Становлення і розвиток світового господарства.

В якості основних загальнолюдських цінностей економічна теорія визначає сім'ю, державу, товарно-грошові відносини і власність. Припустивши, що це дійсно так, так і хочеться запитати,- ну і що? Що і кому дає визначення таких "цінностей"? Незрозуміло як і не пояснено чому саме ці , а не інші " цінності" є основними? Весь відомий нам світ , самі ми і відносини між нами є цінністю. Якщо, звичайно, між нами існують саме ті відносини , які для нас є цінністю.

Світ існує об'єктивно, як і ми, він є досконалим, і ми, як його складова частина, також досконалі. Інше стверджувати просто безглуздо і релігії та ідеології , що це роблять є не просто брехливими, а людононенависницькими. Досконалість є цінністю. Економічні відносини між нами, узагальнені в даному випадку термінами "товарно-грошові відносини і власність" є для нас цінністю лише тоді, коли вони є досконалими. Чи є економічні відносини такими? Ніхто прямо не наважується прямо стверджувати подібного. Комерційна таємниця, страх, обман, фантастична дистанція між найбагатшими і найбіднішими людьми /обидві групи є однаково " досконалими", тобто рівноправними /, - усе свідчить про те, що цінністю для окремих людей та суспільства є величезне розмаїття речей, але аж ніяк не існуючі, глибоко деформовані, безсистемні і протиприродні економічні відносини.

Бачимо, що нічим не доведене і навіть не аргументоване твердження творців економічної теорії про "цінність" існуючих економічних відносин є не лише звичайною демагогією, а й свідомим обманом. Хто зацікавлений в цьому? Той, хто не хоче працювати над з'ясуванням причин і пошуком шляхів подолання наявних деформацій і безладу в економічному житті сучасного суспільства. Якось не хотілось би в чомусь звинувачувати колег-економістів, але все само-собою виходить. Логічні висновки, що базуються на очевидних для усіх реаліях. "Написане пером, не вирубати ...". Тобто, читаючи економічну

теорію, забудь про дійсність / майже цілком протилежну написаному/, або навпаки, розуміючи дійсність, не читай теорії, бо перестанеш її розуміти. Хто виграє від визначення подібних "цінностей"? Очевидно, що ніхто.

Чому економічна теорія сім'ю і державу визначає в якості цінностей? Початково сім'я і держава є не економічними, а суспільними утвореннями. Для чого ж тоді економічна теорія їх розглядає? А якщо вона хоче одночасно виконувати завдання, що стоять перед наукою "суспільствознавство", то необхідно бути послідовними. Термін "сім'я" /синонім - "родина"/ можна вкладати різний зміст. Є історичні типи сім'ї. Сучасні сім'ї також далеко не стандартні. Скількм в сім'ї повинно бути поколінь /одне, двоє, троє/, скільки членів і чому? Де відповідна аргументація? Нічого цього немає. Тоді не потрібно взагалі говорити про сім'ю /тобто, не говорити що-небудь, аби не мовчати/, або сказати, що конкретно розуміється під сім'єю і обгрунтувати "досконалість" тієї чи іншої моделі.

Усе наведене стосується такої цінності як "держава". Будь-що, що називається державою є для нас "загальнолюдською цінністю"? Питання стоїть саме так, адже немає ніяких уточнень. Тобто, слід погодитись, що, наприклад, гітлерівська Німеччина і тому подібні історичні та сучасні державні утворення є для нас цінністю. Не знаю як для кого, але автора хай Бог милує від подібних "цінностей". Знову ж немає уточнень пояснень змісту "держави", - і економічна теорія перетворюється на пустопорожню балаканину. Чи може існуюча система державного управління в Україні є для нас неперехідною "цінністю"? Чому ж тоді усі засоби масової інформації та вищі посадові особи не перестають говорити про недосконалість системи державного управління та необхідність її реформування? Тоді економічна теорія протирічить не лише реаліям життя, а й офіційному курсу керівництва країни /хоча по більшості питань вона прагне в усьому "догодити", шкода лиш, що не знає як/.

Якась-то держава /система державного управління/ повинна бути для нас цінністю, але так само необхідне означення параметрів цієї "держави", без цього розмова про подібні "цінності" взагалі є аморальною.

Виділяються ступені генезісу сучасного світового господарства. Що ж в даному випадку мається на увазі? Не можна вважати доречним в даному випадку використання іншомовного слова "генезіс" /для надання матеріалу "науковості"?/, якому є українські замінники, - "розвиток", "становлення". Під світовим господарством очевидно розуміється світова економіка, то для чого влаштовувати "гру слів", адже це не господарська, а економічна теорія.

