Тема № 5: Криміналістична характеристика та основні положення розслідування заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем

План

1. Криміналістична характеристика заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем

2. Типові слідчі ситуації та комплекси слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів на початковому етапі розслідування.

3. Особливості тактики окремих слідчих дій. Планування тактичних операцій та оперативно-розшукових заходів.

Література

1. Кримінальний кодекс України: ст. 191, 200, 358, 366, 361-363.

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність // "Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності: Додаток до журналу "Вісник Національного банку України". — 2001, № 1, с.3-46 (із наступними змінами та доповненнями).

3. Корж В.П.Розслідування окремих видів злочинів-навчально-методичний посібник-Х.: хну імені В.Н.Каразіна, 2012.-508с.( серія»Бібліотека криміналіста»)

4. Корж В.П. Расследование организованной преступной деятельности в сфере экономики; Учебно-методическое пособие-Харьков .Кроссоурд. 2011-304с..

5. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. - Харьков: Консум, 1999.

6. Протидія економічній злочинності / П.І. Орлов, А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика, Р.Л. Степанюк, І.М. Зарецька, Едвард Картер, Ричард Ворнер. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2004.

У кримінальному законодавстві України передбачено відповідаль­ність за посягання на чуже майно шляхом його привласнення чи роз­трати, а також зловживання службовою особою своїм службовим ста­новищем (ст. 191 КК). У такий спосіб кримінальний закон називає три форми розкрадання, об’єднані ст. 191 КК: 1) привласнення — незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке пере­буває в його віданні на законній підставі; 2) розтрата — незаконне без­оплатне відчуження, використання та витрачення майна, що було ввіре­не винному або перебувало в його віданні; 3) зловживання службовим становищем — використання особою організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій всупереч інтересам служби для незаконного безоплатного обернення чужого майна на свою користь або користь інших осіб. Ці посягання в криміналістиці іноді йменують службовими розкраданнями. Дана категорія злочинів передбачає наяв­ність особливого ставлення суб’єкта злочину до майна, яке йому ввіре­не, перебуває в його віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна.

Розкрадання мають певну специфіку залежно від сфери господар­ської діяльності (у сфері сільськогосподарського виробництва, у сфері цукрової промисловості, у сфері кондитерської промисловості, у сфе­рі торгівлі, у сфері банківської діяльності та ін.). Необхідно врахову­вати наявність або відсутність дій винного, спрямованих на приховування розкрадань (розкрадання, вчинені із застосуванням способів приховування злочину; розкрадання, вчинені без якого-небудь маску­вання). Розрізняють також розкрадання залежно від особливостей предмета злочинного посягання: розкрадання грошових коштів або товарно-матеріальних цінностей; розкрадання оприбуткованого або неоприбуткованого майна.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловжи­вання службовим становищем — це, як правило, багаторазові дії, що мають тривалий характер. Вони складаються з дій по створенню резервів для розкрадання, вилучення, реалізації чужого майна. Службові розкра­дання мають латентний характер. Можна констатувати, що розкрадання являють собою злочинну діяльність складного характеру. Розкрадання пов’ язані із вчиненням інших злочинів: зловживанням службовим стано­вищем, хабарництвом, ухиленням від сплати податків, зборів, інших обов’ язкових платежів, фіктивним підприємництвом та ін.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики розкрадань (предмет злочинного посягання, спосіб розкрадання, осо­ба розкрадачів, обстановку злочину, типові сліди злочину).

Предметом злочинного посягання є майно, що перебуває в право­мірному володінні або віданні винного. Предметом посягання най­частіше виступають грошові кошти, валютні цінності, цінні папери (облігації, акції, сертифікати, чеки, векселі та ін.), товари, готова про­дукція, сировина, матеріали, напівфабрикати, об’єкти нерухомості тощо.

Спосіб розкрадання — це образ злочинної діяльності, що полягає в системі дій по створенню умов для розкрадання, вилучення майна та обернення його на свою користь або користь інших осіб, а також по приховуванню злочину. В процесі розкрадання злочинці вчиняють різні комплекси (або серії) дій, які можуть стосуватися готування, вчинення або приховування. Обрання способу розкрадання залежить від сфери господарської діяльності, стану обліку на певному підпри­ємстві чи організації, характеру предмета злочинного посягання, осо­бливостей особи розкрадачів та ін.

