Основні резерви підвищення ефективності виробництва

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Основними з них є:

1.Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробниц­тва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підви­щення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяль­ності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устатку­вання залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належ­ної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозберення, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції іслуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ре-зсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд, дізайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо, опановані підприємством (організацією) для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяль­ності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -- керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформу­ватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елемен­тами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інстру­менти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (ре­гулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензу­вання окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціаль­на інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) прог­рами приватизації державних підприємств (організацій); ж) комер­ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

9. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищен­ня ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держа­ва має створити відповідні організаційні передумови, що забезпе­чуватимуть постійне функціонування на національному, регіональ­ному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних ме­ханізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на: 1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому; 2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжна­родних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

10. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефек­тивності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інфор­маційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значен­ня для ефективного розвитку всіх структурних елементів економі­ки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструк­тури.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності вироб­ництва (діяльності).

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає зміст фінансової діяльності підприємства ?

2. Чим відрізняється внутрішнє фінансування від зовнішнього ?

3.Назвіть основні показники оцінки фінансових результатів діяльності підприємства ?

4. В чому полягає суть і значення доходу підприємства?

5.Назвіть напрями розподілу чистого прибутку?

6. Яким чином визначається чистий дохід, валовий прибуток та прибуток від звичайної діяльності підприємства?

7. Які показники характеризують фінансову стійкість підприємства?

8. Назвіть показники рентабельності діяльності підприємства.

9. Які показники характеризують ліквідність підприємства?

10. Що являє собою ефективність виробництва?

11. Назвіть види ефективності виробництва.

12. Чим відрізняється економічний ефект від соціального ?

13. Які групи включає система показників ефективності виробництва?

14. Назвіть основні шляхи підвищення ефективності виробництва?

Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с. 339 –- 366

2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч.посіб. – Львів: В-во „Сполом”,1998, с. 197 – 207

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник – К.: В-во А.С.К.,

2004, с. 334 -- 394

4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с. 423 – 464

5. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. - К.: Знання - Прес, 2002, с. 281 – 301

6. Закон України “ Про підприємства в Україні „ від 27.03.91 № 887-ХІІ (з подальшими змінами і доповненнями) // Нові закони України.-К., 1991.

7. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 № 283/97 – ВР (з подальшими змінами і доповненнями) // Галицькі контракти, 1997 – № 26.

8. Закон України “ Про податок на додану вартість„ від 03.04.1997 № 168/97 – ВР (з подальшими змінами і доповненнями) // Фінансова консультація. 1997. - № 21.

9. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003, с. 229 -- 258

Тема 12 Антикризова система господарювання на підприємстві

Мета вивчення теми: ознайомлення з сутністю та характеристикою економічної безпеки підприємства, процесів реструктуризації, санації, банкрутства та ліквідації підприємств.

План

1. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки

підприємства.

2. Аналітична оцінка рівня та основні напрями організації економічної

безпеки на підприємстві.

3. Необхідність, сутність та види реструктуризації підприємств.

4. Етапи, способи здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.

5. Санація підприємств, її форми і види.

6. Основні етапи класичної моделі санації.

7. Банкрутство підприємств як економічне явище.

8. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.

9. Етапи та процедура порушення справи про банкрутство.

10. Ліквідація збанкрутілих підприємств.