Поточний ремонт 152-мм гаубиці 2А33

Конструкція артилерійської гармати включає механічні пристрої (ствол, затвор, механізм досилання, підйомний механізм), гідравлічні й пневматичні пристрої (гальмо відкотних частин, накатник, зрівноважувальний механізм), ежектор, електричні приводи (механізм досилання й підйомний і поворотний механізми) й інші електричні елементи.

Найпростіші несправності усуваються силами обслуги з використанням одиночного й групового комплектів ЗІП; складні відмови й несправності усуваються силами військових ремонтних підрозділів на базі устаткування стаціонарних або рухомих ремонтних органів з використанням одиночного й групового комплектів ЗІП.

Ремонт, як правило, здійснюється відповідно до встановленої схеми технологічного процесу (рис. 7.9).

Якщо мають місце явно видимі бойові ушкодження, то технологічний процес ремонту спрощується й відновлюються тільки ті елементи, які ушкоджені. В усіх інших випадках після підготовки гармати до ремонту проводиться її дефектування в зібраному вигляді. За основу береться перелік обов'язкових перевірок технічного стану. Зразок такого переліку до 152-мм гаубиці 2А33 наведений у табл. 7.3.

Таблиця 7.3 – Перелік основних перевірок технічного стану 152-мм гаубиці 2А33

Рисунок 7.9 – Схема технологічного процесу поточного ремонту

Для визначення величини параметрів, наведених у переліку обов'язкових перевірок, як правило, достатньо приладів та інструментів, що знаходяться в одиночному й груповому комплектах ЗІП. У результаті дефектування визначаються вузол або механізм, що відмовив, і спосіб ремонту.

Як об'єкт ремонту гаубиця може мати такі причини відмов і несправностей:

- бойові ушкодження у вигляді пробоїн, вм'ятин, вигину й поломок деталей і вузлів;

- зносові відмови у вигляді механічного зношування підшипників, шийок валів, зубів шестерень і черв'яків, карданних зчеплень, контактних пластин, торсіонних валів та інших деталей, що працюють під впливом знакозмінних навантажень;

- відмови й несправності в результаті недбалої експлуатації, такі, як забоїни, задирки, обрив дротів електричного ланцюга, ушкодження ізоляції й інше.

Зупинимося на особливостях організації й методики ремонту складальних одиниць, характерних тільки для артилерійської частини САГ.

Ремонт стволів і затворів САГ практично не відрізняється від ремонту стволів причіпних артилерійських гармат. Певну складність становить ремонт ствола в тих випадках, коли виникає необхідність його демонтажу з башти. Цей процес складається з двох етапів: зняття башти з гусеничного шасі й безпосередньо демонтажу ствола з башти.

Зняття башти проводиться у такій послідовності:

- розстопорюють ствол, а стопор ствола з метою запобігання його поломки укладають на корпус САГ;

- знімають освітлювачі, радіостанцію, приціл;

- знімають поворотний механізм башти;

- за допомогою крана знімають башту з шасі й установлюють її на підставки.

Вантажопідйомність крана повинна перевищувати масу башти з гарматою. Кількість і довжина чалочних тросів обумовлюються інструкцією з експлуатації. Підйом башти необхідно здійснювати плавно, без ривків, утримуючи башту від розгойдування розчалюванням. Розчалювання (мотузку) кріплять за дульне гальмо перед зняттям поворотного механізму й утримують башту від самовільного повороту.

Демонтаж ствола з башти проводиться в такій послідовності:

- знімають зрівноважувальний механізм (попередньо стравлюють із нього надлишковий тиск азоту або повітря);

- розбирають підйомний механізм;

- послаблюють на 3-5 обертів гайки кріплення кришки цапф люльки;

- встановлюють чалочні пристосування; розміри й вантажопідйомність тросів зазначені в інструкції з експлуатації;

- вибирають провисання тросів у процесі плавного підняття башти й тільки після цього знімають кришки цапф (кришки не взаємозалежні);

- обережно подаючи башту краном у бік дульного гальма, підводять її до підставки, на яку опирається дульна частина ствола;

- поступово піднімаючи башту краном, відривають ствол від підставки, яку переставляють під ствол позаду ресивера;

- відпускають краном ствол на підставку й, подаючи башту вперед, виводять її за дульне гальмо та укладають на підлогу, попередньо поклавши під кронштейн нижньої опори зрівноважувального механізму дерев'яну підкладку.

Установка ствола у башту й установка башти на шасі проводяться у зворотній послідовності.

При виконанні робіт варто звертати увагу на те, щоб башта не зависла на шпильках цапф, прокладках і масці.

Винятково важливе значення має чітке дотримання правил безпеки при роботі з вантажопідйомними засобами.

Наявність електроспуску в конструкції затвора САГ може дати кілька додаткових причин такої відмови, як відсутність спуску ударника з бойового взводу:

- відсутність напруги в ланцюзі електроспуску;

- недостатня напруга в ланцюзі електроспуску;

- несправність елементів блокування у ланцюзі електроспуску.

Перші дві несправності усуваються відновленням несправної ділянки ланцюга, зарядкою або заміною розряджених акумуляторних батарей.

