Міжнародної трудової міграції
Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення за межі національних кордонів в пошуках роботи.
При характеристиці руху робочої сили застосовують ряд базових понять:
· міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) – це переміщення через кордон.
· імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в'їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;
· еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;
· рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.
Існує декілька класифікаторів форм міграційних процесів. За одним з них розрізняють:
§ постійну міграцію - ця форма переважала до І світової війни і характеризувалась тим, що значні маси людей назавжди покидали свої країни і переселялись на постійне місце проживання до США, Канади, Австралії тощо; переселення у зворотному напрямку було незначним;
§ тимчасову міграцію, що передбачає повернення мігрантів на батьківщину по закінченні певного терміну; сучасна трудова міграція набула саме ротаційного характеру;
§ нелегальну міграцію, котра надто вигідна підприємцям країн-мігрантів і становить своєрідний резерв необхідної їм дешевої робочої сили.
Міжнародна міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль належить трудовій міграції або міжнародній міграції робочої сили, яка посилюється в умовах формування економічних зв'язків у світовому господарстві.
Причини трудової міграції поділяють на:
ü економічні: відмінності в темпах, масштабах та структурі нагромадження капіталу; міждержавні відмінності у рівнях оплати праці та відмінності у структурі попиту на робочу силу та її пропонування;
ü неекономічні: демографічні, правові, політичні, релігійні, національні, культурні, психологічні, екологічні та ін.
Історично міжнародна трудова міграція пройшла 4 етапи:
І етап міжнародної міграції безпосередньо пов'язаний з промисловою революцією, наслідком якої стало „відносне перенаселення“, що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії.
II етап охоплює період з 80-х років XIX століття до І світової війни, коли значно зростають масштаби нагромадження капіталу, характерною рисою якого виступає посилення нерівномірності цього процесу в рамках світового господарства. Високий рівень концентрації виробництва і капіталу в передових країнах (США, Великобританії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш розвинутих країн (відсталі країни Європи, Індія, Китай тощо). На початку XX ст. основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила.
III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами. Його особливістю є скорочення масштабів міжнародної трудової міграції, у тому числі міжконтинентальної міграції і навіть рееміграції з класичної країни-іммігранта – США. Скорочення масштабів міграції було зумовлене наслідками світової економічної кризи 1929-1933 pp., замкнуто-тоталітарним характером розвитку СРСР, котрий виключив його з кола країн-емігрантів робочої сили.
IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочався після другої світової війни і триває понині. Цей етап зумовлений НТР, монополізацією міжнародних ринків праці і капіталу, процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Його характерними рисами є: зростання внутріконтинентальної міграції, зокрема, в Європі та Африці; зростання попиту з боку сучасного виробництва на висококваліфіковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, котрий отримав назву „втеча умів“; посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції.
На тлі довгострокових циклів відбуваються сплески (вибухи) міграції. Вибух міграції припадає на середину 19 ст., коли внаслідок «картопляного голоду» пішов потік емігрантів із Ірландії до США, у 80- ті рр. у США спрямовуються потоки з Італії, країн Східної Європи, які є наслідком падіння цін на європейську пшеницю і аграрного перенаселення, США приваблюють сприятливими умовами для розвитку власного бізнесу і підвищення рівня життя. Міграційні потоки часів двох світових воєн – це біженці.
Після другої світової війни основні потоки міграції утворили:
§ «втеча умів» – усталений потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади; серед спеціалістів та науковців, що емігрували до США, 90% становили спеціалісти з країн колишнього соцтабору; США на 50% задовольняли свої потреби у математиках за рахунок радянських фахівців; на початку 90-х років питома вага іноземців серед інженерів в США становила понад 10%, лікарів – понад 20%;
§ біженці від комуністичних режимів – потоки біженців з Угорщини після повстання 1956 p., з В'єтнаму (1975 р.) та з Куби (1980 р.);
§ еміграція з колишніх соціалістичних країн після розпаду СРСР; у 90-ті роки збільшилась еміграція до країн Західної Європи з СНД та Прибалтійських держав – тільки до Німеччини переселилось 2 мли. радянських німців, а всього число іммігрантів з колишнього СРСР до Німеччини досягло 5 млн. чоловік (до того СРСР імпортував робочу силу з Болгарії, В'єтнаму, Північної Кореї, тепер Росія - робітники з Китаю, українці складають 32% працюючих іноземців)
§ із створенням ЄС та інших економічних об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами стало необхідною умовою нормального функціонування світового господарства.
У 1960 р. населення Землі становило 3 млрд. чол., загальна кількість мігрантів у світі - 3,2 млн. чол., у 2000 р. населення Землі становило 6 млрд. чол., а тільки трудових мігрантів нараховувалось 35 млн. чол. З урахуванням членів сімей та нелегальної міграції - 125 млн. чол. Причому зростання числа іммігрантів триває, незважаючи на заходи багатьох країн з обмеження міграції.
Міграція до розвинених країн з країн, що розвиваються, та між самим країнами «третього світу» має в основному економічні причини: приток робочої сили у Гонконг з Китаю, В'єтнаму. У Кувейті та Саудівській Аравії зайнято 1 млн. з Йомена (більш висока зарплата, нестача некваліфікованої робочої сили). З 1980 р. із Зімбабве виїхало 90% підготовлених лікарів.
Міграція з розвинених країн у країни, що розвиваються, має як економічні причини (високі заробітки науковців, інженерів, конструкторів), так і неекономічні – подивитися світ, випробувати себе.
Маючи давню історію, міжнародна трудова міграція на сучасному етапі набула певних особливостей, найсуттєвішими з яких є:
▪ зростання масштабів міграції;
▪ збільшення питомої ваги мігрантів у загальній чисельності працездатного населення країн;
▪ розширення еміграції з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР;
▪ формування нових центрів залучення робочої сили;
▪ зростання нелегальної імміграції;
▪ посилення „відпливу інтелекту“;
▪ ротаційний характер міграції.
Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є „відплив інтелекту“,тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:
• постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;
• те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;
• бажання покращити своє матеріальне становище;
• більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;
• національна та релігійна нетерпимість;
• зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.
Нестабільна економічна ситуація в країні, а також вигідні умови найму висококваліфікованих спеціалістів за кордоном сприяють збільшенню масштабів еміграції.
Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 1153;