Торгівля через мережу Інтернет

У Всесвітній мережі існує безліч сайтів і вже мало хто наважується визначити їх точну кількість. Лише в одному немає сумніву – там можна знайти інформацію практично про все. Попри це постійно створюються платні сайти, де потрібну інформацію можна отримати лише за гроші. Яка ж перспектива переведення власного Інтернет-сайту на таку форму функціонування і наскільки реально заробляти гроші в Інтернеті?

Поки що віднайдено лише два шляхи заробляння на власному Інтернет-сайті: можна залучити кошти інвесторів чи рекламодавців, або ж продавати товар безпосередньо в мережі. Кожен з цих шляхів має свої успішні приклади як за кордоном, так і у нас, кожен з них має свої переваги та недоліки. З інвесторами та рекламодавцями простіше – вони платять кошти, диктують свої умови (які, до речі, не завжди позитивно відображаються на Інтернет-проекті) та стежать за їх виконанням. Проте такі доходи надто ненадійні та нестабільні. Отримувати прибуток від розширення своєї аудиторії, від збільшення обсягів продажу свого товару через Інтернет хоч і складніше, проте набагато перспективніше. Однак, якщо кількість відвідувачів вашого Інтернет-сайту при вмілому просуванні практично необмежена, – лише невелика частина з них згодна платити гроші та купувати товар, представлений на Інтернет-вітрині. Але ж саме це є головною метою підкорювачів Всесвітньої мережі. Тож як примусити Інтернет приносити прибуток своєму власнику?

Класифікація моделей електронної комерції:

- Електронна крамниця – вітрина, яка розміщується у віртуальній реальності, насправді має ту ж саму інфраструктуру, що й звичайна. Використовується виробниками чи дилерами. Головний критерій ефективності – попит на товар.

- Електронний каталог – великий обсяг товарів від різних виробників. Головний критерій ефективності – величезний асортимент (чим більше зв‘язків, тим вірніше успіх).

- Електронний аукціон – аналог класичного аукціону з використанням internet-технологій.

- Електронне казино – аналог реального азартного закладу.

- Електронний універмаг – аналог звичайного універмагу, де різні фірми виставляють свій товар, головний критерій ефективності – товарний бренд.

- Постачальники послуг технологічного ланцюжка електронної комерції: системи електронних платежів, доставка товару.

- Інтегратори технологічного ланцюга, відомі як "посередники", один з найбільш перспективних напрямів.

- Консалтингові послуги: консалтинг управління і маркетингу, рекрутингові фірми.

- Інформаційні брокери.

- Постачальники дослідницьких та статистичних послуг.

Це далеко не повний перелік можливостей заробляти, які надає Інтернет. Головне – зайняти свою нішу, знайти покупців, розрекламувати свій товар чи послугу та залишати клієнтів задоволеними. Багато хто, не усвідомлюючи проблем, що існують в Інтернет-комерції, кидається в неї і зрештою банкрутує, не зумівши зрозуміти специфічних законів е-бізнесу.

Вважати Інтернет-бізнес потенційно успішним, сподіваючись лише на необмежену аудиторію - мільйони користувачів Інтернетом в усьому світі — надто легковажно. Адже навіть голку у скирті сіна помітити набагато легше, ніж погано розрекламований сайт в Інтернеті. Без чітко визначеної стратегії просування проекту він залишиться “прохідним” сайтом, на який заходитимуть лише випадкові відвідувачі, більшість з яких сюди ніколи не повертатимуться. Відкриваючи власний електронний бізнес, потрібно врахувати, що змагатись доведеться з конкурентами, які, можливо, не перший рік на ринку; з низькою кількістю користувачів Інтернету в Україні; з повною відсутністю Інтернет-культури; з непопулярністю та недовірою до Інтернет-платежів; з недовірою до продукту, який перед купівлею не можна “власноруч помацати” тощо. А якщо врахувати ще й усі “принади” ведення бухгалтерського обліку, взаємин з податковою службою, банком, організації безпеки... словом, проблем вирішувати доведеться чимало.

Будь-яка інформація, що розміщується в мережі Інтернет, займає певний обсяг, а значить, вимагає свого місця. Це місце оплачує той, хто хоче розміститися в мережі зі своєю інформацією.

Тут ми не говоримо про інформацію, яку може залишити на будь-якому інтернет-форумі, в будь-якій гостьовій книзі чи в банку рефератів тощо "всяк туди входящий". "Площі" для цієї інформації люб’язно надані власниками сайтів усім випадковим відвідувачам, тобто ці місця вже оплачені, вони не вийдуть за межі дискового простору, виділеного на сервері для роботи цього сайта.

Інтернет-магазин - це не тільки його сторінки, а й забезпечення можливості управління каталогами товарів, інформаційними сторінками, анонсами, новинами, фотозображеннями товарів, а іноді пряма його інтеграція зі складськими базами даних, бухгалтерськими програмами й службою доставки з підключенням до вибраних платіжних систем (повнофункціональний інтернет-магазин).