Правильність установки й несправності блокувань перевіряється відповідно до вимог експлуатаційної документації. За необхідності проводиться регулювання або відновлення працездатності іншими методами. Ці роботи можуть бути виконані силами обслуги САГ.

Наявність у конструкції САГ механізму досилання може призвести до таких відмов, як:

- неподання пострілів на лінію заряджання;

- сповзання снаряда з каналу ствола.

Постріли не подаються на лінію заряджання з причин перекосу, затирання або зношування деталей каретки або лотка.

Під час заряджання гармати за допомогою досилача (незалежно від кута підвищення) снаряд повинен закусуватися в нарізній частині й надійно втримуватися в стволі. Сповзання снаряда може бути наслідком таких причин, як недостатня швидкість (зусилля) досилання снаряда або велике зношування початку нарізів у каналі ствола.

Зменшення швидкості (зусилля) досилання снаряда може бути наслідком забруднення або загущення мастила ланцюга, вигину або поломки ланок ланцюга, а також несправності електричної проводки ланцюга. Чищення й змащування ланцюга здійснюються силами ремонтних підрозділів.

Зношування зарядної камори визначається за допомогою приладу ПВК.

Ремонт противідкотних пристроїв, механізмів наведення, зрівноважувального механізму, прицільних пристроїв та інших елементів САГ проводиться у відповідності до вимог ремонтної документації на конкретний зразок озброєння. Варто пам'ятати, що для зняття накатника з хитної частини необхідно закріпити ствол у крайньому передньому положенні з метою виключення його сповзання.

У САГ може мати місце збільшена загазованість бойового відділення пороховими газами, що призводить до істотного зниження працездатності членів екіпажу або їхнього отруєння.

Причини несправності:

- засмічення сопел механізму продування каналу ствола;

- тріщини або пробоїни на кожусі ресивера.

При сильному забрудненні сопел нагаром чищення їх починають свердлами, діаметр яких повинен бути менше діаметра сопла на 0,02-0,2 мм. Потім їх чистять, застосовуючи розчин РЧС, йоржиком і паличками. Тріщини й пробоїни усувають зварюванням електродом Е50А. Найбільші розміри пробоїн, за яких допускається ремонт кожуха постановленням накладок, 150х100 мм.

Вм'ятини на кожусі ресивера допускаються, якщо їх глибина не перевищує 5 мм. Якщо вм'ятина більше 5 мм, її варто виправити.

Тріщини, вм'ятини й іржа на кульці клапана ежектора не допускаються, кульки замінюються. Вм'ятини від ударів кульки на задній горловині ресивера глибиною більше 3,5 мм заварюються.

Ремонт завершується перевіркою технічного стану всього виробу. Про проведений ремонт робиться запис у формулярі на САГ, а якщо ремонт виконаний силами ремонтного підрозділу, то й у книзі ремонту озброєння.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Статути ЗС України. – Київ: ВІПОЛ, 2004. – 499 с.

2. Наказ МОУ від 19.11.09 р. № 581 “Про затвердження Інструкції з перевірки та оцінки стану озброєння та військової техніки у Збройних Силах України”.

3. Наказ МОУ від 29.06.05 р. № 359 “Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України”.

4. Руководство по приведению боеприпасов в окончательно снаряженный вид. – М.: Воениздат, 1978. – 112 с.

5. Руководство по эксплуатации ракетно-артиллерийского вооружения. – М.: Воениздат, 1989. – Ч. І. – 240 с.

6. Руководство по эксплуатации ракетно-артиллерийского вооружения. – М.: Воениздат, 1985. – Ч. ІІ. – 176 с.

7. Руководство по учету вооружения, техники, имущества и других материальных средств в вооруженных силах. – М.: Воениздат, 1980. – Ч. І. – 384 с.

8. Инструкция по категорированию ракетно-артиллерийского вооружения. – М.: Воениздат, 1986. – 112 с.

9. Теоретические основы эксплуатации артиллерийского вооружения. – М.: Воениздат, 1985. – 416 с.

10. Техническое обслуживание и ремонт артиллерийского вооружения. – М.: Воениздат, 1985. – 296 с.

11. Назаретов Б.Г. Основы организации и общей технологии ремонта артиллерийского вооружения. – М.: Воениздат, 1959. – 304 с.

12. Папок К.К. Смазочные масла.– М.: Воениздат, 1962. – 256 с.

13. 152-мм самоходная гаубица 2С3М. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Кн. ІІ, Ч. 1 и 2. 152-мм гаубица 2А33. – М.: Воениздат, 1988. – 192 с.

14. Вакал А.О., Матузко Б.П., Поган Л.Ф. Організація експлуатації ракетно-артилерійського озброєння. – Суми: ВІРВіА СДУ, 2005. – Ч. І. – 170 с.

15. Вакал А.О., Матузко Б.П., Войтенко В.І., Матузний О.В. 152-мм самохідна гаубиця 2С3М: загальні відомості та підготовка до стрільби. – Суми: ВІРВіА СумДУ, 2007. – 130 c.

16. Основи експлуатації і надійності ракетно-артилерійського озброєння. – Суми: ВІРВіА СДУ, 2003. – 104 с.

Навчальне видання

Дерев’янчук Анатолій Йосипович

Вакал Андрій Олександрович