Контроль забрудненості атмосфери. Задачі по захисту атмосфери від забруднення. Сучасні технології зниження забрудненості атмосфери

Науково-технічний прогрес приводить у багатьох випадках до таких небажаних побічних ефектів, як забруднення атмосферного повітря – одного з основних елементів природного середовища. Від його якості залежить здоров'я людей, стан рослинного і тваринного світів, міцність і довговічність будь-яких конструкцій будинків, споруджень. Забруднене повітря може з'явитися джерелом забруднення вод, суші, морів, ґрунтів. Для нормальної життєдіяльності людей потрібно наявність не тільки повітря, але його визначеної чистоти.

В Україні стан навколишнього середовища контролюється декількома відомствами і міністерствами. Держкомгідромет України здійснює спостереження за станом атмосферного повітря на стаціонарних пунктах державної системи спостереження, він же організує спостереження за станом атмосферних опадів, за метеорологічними умовами, за станом поверхневих, підземних вод суші і морських вод на пунктах спостереження, за станом озонового шару у верхній частині атмосфери.

Мінекобезпеки України контролює джерела промислових викидів в атмосферу, дотримання норм ПДВ, норм скидань стічних вод, тимчасово погоджених скидань, ПДС, контролює якість поверхневих вод суші, стан ґрунтів.

Якість атмосферного повітря – це сукупність його властивостей, що визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також матеріали, конструкції на навколишній світ в цілому. Якість атмосферного повітря може бути задовільною, якщо вміст домішок в ньому не перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК). Основним критерієм якості атмосферного повітря при встановленні ГДВ для джерел забруднення атмосфери є виконання співвідношення:

(5.11)

де С – розрахункова концентрація шкідливої речовини в приземному шарі повітря, яка не повинна перевищувати гранично дозволену максимально разову концентрацію даної речовини в атмосфері.

Ефект сумації - це ефект посилення дії кожного із забруднювачів атмосфери при їх одночасному находженні у повітрі. В цьому випадку ефект дії суми речовин перевищує суму ефектів, які виникають при дії кожної речовини окремо. У випадку присутності в атмосферному повітрі декількох речовин, які мають здатність до сумації дії, сума їхніх концентрацій не повинна перевищувати одиниці при розрахунку за формулою:

(5.12)

де С₁ С₂ …, Сп - фактичні концентрації речовин у повітрі; мг/м³

ГДК₁, ГДК₂, ГДК_п – максимально разові гранично допустимі концентрації (ГДК_м.р.) цих речовин, г/м³.

Запропонований ряд комплексних показників забруднення атмосфери (спільно декількома забруднюючими речовинами). Найбільш поширеним і рекомендованим методичною документацією є комплексний індекс забруднення атмосфери (КІЗА). КІЗА – є характеристикою рівня забрудненості атмосфери, що створюється п- речовинами, які присутні у атмосфері міста.

Всі шкідливі речовини за ступенем негативного впливу на людину діляться на чотири класи:

1 – надзвичайно шкідливі;

2 – високо шкідливі;

3 – помірно шкідливі;

4 – мало шкідливі.

Чим шкідливіша речовина, тим складніші, масштабніші зусилля по захисту атмосферного повітря і тим нижчі ГДК в атмосферному повітрі.

Для очистки відпрацьованих газів і пароподібних забруднень застосовують різні варіанти засобів захисту атмосферного повітря:

• локалізація токсичних речовин у зоні їх утворення, очистка забрудненого повітря в спеціальних апаратах і повернення його у виробниче чи побутове приміщення, якщо воно після апарату відповідає нормативним вимогам до припливного повітря;

• локалізація токсичних речовин у зоні їх утворення, очистка забрудненого повітря в спеціальних апаратах, викидання та розсіювання їх в атмосфері;

• очистка технологічних газових викидів у спеціальних апаратах, викидання та розсіювання їх в атмосфері. У деяких випадках перед викиданням забруднені гази розбавляють атмосферним повітрям;

• очистка відпрацьованих газів енергоустановок, наприклад двигунів внутрішнього згоряння в спеціальних агрегатах і викидання їх в атмосферу.

Основні зусилля зараз направлені на запобігання викидам забруднень в атмосферу шляхом їх технологічної обробки — рекуперації. На всіх підприємствах, що діють і нових, встановлюють пиловловлююче і газоочисне устаткування. У очисних установках використовують гравітаційні, інерційні і відцентрові пиловловлювачі, конденсуючі і ультразвукові пристрої, всілякі механічні і електричні фільтри, що допалюють пальники і печі, що абсорбують апарати, всілякі хімічні нейтралізатори і тому подібне .Технологія очищення складна і коштує дорого. Устаткування всіх підприємств очисними пристроями вимагає великих капітальних вкладень, розробки безлічі проектів стосовно специфіки кожного виробництва. У ряді випадків для невеликих підприємств вартість очисних споруд може виявитися близькій до вартості продукції або навіть перевищити її. Проте широка програма будівництва і впровадження очисних пристроїв на кожному підприємстві — головний напрям оперативного запобігання забрудненню атмосфери сьогодні, а не у далекому майбутньому. При загальній оцінці вартості очисних споруд поважно враховувати, що в принципі будь-які забрудники – це ресурси, що всього лише викидаються, серед яких немало коштовних і дефіцитних. Вельми показовий в цьому відношенні приклад кольорової металургії, де уловлювання сірчистого газу дозволило налагодити виробництво сірчаної кислоти, що становить близько 30 % її загального вироблення в Росії. Завдяки тому що отримувана таким чином кислота дешевше вироблюваною звичайними способами, річний економічний ефект склав близько 25 млн. рублів. Це наочно показує економічні вигоди від використання відходів, які можуть до певної міри компенсувати витрати на пристрій і експлуатацію очисних споруд.