Залежно від того, наскільки складні функції виконуватиме інтернет-магазин, а також від того, на який термін він створюється, з якою кількістю й асортиментом товару виходить на ринок, від багатьох інших чинників, що реабілітують економічну доцільність проекту, підприємство створює:

Web-сайт, який для забезпечення його роботи в мережі Інтернет розміщується на дисковому просторі провайдера (віртуальний сервер),або

WWW-сервер Web-сайт, самостійно розміщений підприємством в Інтернеті, за допомогою його власного обладнання.

Web-сайт або WWW-сервер може бути створений спеціально під інтернет-магазин або цей магазин може бути розміщений на вже існуючому сайті (або сервері) підприємства.

Web-сторінки для цієї мети, як правило, недостатньо. Створити Web-сторінку - це лише розмістити на сервері провайдера заздалегідь написаний у певному форматі файл (або сукупність файлів). На Web-сторінці підприємства можна розмістити лише відомості про його діяльність, історію створення, місцезнаходження й іншу ознайомлювальну інформацію, включаючи рекламу товарів і послуг, а також прайс-листи. Дисковий простір, що виділяється провайдером під Web-сторінки своїх клієнтів, зазвичай невеликий, принаймні не настільки великий, щоб на цьому віртуальному сервері клієнта могла як слід "розгорнутися" робоча програма, що обслуговує нехай навіть невеликий його інтернет-магазин.

Набагато більше можливостей дає створення Web-сайта (на базі власного сервера підприємства або віртуального - не має значення). На ньому можна розмістити відповідне програмне забезпечення, наприклад, з формування замовлень безпосередньо покупцями, з автоматичного виписування і реєстрації рахунків та інші програми, що становлять певний цілісний комплекс.

Створення віртуального сервера підприємства на сервері провайдера можна порівняти з орендою торгових площ. З тією лише різницею, що орендна плата називатиметься платою за хостинг.

Створення ж власного WWW-сервера - більш дорогий проект, він вимагає закупівлі відповідного обладнання, програм, їх установки і забезпечення користувачам Інтернету доступу до цього сервера. Це вже можна порівняти з купівлею окремої будівлі під "справжній" магазин.

Якщо підприємство володіє виключним авторським правом на інформаційно-програмний комплекс інтернет-магазину (незалежно, чи користується воно при цьому послугами сторонніх розробників або розробляє самостійно), то витрати на створення Web-сайта необхідно включити до складу капітальних інвестицій на створення нематеріальних активів. Внаслідок чого цей програмний комплекс буде визнаний нематеріальним активом, що підлягає обліку на рахунку 125 "Авторські й суміжні права". Якщо ж підприємство придбаває готовий програмний комплекс інтернет-магазину, розроблений і розтиражований сторонньою організацією, то в цьому випадку він також визнається нематеріальним активом, але враховується на рахунку 127 "Інші нематеріальні активи", бо авторськими правами на такий програмний продукт це підприємство не володіє.

У процесі створення інформаційно-програмного комплексу й розміщення підготовленого таким чином сайта в мережі можуть виникати супутні витрати. Наприклад, витрати на оплату послуг цифрової фотографії. Залежно від того, що зображають кадри, бухгалтер приймає рішення про те, до якої статті віднести такі витрати. Якщо на фотознімках, що розміщуються на сайті, представлене зображення тих чи інших товарів, що пропонуються до продажу, то в цьому випадку витрати на їх виготовлення розглядаються як витрати на рекламу з включенням відповідної суми в статтю витрат на збут того періоду, в якому був підписаний акт про приймання виконаних фоторобіт. У цьому випадку витрати можна "розтягнути у часі", заздалегідь зарахувавши їх на рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів", з якого пізніше списувати ці суми рівномірно, протягом строку "перебування" цих знімків на сайті до заміни їх новими і т. д.

Усі інші витрати, включаючи плату за підключення до мережі й поточне забезпечення доступу в мережу, плата за хостинг (якщо підприємство створює Web-сайт і розміщує його на обладнанні провайдера, отримуючи таким чином віртуальний сервер), включаються в собівартість продукції (робіт, послуг) або визнаються витратами звітного періоду як витрати, пов’язані з виробництвом і управлінням підприємством. Треба нагадати, що якщо інтернет-магазин розміщений на сервері провайдера, то витрати, пов’язані з його роботою і технічним супроводом, можна розглядати як витрати на оренду торгових площ з віднесенням їх до складу виробничих витрат або витрат на збут. У випадку ж коли інтернет-магазин розміщується на сервері, доступ користувачів до якого забезпечений самим підприємством (продавцем товарів) з допомогою спеціально для цієї мети закупленого обладнання, витрати, пов’язані з його роботою і технічним супроводом, враховуються у складі виробничих витрат як витрати, пов’язані з технологією і організацією виробництва. В останньому випадку ці витрати іноді спочатку враховуються на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" з подальшим їх рівномірним списанням на рахунок 23 "Виробництво".

Що стосується витрат на забезпечення і підтримку роботи електронної пошти (якщо є можливість виділити такі із загальної суми витрат на доступ в Інтернет), то ці витрати доцільно включати в склад загальновиробничих або адміністративних витрат.

