Поняття фінансового права, його предмет і метод

Предметом фінансового права є суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави, тобто соціальні зв'язки, що складаються з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових коштів.

Фінансове право закріплює також загальні принципи і форми фінансової діяльності держави, методи формування та розподілу грошових коштів через централізовані і децентралізовані фонди, отримання їх учасниками фінансових правовідносин. Норми фінансового права закріплюють права і обов'язки сторін фінансових відносин.

У цих відносинах виявляється владно-організуюча роль держави і органів місцевого самоврядування в розподілі та перерозподілі національного доходу країни. Ці відносини мають грошовий характер, і однією стороною в них завжди виступають органи держави або органи місцевого самоврядування, що підтримують публічний фінансовий інтерес. Іншою стороною цих відносин можуть бути органи держави, юридичні і фізичні особи та ін., у яких виникає обов'язок внесення грошових коштів до централізованих або децентралізованих фондів або отримання грошових коштів із цих фондів, але вони зобов'язані підтримати публічний фінансовий інтерес і задовольнити інтерес особистий або колективний (юридичної особи). Ця друга сторона фінансово-правових відносин завжди має підлегле першій стороні положення.

З діяльності органів фінансово-кредитної системи виникають і цивільно-правові відносини. Наприклад, у зв'язку з випуском цінних державних паперів - облігацій, казначейських зобов'язань. На добровільних засадах їх отримують юридичні і фізичні особи, таким чином фінансове право регулює відносини, пов'язані з випуском облігацій, визначенням умов випуску, вартості, тривалості позик, їх прибутковості, порядком погашення, а цивільне право регулює відносини між позичальником (державою або органом місцевого самоврядування) і кредиторами (юридичними і фізичними особами). Умови цих відносин установлюються державою в односторонньому владному порядку, а придбання цінних паперів - у добровільному при рівності сторін, що характерне для цивільного права.

Специфіка суспільних відносин, регульованих фінансово-правовими нормами, полягає в тому, що вони виникають з діяльності по безпосередній формуванню, розподілу або використанню грошових коштів, що є частиною національного доходу країни, тобто критерієм відмежування фінансово-правових відносин від інших видів відносин, які мають грошовий характер і однією стороною яких виступає наділений владними повноваженнями орган держави або місцевого самоврядування, є функція формування, розподілу чи використання централізованих або децентралізованих грошових коштів.

Відносини, що становлять предмет фінансового права, класифікуються за різними ознаками. Залежно від функцій фінансової діяльності:

1) при формуванні, розподілі і використанні централізованих та децентралізованих грошових коштів і здійсненні контролю за їх використанням;

2) у зв'язку з грошовою емісією;

3) залежно від розподілу на фінансово-правові інститути: при формуванні та використанні бюджетних і централізованих цільових позабюджетних фондів;

4) з приводу фінансів державних і муніципальних підприємств;

5) з приводу обов'язкових платежів (податків, зборів, мит, неподаткових доходів);

6) при державному страхуванні;

7) при державному фінансовому контролі.

Залежно від суб'єктного складу фінансові відносини діляться на дві групи: коли, з одного боку, виступають наділені владними повноваженнями державні органи або органи місцевого самоврядування, що виражають публічний фінансовий інтерес, а з іншого - юридичні або фізичні особи.

Метод фінансового права- це юридичні прийоми і способи, якими держава впливає на суб'єктів відносин, регульованих нормами конкретних галузей права. Прийоми і способи дії на суб'єктів відносин, що є предметом тієї або іншої галузі права, розкриваються через правове положення суб'єктів цього роду суспільних відносин, у фінансово-правових відносинах суб'єкти не рівні (одна сторона, що виражає публічний фінансовий інтерес, завжди наділена владними повноваженнями по відношенню до іншої сторони) і в характері дій, властивих суб'єктам.

Ознаки методу фінансово-правового регулювання:

1. У фінансовому праві юридичні права і обов'язки виникають лише на підставі нормативно-правових актів, які приймаються компетентними державними органами.

2. Права і обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин мають виключно високий ступінь визначеності.

3. Держава, будучи обов'язковим учасником фінансових правовідносин, здійснює їх правове регулювання шляхом видання в односторонньому порядку нормативно-правових актів, що мають обов'язкову силу для іншої сторони. Таким чином, сам суб'єктний склад цих соціальних зв'язків виключає можливість юридичної рівності їх сторін.

4. Забезпечення порушених суб'єктивних прав учасників фінансових правовідносин здійснюється шляхом застосування фінансово-правової відповідальності, метою якою, разом з відновленням порушеного права та еквівалентного відшкодування заподіяної шкоди, є фінансове покарання у формі штрафу або пені.