Підготовка до розкрадання може охоплювати: 1) обрання предмета посягання; 2) формування складу злочинної групи (у тому числі орга­нізованої) і визначення функцій кожного з її учасників; 3) моделюван­ня можливих способів створення резервів для розкрадання; 4) підшу­кування каналів збуту та реалізації викраденого; 5) визначення надій­них способів маскування розкрадання та ін.

Підготовка до вчинення розкрадання може полягати у збиранні інформації про надходження грошових коштів на підприємство; по­шуку транспортних засобів; вивченні пропускної системи підприєм­ства; виготовленні бланків відповідних документів і підробленні їх реквізитів; розробленні плану вчинення злочину.

Старанністю відрізняється підготовка до розкрадань, що вчиняють­ся організованими злочинними групами. Злочинці планують злочинну діяльність, розробляють її певні схеми, встановлюють найбільш до­цільні способи вилучення чужого майна.

Способи створення резервів для розкрадання виступають у вигля­ді неврахованих надлишків. Неврахована продукція — це вироблені (виготовлені) під час виробничої чи іншої діяльності з неврахованої або зекономленої сировини (напівфабрикатів) матеріальні цінності, які не враховуються на балансі (у бухгалтерських документах) підпри­ємства, господарського товариства тощо. Так, способами створення неврахованих надлишків у сфері сільськогосподарського виробництва можуть виступати: заниження якісних показників (наприклад, жирнос­ті молока); завищення якісних показників (вологості та ін.); обважу­вання при прийманні продукції тощо. Невраховані надлишки можуть створюватися в процесі виробництва продукції або в торговельних і складських організаціях.

Існують різні способи заволодіння чужим майном. До числа типо­вих можуть бути віднесені: розтрата грошових коштів, які були одер­жані під звіт; оплата фактично невиконаних робіт; одержання грошових коштів з підприємства за підробленими документами; фальсифікація результатів інвентаризації; привласнення готової продукції підпри­ємства; неповне оприбуткування матеріальних цінностей, що надхо­дять; незаконні виплати службовим особам за рахунок коштів органі­зації премій, винагород, допомоги особам, які на це не мали права, та ін. Способи розкрадань обумовлені різними чинниками: технологією виробництва продукції, особливостями документообігу, відсутністю належного контролю, вимогами, які існують у певній галузі виробни­цтва, тощо.

Приховування розкрадань у більшості випадків пов’язане з оформ­ленням відповідних документів чи внесенням підроблених записів або, навпаки, ігноруванням складання документів. Необхідно пам’ятати, що створення неврахованих надлишків не відображається в докумен­тах. Прийомами приховування слідів злочину можуть виступати повне або часткове підроблення документів, їх знищення, підпал приміщен­ня та інсценування пожежі, інсценування крадіжки (створення фаль­шивих слідів, що свідчать про вчинення крадіжки) та ін.

Особа розкрадачів характеризується специфічним комплексом ознак. Розкрадачами виявляються: службові та матеріально відпові­дальні особи, особи, які виконують управлінські функції. Причому суб’єктом привласнення та розтрати може бути як приватна особа, так і службова. Суб’єктом заволодіння майном шляхом зловживання служ­бовим становищем може бути тільки службова особа. Розкрадання в більшості випадків вчиняються групою осіб. Дані про особу розкра­дачів охоплюють відомості про їх службове становище, зв’язки з ін­шими учасниками злочину, рольові функції у розкраданні кожного співучасника, професійні навички злочинців, їх соціально-психологічні якості та ін. Розкрадачам притаманний високий освітній та інтелекту­альний рівень, належна професійна підготовка, знання технології ви­робництва. До злочинної діяльності можуть залучатися корумповані співробітники правоохоронних і контролюючих органів, досвідчені економісти, технологи, юристи та ін.