У податковому обліку всі ці витрати, як безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства, включаються до складу валових витрат, а витрати на створення нематеріального активу підлягають амортизації.

Слід, однак, мати на увазі, що для зарахування таких витрат до складу валових необхідно мати первинні документи, що підтверджують використання часу перебування на лінії в цілях, пов’язаних з веденням господарської діяльності. Це можуть бути звіти провайдера, які він щомісяця надсилає своїм користувачам електронною поштою, або електронний облік статистики, де подані всі відомості про використання часу на лінії доступу, і який також в обов’язковому порядку ведеться всіма провайдерами. Необхідність документального підтвердження зв’язку понесених підприємством витрат з його господарською діяльністю випливає з вимог ПКУ.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій продажу через інтернет-магазин дуже важливо визначити момент реалізації і момент оплати. Останнє залежить від форми оплати, а також від вибраної платіжної системи, якщо йдеться про безготівкову форму.

Враховуючи недостатню популярність банківських послуг і кредитних карток серед населення нашої країни, можна передбачити, що найчастіше вітчизняні інтернет-магазини торгують за готівку. Доставка товарів замовнику може бути організована шляхом створення власної кур’єрської служби або шляхом залучення для цієї мети сторонніх осіб з оплатою за фактом передачі товару або з попередньою оплатою. При цьому забезпечується можливість поштових поставок з післяплатою або з попередньою оплатою. Не виключається також можливість отримання товару покупцем самостійно, в тому числі і через представництва в різних містах з оплатою за фактом передачі товару.

Момент реалізації товару визнається за фактом передачі його покупцю, що підтверджується документом про вручення, завіреним підписом покупця, який кур’єр подає в бухгалтерію.

Якщо йдеться про поштове пересилання товару, то момент реалізації настає за фактом відправлення, що підтверджується поштовою квитанцією. Словом, моментом реалізації слід би в такому випадку вважати дату, вказану в поштовому повідомленні про вручення бандеролі одержувачу. Однак, враховуючи тривалість терміну, протягом якого це повідомлення надходить до продавця, автор не радить приймати таке рішення. З податкової точки зору це ризиковано. Наприклад, якщо повідомлення про те, що бандероль одержувачу була вручена 31 грудня, надходить у бухгалтерію в січні (після здачі звіту), то ця частина обсягу реалізації не потрапить у звіт, що буде розцінено як приховування доходу.

Якщо ж покупець самостійно отримує замовлений ним товар, то момент реалізації може бути визнаний як за фактом виписки витратної накладної, так і за фактом надходження грошей в касу, - це залежить від того, як організований реальний продаж: наскільки каса віддалена від складських приміщень або наскільки близько до них вона знаходиться, а також від розподілу відповідальності (одна і та ж посадова особа відповідає за відпускання товару й приймання грошей чи різні особи).

Кур’єри, прийняті в штат підприємства, оформляються на роботу як матеріально відповідальні особи.

Для обліку товару в інтернет-магазині, очевидно, немає сенсу застосовувати рахунок 285 "Торгова націнка". Зате необхідний інший рахунок - рахунок, на якому могли б числитися товари, видані кур’єрам для доставки їх покупцям. З цією метою в обліку товарів відкриваються два основні рахунки:

- 281 "Товари на складі";

- 283 "Товари, видані кур’єрам".

Створення WWW-сервера - дорогий проект, він вимагає закупівлі відповідного обладнання, програм, їх установки і забезпечення користувачам Інтернету доступу до цього сервера. Це вже можна порівняти з купівлею окремої будівлі під "справжній" магазин.

Момент реалізації товару визнається за фактом передачі його покупцю, що підтверджується документом про вручення, завіреним підписом покупця, який кур’єр подає в бухгалтерію. При поштовому пересиланні товару момент реалізації настає за фактом відправлення.

Недооцінка власниками Web-ресурсів рівня ризику своїх проектів, а отже, завищення їхньої поточної вартості, часто призводить до існування у віртуальності непрацюючих проектів. Аби ваш проект не поповнив їх ряди, складаючи бізнес-план е-комерції, керуйтеся реальними показниками в Україні, а не оптимістичними прогнозами, базованими на західних тенденціях. Якщо такі показники свідчать, що ваш проект потенційно може себе окупити та принести прибуток, тоді – усе в ваших руках.

Література: [4, 7, 9,41, 46,55].

Питання для самоперевірки:

1. Дате визначення термінам «комісійна торгівля», «комітент», «комісіонер»?

2. Якими документами оформлюється прийняття товарів на комісію?

3. Яким чином обліковуються товари у комітента і комісіонера?

4. Як визначити дохід торгівельного підприємства?

5. Як оподатковується дохід від комісійної торгівлі у комісіонера і комітента?

6. Як обліковуються витрати від створення інтернет-магазину?

7. Що таке електронні гроші і як ними користуватися продавцю і покупцю?

8. Як вести облік реалізації товарі через мережу інтернет, які дозвільні документи для здійснення цього виду діяльності необхідні?

9. Що таке електронний документ і які вимоги до нього?

10. Як визначити фінансовий результат від здійснення комісійної торгівлі?