Виявлення та ідентифікація чинників ризику, небезпек і загроз – одне з найважливіших завдань гарантування економічної безпеки.

Економічні загрози – правова невизначеність економічних відносин; обмеження з боку держави можливостей економічного зростання; корупція; примушування виробників продавати продукцію визначеним споживачам; примушування покупців придбавати товари і послуги у визначених виробників і продавців; заборона реалізувати товар з одного регіону в інший або за кордон; надання окремим фірмам переваг у конкуренції з іншими підприємствами; обмеження доступу на ринок за допомогою монопольної змови фірми-конкурента з іншими фірмами-монополістами; дискримінація з боку фірм-монополістів у наданні послуг, продажу монопольних товарів, а також щодо цін на послуги і товари; шахрайство з боку фірм-конкурентів (у тому числі й у змові з працівниками фірми); привласнення і розтрачання майна; підроблення продукції, істотні порушення договірних відносин партнерами.

Фізичні загрози – крадіжки, вимагання, грабіж, розбій; виведення із ладу обладнання, знищення та пошкодження майна, стихійні лиха, аварії, катастрофи й теракти.

Психологічно-інформаційні загрози – економічне шпигунство; розголошення або неправомірне використання інформації; дискредитація на ринку; соціальні конфлікти навколо або всередині організації, привласнення товарних знаків фірми конкурентом.

Основними загрозами безпеки особи (персоналу) організації є такі:

вбивства звичайні або такі, що супроводжуються насильством, знущанням, тортурами;

викрадення працівників і загрози викрадення членів їх сімей, близьких родичів;

психологічний терор, загрози, залякування, шантаж, здирництво;

грабежі з метою оволодіння грошовими коштами, цінностями, документами, майном;

інші смертельні розправи з використанням отруйних речовин і "ліків", що викликають тривалі й болісні захворювання;

знищення під виглядом нещасного випадку (аварії, катастрофи тощо).

Злочинні посягання стосовно матеріальних цінностей (продукції), приміщень (зокрема житлових), будівель та інших ресурсів виявляються у вигляді:

незаконного ознайомлення з конструкцією, дизайном, виконанням;

підроблення продукції;

крадіжок;

промислового шпигунства;

шахрайства;

знищення різними способами (вибух, підпал, обстріл та ін.). До зовнішніх загроз і дестабілізуючих чинників можна віднести протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірми і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством; неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різні провини працівників підприємства; правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів.

До внутрішніх загроз і дестабілізуючих чинників належать: дії або бездіяльність (умисні й ненавмисні) працівників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути завдані компанії економічні збитки, витік або втрата інформаційних ресурсів (зокрема відомостей, складових комерційної таємниці і/або конфіденційної інформації), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потенційними партнерами (аж до втрати важливих контрактів), конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу тощо.

Мета протиправних дій стосовно продукції: відвертий терор; завдання серйозного морального і матеріального збитку; порушення на тривалий час нормального функціонування; здирство значних сум грошей або яких-небудь пільг перед лицем терористичної загрози.

Таким чином, всі загрози можна згрупувати (рис.).

До об’єктів, предметів захисту від потенційних загроз і протиправних посягань належать:

персонал (керівні працівники, виробничий персонал, що володіє інформацією, яка становить комерційну таємницю, працівники зовнішніх служб та інший "вразливий" персонал);

грошові кошти (валюта, коштовності, фінансові документи та ін.);

матеріальні засоби (будівлі, споруди, сховища, устаткування, транспорт);

інформаційні ресурси з обмеженим доступом, що становлять службову і комерційну таємницю, та інша конфіденційна інформація на паперових, магнітних, оптичних носіях, інформаційні масиви і бази даних, програмне забезпечення, інформативні фізичні поля різного характеру;

засоби і системи інформатизації (автоматизовані системи і обчислювальні мережі різного рівня й призначення, лінії телеграфного, телефонного, факсимільного, пейджингового, радіо- і космічного зв’язку, технічні засоби передачі інформації, допоміжні засоби і системи);

технічні засоби і системи охорони і захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

У сфері бізнесу постійно існують потенційні та реальні загрози з боку суб’єктів протиправних дій.