Вчинення розкрадань багато у чому зумовлено обстановкою злочину (умовами, в яких діє розкрадач). До обстановки вчинення розкрадання можуть бути віднесені: неналежний контроль за збереженням майна; про­галини в бухгалтерському обліку і звітності; можливості неконтрольованої зміни технологічного процесу; невисокий рівень господарської діяльнос­ті та ін. Обстановка злочину зумовлена специфікою фінансово- господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Типові сліди розкрадань містяться в різного роду документах (на­приклад, бухгалтерських або організаційно-управлінських). Дії розкра­дачів можуть відображатися на різних матеріальних об’єктах. До слідів у широкому розумінні слова може бути віднесено невраховану продук­цію або відсутність товарно-матеріальних цінностей при її нестачі.

У процесі розслідування розкрадань слід виходити із предмета до­казування по кримінальній справі. Типовими обставинами, що підля­гають з’ ясуванню в перебігу розслідування розкрадань, є:

1) чи мало місце вилучення чужого майна; чи встановлені нестача або надлишки товарно-матеріальних цінностей;

2) яка форма розкрадання обрана злочинцем (привласнення, розтрата, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем);

3) який спосіб розкрадання було застосовано; чи використовували­ся і які саме підготовчі дії та дії щодо приховування злочину;

4) що з’явилося предметом злочинного посягання (грошові кошти, цінні папери, готова продукція, сировина та ін.); чи вчинено розкра­дання оприбуткованого або неоприбуткованого майна;

5) хто є розкрадачем; яке коло осіб, що беруть участь у розкрадан­нях; яким чином розподілялися функції серед учасників розкрадання; чи вчинено розкрадання організованою групою та ін.;

6) яка тривалість злочинної діяльності; чи вчинено розкрадання повторно; який загальний часовий період розкрадання, час вчинення окремих епізодів злочинної діяльності;

7) де були вчинені різні епізоди розкрадань; яка поширеність роз­крадання;

8) які розміри викраденого та заподіяного збитку;

9) чи існує зв’язок розкрадання з іншими злочинами (даванням хабарів, зловживанням службовим становищем, ухиленням від сплати податків та ін.);

10) чи був зв’язок розкрадачів з корумпованими особами контролю­ючих і правоохоронних органів;

11) як чинники обстановки злочину вплинули на вчинення розкра­дання;

12) які причини та умови, що сприяли вчиненню розкрадань.

У багатьох випадках для встановлення ознак розкрадання необхідним є проведення дослідчої перевірки. У процесі такої перевірки здійснюєть­ся інвентаризація та призначається документальна ревізія. Інвентаризація дозволяє перевірити збереження товарно-матеріальних цінностей, вияви­ти їх нестачу або надлишки та ін. Документальна ревізія передбачає ви­вчення бухгалтерського обліку і документообігу, правомірності проведен­ня розрахунків з дебіторами та кредиторами, оприбуткування виторгу від реалізації товарів та ін. У перебігу дослідчої перевірки можуть проводи­тися різні оперативно-розшукові та організаційні заходи.

На підставі дослідчої перевірки вирішується питання про пору­шення кримінальної справи. Підставою для цього є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину (створення неврахованих над­лишків продукції, продаж товарів поза касою, знищення звітних до­кументів, безпідставне списання майна тощо).

Для початкового етапу розслідування розкрадань характерні такі типові ситуації: 1) виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей, відомі матеріально відповідальні особи, однак незрозуміло — чи ви­никла нестача як результат розкрадання; 2) виявлено невраховані над­лишки у матеріально відповідальних осіб. Причина виникнення таких надлишків невідома; 3) виявлено підроблення документів бухгалтер­ського обліку та інших.

Ознаками розкрадань є: нестача або надлишки товарно-матеріальних цінностей; підроблення бухгалтерських документів; позацільові ви­трати авансових або кредитних коштів; знищення («необережне») бухгалтерської та іншої документації; наявність матеріальних збитків; виявлення фальсифікованих товарів; транспортування продукції, яка перевищує зазначену в супровідних документах; збільшення кількос­ті претензій до якості товарів тощо.

На початковому етапі розслідування можуть бути висунуті такі версії: 1) розкрадання дійсно має місце (у формі привласнення чи роз­трати або заволодіння майном шляхом зловживання службовим стано­вищем); 2) розкрадання не було, нестача утворилася як результат крадіжки; 3) розкрадання не було, нестача виникла як результат при­родних причин (наприклад, усихання або утрушування); 4) розкрадан­ня не було, надлишок виник як результат помилки при одержанні продукції; 5) має місце інший злочин (наприклад, фіктивне банкрут­ство); 6) вчинено правомірний цивільно-правовий правочин.

