Портфель інших цінних паперів.

5. За числом стратегічних цілей формування:

_ моноцільовий портфель – портфель, у якому фінансові інструменти відібрані за однією метою формування портфеля;

_ поліцільовий портфель – портфель, формування якого спрямовано на досягнення декількох цілей.

Управління інвестиційним портфелем підприємства містить у собі:

1) формування інвестиційного портфеля;

2) реструктуризацію портфеля при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення фінансових інвестицій.

Формування інвестиційного портфеля– це процес відбору цінних паперів, що мають необхідні інвестиційні якості. Цей процес містить у собі ряд етапів:

1) вибір типу інвестиційного портфеля;

2) оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів за критеріями рівня прибутковості, ризику й ліквідності;

3) відбір фінансових інструментів в інвестиційний портфель із урахуванням їх впливу на параметри прибутковості, ризику й ліквідності портфеля;

4) оптимізація портфеля, спрямована на зниження його ризику при заданому рівні його прибутковості;

5) оцінка основних фінансових параметрів портфеля (прибутковість, ризик, ліквідність).

При формуванні портфелю цінних паперів важливе значення має:

_ по-перше, тип портфелю. Наприклад, при формуванні агрессивного (ризикованого) портфелю, який націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному акцій), у інвестора ступінь ризику найбільша. Отже, такий інвестор прагне отримати найбільшу доходність у найризикованіші фінансові активи. При ормуванні поміркованого (ринкового) портфелюдохід у інвестора буде складатися з приросту курсової вартості, відсотків за; державними цінними паперами, а також з дивідендних виплат, Консервативний портфель формується переважно з державних облігацій. Інвестор, який формує такий портфель зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого часу, який компенсується високою надійністю.

_ по-друге, диверсифікація фондових інструментів.Така диверсифікація може носити галузевий чи регіональний характер, а також проводитися за різними емітентами однієї галузі.

_ по-третє, необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля.Така необхідність виникає у випадку, коли інвестор формує портфель цінних паперів із метою захисту інвестиційних ресурсів від інфляції та наступного їх реінвестування в реальні інвестиційні проекти.

_ по-четверте, необхідність забезпечення участі в керуванні акціонерними підприємствами.Така необхідність виникає лише в тому випадку, якщо основною метою інвестора є формування пакету акцій, які дадуть можливість йому керувати підприємством.

_ по-п’яте, рівень оподаткування доходу за окремими фінансовими інструментами. На відміну від акцій, за якими ставки оподаткування доходу є незмінними, по облігаціям, зокрема, державним, можуть встановлюватися певні податкові пільги. Наявність таких податкових пільг може бути достатнім додатковим стимулом для включення окремих інструментів цього виду у склад портфелю, що формується.

Сформований з урахуванням цих факторів портфель цінних паперів має бути оціненим у сукупності за критеріями доходности ризику та ліквідності з тим, щоб бути упевненим у тому, що він за своїми параметрами відповідає такому типу портфелю, який визначено цілями його формування.

Реструктуризація інвестиційного портфеля – це обґрунтування й реалізація управлінських рішень, що забезпечують підтримку цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його прибутковості, ризику й ліквідності шляхом зміни окремих його інструментів.

Процес реструктуризації портфеля здійснюється за такими етапами:

1) моніторинг інвестиційного клімату в державі й регіоні, а також змін кон’юнктури інвестиційного ринку й виявлення змін факторів зовнішнього й внутрішнього інвестиційного середовища;

2) оцінка відповідності інвестиційного портфеля за критеріями прибутковості, ризику й ліквідності стратегічним цілям фінансового інвестування з урахуванням виявлених змін зовнішнього й внутрішнього середовища;

3) розробка заходів щодо реструктуризації портфеля по основних видах цінних паперів і по конкретних їхніх різновидах;

4) визначення часу здійснення угод по реструктуризації портфеля й обґрунтування наказів брокерові на здійснення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля.

Моніторинг інвестиційного клімату й кон’юнктури інвестиційного ринку необхідний для виявлення факторів, які можуть знизити ефективність інвестиційного портфеля.

До факторів зниження ефективності інвестиційного портфеля відносяться:

1. Для дольових цінних паперів:

_ зниження рівня виплачуваних дивідендів внаслідок зменшення суми прибутку емітента;

_ кон’юнктурний спад у галузі, у якій емітент здійснює свою операційну діяльність;

_ загальний спад кон’юнктури фондового ринку;

_ підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу по дольових фінансових інструментах.

2. Для боргових цінних паперів:

_ збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку;

_ підвищення темпів інфляції порівняно з попереднім періодом;

_ зниження рівня платоспроможності емітента;

_ підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу по боргових фінансових інструментах.

Своєчасне виявлення цих факторів дасть можливість оперативно відреагувати на їхній вплив і провести оперативну реструктуризацію портфеля з метою збереження його вихідних параметрів прибутковості, ризику й ліквідності.

Контрольні запитання:

1. Назвіть законодавчі акти, які регулюють інвестиційну діяльність в

Україні.

2. Охарактеризуйте об’єкти інвестиційної діяльності.

3. Визначте обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності.

4. Назвіть основні принципи державної інвестиційної політики.

5. Що являє собою інвестиційний портфель?

6. Перелічіть види інвестиційних портфелів.

7. Перелічіть і охарактеризуйте основні етапи формування інвестиційного

портфеля підприємства.

8. Що таке реструктуризація інвестиційного портфеля?

9. Перелічіть фактори зниження ефективності цінних паперів.