Джерелами зовнішніх загроз можуть бути:

кримінальні структури;

промислове шпигунство; фірми-розвідники;

конкуренти (прямі і непрямі);

корумповані представники органів влади, правоохоронних органів, контролюючих органів, засобів масової інформації;

стихійні лиха, аварії й катастрофи тощо. Джерелами внутрішніх загроз можуть виступати:

керівники організації;

менеджери середньої ланки;

працівники фірми;

працівники служби безпеки.

Організована злочинність – співтовариства "злодіїв у законі", що не мають аналогів у світовій кримінальній практиці, банд, угруповань, організованих груп. Основними ознаками організованих злочинних угруповань є:

наявність матеріальної і фінансової бази;

колегіальний орган управління – "рада";

статут організації у вигляді неформальних норм поведінки, традицій, законів, санкцій за їх порушення;

функціонально-ієрархічна система побудови організації;

наявність інформаційних баз корумпованих чиновників, а також об’єктивної інформації про стан справ в органах влади і управління, особливо в правоохоронній системі, банках, фірмах та інших підприємницьких структурах, русі товару, кон’юнктурі ринку, цінах на наркотики і та ін.;

наявність "своїх" людей в органах влади, судовій і правоохоронній системах;

специфічна "мовно-понятійна" система, яка включає жаргон, особливо у письмовій мові.

Випадкові (тимчасові) злочинні групи виникають зазвичай спонтанно або для скоєння одного злочину. Вони нестійкі в часі і не мають суворо регламентованих систем взаємодії і підлеглості. Злочинці-одинаки – кримінальні елементи, котрі, як правило, діють індивідуально, а якщо мають спільників, то використовують їх або "втемну", або не інформуючи в повному обсязі про свої злочинні наміри. Злочинцями-одинаками можуть бути як особи з кримінальним минулим, так і злочинці, що зважилися на здійснення злочину під впливом несприятливих обставин.

На ринку послуг з’явилося багато фірм, що надають клієнтам такі послуги, як несанкціоноване проникнення в чужі бази даних, прослуховування телефонних розмов, розкрадання документів, що містять комерційну таємницю, і та ін.

Конкуренти – фірми, компанії та інші організації, які:

займаються аналогічною діяльністю;

претендують на використання тих самих приміщень, устаткування, сфери виробництва;

використовують одні й ті самі комунікації;

відчувають потребу у фахівцях, що працюють у банку, фірмі.

Конкуренція зазвичай виражається у таких формах, як суперництво, протиборство. Суперництво припускає цивілізовану боротьбу між компаніями або групами компаній за споживача, постачальника, за вигідні умови кредитування, за голоси виборців. За протиборства перевага віддається таким формам недобросовісної конкуренції, які дають змогу знищити конкурента або завдати йому серйозного збитку. При цьому найбільш популярними прийомами і методами є: дискредитація конкурента і його продукції в очах споживачів, партнерів, кредитних організацій; шкідництво; диверсії (підпали, вибухи); захоплення заручників; шантаж; убивство підприємців. До подібних акцій конкуренти вдаються, використовуючи послуги кримінальних структур або фірм, що займаються промисловим шпигунством.

З метою прийняття державними органами обґрунтованих рішень необхідний моніторинг індикаторів (показників) економічної безпеки, який передбачає перш за все фактичне відстеження, аналіз і прогнозування найважливіших груп економічних показників.

Індикатори економічної безпеки – це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері. Особливу увагу слід зосередити на таких загальних індикаторах економічної безпеки:

- валовий внутрішній продукт (ВВП);

- темп інфляції;

- дефіцит бюджету;

- рівень безробіття;

- економічне зростання;

- рівень та якість життя;

- енергетична залежність;

- інтегрованість у світову економіку;

- сальдо експорту-імпорту;

- стан демографічних процесів;

- державний внутрішній та зовнішній борги;

- рівень тінізації економіки.

Конкретизований перелік основних індикаторів оцінки економічної безпеки України наведений у Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України. Невід’ємною складовою визначення рівня економічної безпеки є не лише встановлення певного набору індикаторів економічної безпеки, але й їхніх порогових/граничних значень.

Порогові/граничні значення індикаторів економічної безпеки– це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції та загрозливі процеси в економіці. Наближення індикаторів економічної безпеки до їх гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз соціально- економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних, або порогових значень – про вступ суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, фактично про реальну загрозу економічній безпеці. Зважаючи на зазначене, економічну безпеку держави часто трактують як деякий стан, що задовольняє визначений набір порогових значень показників-індикаторів.