Комплекс слідчих дій початкового етапу розслідування зумовлений слідчою ситуацією. Разом з тим особливе значення при розслідуванні розкрадань мають такі слідчі дії, як: виїмка документів або зразків сировини, готової продукції; слідчий огляд документів; допит підозрю­ваних; допит свідків; обшук; огляд приміщень; призначення судових експертиз. Можуть бути проведені й інші слідчі дії.

Виїмка документів передбачає знання документообігу підпри­ємства, установи чи організації. Різноманіття документації, що може підтверджувати або спростовувати факт розкрадання, пов’ язане з необ­хідністю запрошення до участі у виїмці спеціаліста в галузі бухгалтер­ського обліку. Виїмка може провадитися з метою вилучення зразків сировини або готової продукції, лекал або трафаретів. Досить специ­фічною є виїмка електронних документів.

Слідчий огляд документів здійснюється з метою вивчення законності та повноти операції, змісту та наявності необхідних реквізитів, виявлення ознак підроблення. Документи повинні вивчатися з погляду їхньої відпо­відності нормативним актам, зіставлення з іншими документами.

У процесі розслідування досить часто проводять слідчі огляди приміщень (складських, виробничих, підсобних, торговельних).

При розслідуванні розкрадань важливе значення має допит підозрю­ваного. Допит підозрюваного по справах про розкрадання передбачає ретельну підготовку до цієї слідчої дії. При цьому слід вивчити норма­тивні акти, що регулюють діяльність підприємства, організації або установи, документи, матеріали дослідчої перевірки. Така інформація може з успіхом використовуватися в перебігу допиту, оперування дани­ми, пред’явлення тих чи інших доказів на допиті. При допиті підозрю­ваних можуть бути з’ясовані такі питання: який предмет діяльності підприємства; яким чином організовано бухгалтерський облік; хто від­повідає за роботу канцелярії; які особливості технологічного процесу на підприємстві; чи здійснювалися вдосконалення технологічного про­цесу та у чому вони полягали; які умови зберігання товарно-матеріальних цінностей; хто має доступ до майна тощо. У тих випадках, коли переві­ряється версія про розкрадання, що вчинене шляхом створення невра­хованих надлишків, у підозрюваних осіб можуть бути також з’ясовані: ким, коли і яким чином створювалися надлишки, з якого матеріалу, де і в якій спосіб вони реалізовувалися, хто входив до злочинної групи, як розподілялися злочинні доходи, куди вони вкладалися, як розподілялися функції між учасниками групи, скільки часу здійснювалася злочинна діяльність, чи надавали допомогу корумповані чиновники та ін.

При розслідуванні розкрадань повинні бути допитані свідки. Іс­нують три основні групи свідків: 1) особи, які можуть виявитися відпо­відальними за потурання розкраданням (бухгалтери, ревізори, керівни­ки підприємств, установ чи організацій); 2) матеріально відповідальні особи; 3) особи, які стикаються з тими, хто вчиняє розкрадання.

Під час обшуку можуть бути виявлені документи, чорнові записи, електронні документи, предмети, що мають значення для встановлен­ня істини по кримінальній справі. Обшук провадиться також з метою виявлення викраденого майна. Якщо розкрадання вчинено групою осіб, доцільно проводити групові обшуки.

На початковому етапі розслідування найбільш часто призначають­ся такі судові експертизи: судово-економічні (судово-бухгалтерські), судово-товарознавчі, судово-технологічні, судово-почеркознавчі, тех­нічні експертизи документів та ін. Так, завданням судово-економічної експертизи є встановлення: документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду та місця їх утворення, а також розміру заподіяної матеріальної шкоди; правильності документального оформлення операцій щодо при­ймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів; недоліків в організації бухгалтерського обліку та ін. Судово-технологічна експертиза допомагає встановити вплив зміни технології виробництва на якість виробів, можливу економію сировини, її фактичні витрати при виготовленні певного виробу готової продукції тощо.