшості випадків добре орієнтуються у законодавстві – податковому, банківському, володіють знаннями в бухгалтерському обліку. В минулому багато з них мають досвід роботи в державному секторі на посадах, пов’язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків. Для особи шахрая з фінансовими ресурсами також характерно вчинення злочину як однією особою (50%), так і групою, і, як правило, через корисливі мотиви (84, 4%). На основі емпіричних даних дисертант доходить висновку, що у переважній більшості випадків шахрайство з фінансовими ресурсами вчинюють чоловіки (74, 8%) віком від 31 до 50 років (31-40 років – 41, 5%; 41-50 років – 47, 4%), які мають вищу освіту (53, 3%), займають керівні посади на підприємствах (у господарських товариствах) (69, 6%) і вчинюють злочин, як правило, у межах одного населеного пункту (88, 2%). Тривалість злочинних дій складає, у більшості випадків, - від шести місяців (16, 3%) до двох років (57%). За цей час злочинці встигають незаконно одержати кредит або скористатися правом на пільгове оподаткування від одного до восьми раз (один раз – 50, 9%; два рази – 20 %; три – 13, 6%; п’ять разів – 6, 4%; шість – 4, 6%; вісім – 2, 7%).

Механізм вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами передбачає те, що дії злочинців відображаються в різного роду документах. Це пояснюється тим, що ведення господарської діяльності не можливе без її документування. У документах залишається різного роду інформація (сліди), яка має значення при розкритті і розслідуванні злочину. На основі узагальнення кримінальних справ та анкетуванні слідчих МВС дисертантом наведені найбільш поширені документи, які використовуються для вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, а також виділені і систематизовані типові сліди, що містяться у цих документах: 1) сліди вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами, які характеризують фінансово-господарську сторону діяльності підприємства (організації), що перевіряється; 2) сліди, які утворюються на стадії створення та реєстрації суб’єкта господарської діяльності для використання його із злочинною метою; 3) сліди, що характеризують адміністративно-управлінську сторону діяльності суб’єкта господарської діяльності; 4) сліди, які утворюються на стадії оформлення позики у кредитно-фінансовій установі; 5) сліди які вказують на підлог документів, використаних при одержанні фінансових ресурсів.

Специфіка розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами полягає у необхідності забезпечення узгодженої роботи слідчого, працівників органу дізнання та фахівців. Дослідження матеріалів кримінальних справ свідчить, що найбільшої ефективності при розслідуванні даного виду злочинів можна досягти тільки при роботі слідчо-оперативної групи. Анкетування слідчих працівників МВС показує, що 68 % респондентів вважають необхідною роботу слідчо-оперативної групи у всіх випадках; 25 % відзначили, що слідчо-оперативна група необхідна лише при розслідуванні складних багатоепізодних справ; 1, 3 % зазначили, що необхідність у роботі слідчо-оперативної групи виникає тільки лише на початковому етапі розслідування; 2, 7 % не відповіли на поставлене запитання.

Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможливе без участі спеціалістів різних галузей знань: банківській сфері, бухгалтерському обліку, комп’ютерних технологій тощо. Участь спеціаліста в проведенні слідчих дій при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами найбільш поширене при проведенні обшуків, виїмок, в ході допиту, при слідчому огляді документів, призначенні експертиз тощо. Особливо важлива участь спеціаліста при проведенні слідчих дій, як обшук і виїмка, в ході яких ведеться пошук і вилучається інформація, яка міститься в комп’ютерах.

Шахрайство з фінансовими ресурсами відноситься до таких злочинів, які в більшості випадків виявляються оперативним шляхом (86, 4%). Планування розслідування за справами, порушеними на основі оперативно-розшукових матеріалів, є специфічним. Одна із особливостей планування досудового слідства за справами цієї категорії – забезпечення зашифровування шляхів одержання даних про осіб, які здійснили злочин, необхідність поєднання слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами в процесі всього слідства, а також забезпечення можливості легалізації інформації, одержаної оперативним шляхом.

Слідчі версії, які висуваються на початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. В роботі надана характеристика слідчим версіям, що висуваються відносно: 1) предмета злочинного посягання; 2) цільового використання одержаних коштів; 3) співучасті злочинців; 4) взаємодії злочинців; 5) змісту завідомо неправдивої інформації в документах; 6) осіб, які можуть володіти необхідною інформацією про злочин. типові розшукові версії: 1) в залежності від місцезнаходження злочинця, що переховується; 2) знарядь вчинення злочину, інших речових доказів; 3) від наявності місцезнаходження майна, здобутого злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, необхідного для відшкодування збитків.

Усі слідчі ситуації у справах про шахрайство з фінансовими ресурсами доцільно розділити на дві основні групи від обсягу та змісту даних, що слугують основою для порушення кримінальної справи та інформації про злочинця: 1) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайство з фінансовими ресурсами та особу, що вчинила злочин; 2) слідча ситуація, що характеризується наявністю даних про вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами та недостатньою кількістю інформації про можливого злочинця. У свою чергу перша слідча ситуація залежно від обсягу і змісту даних, що вказують на чисельність злочинців, може бути розподілена на декілька інших: 1) у вчиненні злочину брало участь декілька осіб з боку позичальника; 2) у вчиненні злочину брали участь позичальник та представник кредитора; 3) злочин вчинено організованою злочинною групою.