Закони формальної логіки

Розглянувши різні логічні форми мислення (поняття, судження, умовивід), слід зазначити, що сполучення думок в кожній з цих форм визначаються властивими кожній з них правилами. Тільки виконуючи ці правила, можна отримати висновок, що відповідає дійсності.

Але окрім цих правил, властивих лише певній формі сполучення думок, існують ще логічні закони, що мають силу в усіх без винятку формах міркувань.

Закон - це внутрішній і необхідний, загальний і суттєвий зв'язок предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Пізнати закон - означає розкрити ту або іншу сторону суті досліджуваного об’єкта, явища. Необхідною умовою отримання правильних висновків в процесі експертизи є виконання основних логічних законів мислення:

- тотожності;

- несуперечності;

- виключеного третього;

- достатньої підстави.

Ці закони виражають такі важливі властивості правильного мислення, як його визначеність, несуперечність, послідовність і обґрунтованість.

В природі і суспільстві все знаходиться у постійному розвитку, завжди щось відходить і виникає нове. На зміну одним винаходам приходять інші, техніка не зупиняється в своєму розвитку. Але із цього не витікає, що предмети, явища не мають певного змісту, певної форми існування, що вони є нестійкими. Кожний об'єкт техніки може розглядатися на певному етапі з властивими йому ознаками і властивостями, що дозволяють відрізняти його від інших об'єктів.

Закон тотожності

Цей закон вимагає визначеності і незмінності (тотожності) думок в ході міркування. Згідно із законом тотожності кожне судження в процесі даного міркування повинне мати один і той самий визначений, стійкий зміст (або: будь-яке судження є тотожним саме собі).

Так, наприклад, закону тотожності має дотримуватися заявник (автор) при оформленні матеріалів заявки і складанні заперечень на рішення експертизи, а також при складанні рішень за заявками на винаходи та корисні моделі. Особливо часто цей закон порушується на стадії засвоєння експертом суті запропонованого технічного рішення за матеріалами опису винаходу, складеного заявником. Це порушення пов'язане із тим, що експерт має справу не із самим об'єктом, як таким, а із його моделлю, у вигляді опису і креслень, які є лише відображенням об’єкта, відбитим, як у свідомості укладача опису, так і експерта. Від того, наскільки тотожними є суттєві ознаки об’єкта в описі його дійсним ознакам, багато в чому залежить рішення експертизи. Закон тотожності може бути порушений, наприклад, якщо заявник для характеристики ознак об’єкта використовував вузькоспеціальну або жаргонну термінологію, яка не є загальноприйнятою в даній галузі техніки. В цьому випадку виникають передумови для того, щоб під одними і тими ж поняттями експерт і заявник розуміли різні риси об’єкта і його ознаки, тобто до підміни понять, що неминуче призводить до помилок в експертизі. Закон тотожності порушується і тоді, коли для вираження одних і тих самих ознак об’єкта в різних розділах опису використовуються різні терміни і позначення.

Так, наприклад, в описі елемент пристрою названий «зворотним клапаном», а у формулі винаходу - «електромагнітним клапаном»; в одному розділі опису говориться про «систему запалення», в іншому - про «магнітну систему запалення». Іноді у формулі винаходу вказано загальноприйнятий термін («нагрівальний елемент»), а в описі ця ж ознака іменується жаргонним терміном («піч»). Виникає неясність: чи йдеться про одні й ті самі елементи чи про різні. Вимоги закону тотожності порушуються і в тих випадках, коли відсутня сувора відповідність формули винаходу тексту опису або відповідність креслень - суті винаходу тощо. Таким чином, закон тотожності висуває певні вимоги до матеріалів заявки на пропонований винахід, закріплені в Правилах. Закон тотожності висуває певні вимоги і до спірних рішень, особливо, в тій їх частині, де знаходить відображення сутність запропонованого рішення задачі. Порушення закону в цих випадках може проявитися в нетотожній передачі ознак об’єкта, а також виключенні із розгляду деяких суттєвих його ознак, що призводить до підміни понять досліджуваних об'єктів і, відповідно, до помилок у висновку рішення.

В деяких випадках вимоги Закону порушуються в запереченнях заявників, коли заявник характеризує новизну об'єкта ознаками, які не згадувалися у первинних матеріалах заявки, тобто коли він підміняє по суті предмет (об'єкт) дослідження.