Дозволені способи використання об'єкта інтелектуальної власності

Зазначений пункт повинен чітко і однозначно визначати усі способи використання об'єкта інтелектуальної власності, усі дії які ліцензіар дозволяє ліцензіату вчинювати з об'єктом. Цей пункт вимагає підвищеної ретельності і уваги як з боку ліцензіата, так і ліцензіара. Для ліцензіата це є важливим з тієї точки зору, що усі повноваження, прямо не передані за ліцензійним договором, вважаються такими, що не передавались. Для ліцензіара це важливо з метою забезпечення своїх прав на подальше використання об'єкта. Права бажано визначати так, як це зазначено в чинних законодавчих актах, та робити розшифровку – уточнення конкретних повноважень.

Територія і галузь застосування

Дуже часто ліцензіар намагається відсторонити ліцензіата (ліцензіатів) від ринків, на яких він діє сам або на які він вже надав виключні права іншому ліцензіату. Тому, цілком доречно включити у договір розділ про територію і галузь застосування.

Гарантії та відповідальність сторін

Важливою частиною договору є розділ, який передбачає гарантії та відповідальність сторін. Звичайна річ, що при укладанні договору ліцензіат прагне одержати максимальні гарантії щодо всіх статей договору, а ліцензіар намагається обмежитись мінімальними. Знайти взаємовигідне для обох сторін рішення, "золоту середину", як правило, нелегко. Але у будь-якому випадку, ліцензіар повинен нести відповідальність за права, які він передає ліцензіату і які повинні забезпечити можливість їх використання для вказаної у договорі мети, а ліцензіат – за виплату ліцензійних платежів ліцензіару та за дотримання умов використання прав.

Економічні аспекти

Економічні аспекти, які на практиці відображаються у ліцензійних угодах, є досить різноманітними, тому при визначенні ціни на ліцензію необхідно враховувати велику кількість факторів:

- вид ліцензії (виключна або невиключна);

- строк дії охоронного документа;

- економічні і технічні переваги, які одержує ліцензіат;

- наявність або відсутність опціонного договору.

Але завжди остаточно прийнятою буде та ціна, на яку погодились сторони: яку ліцензіат готовий заплатити, а ліцензіар – одержати. Крім того, необхідно передбачити, хто буде нести транспортні витрати, оплату відряджень спеціалістів ліцензіара до ліцензіата і навпаки, витрати, пов'язані з проживанням і утриманням персоналу тощо.

Існують різноманітні форми розрахунків ліцензіата з ліцензіаром: розрахунки на компенсаційній основі; зустрічна торгівля; продаж продукту; акціонерні опціони (надання права купувати акції за пільговою ціною тощо).

Частіше всього розмір винагороди визначається на підставі роялті (періодичних відрахувань), хоча існують і інші види платежів – паушальний платіж, комбіновані платежі тощо.