Історія становлення транзакційного аналізу як напрямку психотерапії

Визначення та основні поняття в транзакційному аналізі

ТА – це теорія особистості і систематична психотерапія, спрямована на розвиток та зміну особистості.

ТА дає картину психологічного устрою людини, а саме тричленна модель особистості, заснована на станах Я. Ця модель дає уявлення як про структуру особистості, так і про її функціонування.

ТА є теорією комунікації.

ТА пропонує теорію дитячого розвитку. Концепція життєвого сценарію пояснює, як у дитинстві формуються витоки стереотипів актуального реагування на життя. Ця теорія пояснює, чому ми продовжуємо користатися виробленими в дитинстві стратегіями поведінки навіть у випадках, коли це призводить до руйнівних наслідків. Тому ТА ще є теорією психопатології.

ТА – система психотерапії. Тому використовується при лікуванні всіх видів психічних розладів (гострих психозів). Це метод, який можна використовувати в роботі з окремими людьми, групами, подружніми парами і сім’ями.

ТА також використовується в освіті. Допомагає вчителям і учням краще зрозуміти свою поведінку, зберігати визначеність у спілкуванні й уникати непродуктивної конфронтації. Ефективність також простежується у психологічному консультуванні.

Основні поняття ТА: стани Я (Родитель, Дорослий, Дитина), транзакції, погладжування, структурування часу, життєвий сценарій, психологічні ігри, нехтування, перевизначення, симбіоз, вимагання, купони, самостійність.

Загальна процедура психотерапії. Структурний аналіз зазвичай передує власне транзакційному аналізу. Структурний аналіз – це виокремлення та аналіз станів Я. Мета – встановити домінування станів Я, які перевіряють реальність та звільнити їх від заражень архаїчними чи запозиченими елементами. Після цього переходять до транзакційного аналізу: спочатку аналізують прості транзакції, потім серії стереотипізованих транзакцій. Основна задача – добитися соціального контролю.

Історія становлення транзакційного аналізу як напрямку психотерапії

Засновником ТА є Ерік Берн (1910-1970). Його батьком був лікар-терапевт, а ми - письменницею. Батько помер, коли йому було 9 років. Сам Ерік навчався у медичній школі і став лікарем у 1935 році. Він перебрався у США з Канади і став спеціалізуватися в психіатрії. У 1941 році він починає вивчати психоаналіз і проходить психоаналіз у Пола Федерна. Навчання було перервано війною, і Берн з 1943 року служить у медичних військах як психіатр. Тут він починає практикувати групову психотерапію.

Після демобілізації у 1946 році він відновлює навчання як психоаналітик під керівництвом Еріка Еріксона. Він поєднує приватну практику зі службою в багатьох державних установах. Його перша книга – «Розум у дії» (1947). У 1956 році він подає заявку на прийом у члени професійної психоаналітичної організації, але отримує відмову. Це спонукає його займатися розробкою власного підходу.

Першу статтю Берн опублікував в 1957 році, де він пропонує свою ідею щодо станів Я. майже одразу з’являються концепція психологічних ігор та життєвого сценарію. Власне це стало початком розвитку ТА на західному узбережжі США. Перша книга повністю присвчена ТА «Транзакційний аналіз у психотерапії» вийшла 1961 року. З січня 1962 року починає виходити «Бюлетень транзакційного аналізу». Масова популярність прийшла після публікації праці «Ігри, в які грають люди» (1964). Останні дві його праці: «Секс у любові людини» та «Що ви кажете після того, як сказали привіт?», однак надрукованими він їх не побачив.

З кінця 1970-х років почався період консолідації, коли кількість учасників дещо скоротилася, але лишалася стабільною. В цей період до ТА починає з’являтися інтерес в усьому світі. З 1971 року починає виходить «Журнал транзакційного аналізу». Велике значення для розповсюдження ТА відіграла праця Томаса Харіса «Я – ОК, ти - ОК».

Сьогодні існує Європейська асоціація ТА і Міжнародна асоціація ТА.