Необхідним, в даному випадку, є аналіз кожної з систем : природної, суспільної, економічної і їх взаємопоєдання, починаючи з певного висхідного рівня та закінчуючи сучасним, поділивши цей період часу за визначеними критеріями на окремі етапи. Хоча економічна наука повинна обмежуватись економікою і її зв'язками з іншими системами, не досліджуючи внутрісистемних зв'язків природної і суспільної систем, що не є її прямим завданням.

Чи може читач, прочитавши в економічній теорії про "ступені генезісу", зрозуміти нижчеозначене : характеристика висхідного та сучасного рівня розвитку економіки, критерії поділу "генезісу" на етапи, зв'язки економіки з суспільством і природою на кожному етапі? Аж ніяк. Мова йде про напівміфічні "поділи праці", про історію становлення т.зв. "підприємництва", про протистояння двох систем, - ринкової і командно-адміністративної, про "геополітичний чинник", тобто, про що завгодно, крім розкриття змісту задекларованого питання.

Неправильним буде, якщо не відзначити, що наведено багато пізнавальної інформації, висловлено багато розумних думок. Погано лише те, що усе це не має прямого відношення до етапів становлення світової економіки /світового майнового

комплексу/, ніяк не пов'язане в систему з необхідним обгрунтуванням і висновками. Внаслідок цього об'єктивно наявний позитивний елемент втрачається, губиться в масі недоречних зауважень і міркуавнь.

Наводиться надзвичайно важлива, але, на жаль, належно не обгрунтована думка про те, шо "...усередені економічних систем, створених у країнах розвинутої ринкової економіки є суперечності, які пригнічують людину, принижують її людську гідність ...". Зазначається, що "...людство йде до єдиної структури господарювання...", тим самим демонструється, що є розуміння того, що на основі синтезу позитивних елементів різних відомих економічних систем необхідне і важливе вироблення універсальної системи, не досконалої / абсолютно досконалого нічого немає/, але на порядок кращої від існуючих систем. Однак, поряд з розумінням даного факту, в теоретиків відсутні хоч-якась конкретика про параметри кращої від існуючих, універсальної економічної системи. Це проявляється в тому, що замість необхідних конкретних параметрів визначаються такі аморфні речі як : функціонування на ринковій основі /будь-якій економічній системі притаманні обмінні, тобто ринкові зв'язки, що є тут нового /; характеризується високим рівнем інновативності /?/; швидкісні зміни в формах поєднання чинників виробництва; новий трудовий стиль і т.п.. Тобто, така економічна теорія якогось конструктивного значення в житті суспільства не має.

Є прагнення знайти об'єктивні основи розвитку світового господарства. Що ж виділяється в якості таких "основ"? Перша "основа", - міжнародний поділ праці, який визначає спеціалізацію країн. Економічна основа, - матеріальна уречевлена основа. Матеріальність поділу праці є вельми проблематичною. Матеріальним є поділ економіки /майна/ на складові. Об'єктивність передбачає незалежність від волі і свідомості окремих людей. Хіба існуючий "міжнародний поділ праці" не залежить від волі і свідомості людей? Аж ніяк, єдино

від неї він не залежить, усе інше /наявність родовищ, природні умови і т.п./, в даних умовах, має вторинний характер. Тобто, про якусь "об'єктивність" спеціалізації країн говорити просто смішно. Це наука?

Усе наведене повною мірою відноситься до другої і третьої "об'єктивної основи", відповідно, до інтернаціоналізації виробництва і економічної інтеграції. Створити в Україні умови, вкрай несприятливі для розвитку виробництва і буквально "завалити" її нікому не потрібним /крім нас/, неякісним, а то й шкідливим ширпотребом іноземного виробництва /на небоже, що мені негоже/ і стверджувати, що для усього цього /це ж усе і є спеціалізацією країн, інтернаціоналізацією виробництва і інтеграцією/ є "об'єктивні основи"? Хіба можна з цим погодитись? Язик не повертається сказати, що економічнна теорія, яка стверджує саме це /практика - критерій істини/, є корисною, або нешкідливою для суспільства.

Економічна теорія ставить питання про соціально-економічну суть системи сучасного світового господарства. Який резон ставити питання саме так? Припустимо, що ця "суть" знайдена, ну і що? Яка кому користь від цього, як це застосувати на практиці? Якщо є таке питання, то чому економічна теорія ніде не ставить питання про виробничо-економічну суть системи сучасного світового господарства /адже крім соціального майна існує виробниче/? Маса інформації, що не має конкретики і внутрішнього логічного зв'язку закінчується "воістину" геніальним висновком. Він заслуговує цитування. "Соціально-економічна суть системи сучасного світового господарства полягає в діалектичному взаємозв'язку національних господарств країн, що належать до трьох соціально-економічних підсистем, здійснюваному через міжнародні економічні відносини". В дусі кращих зразків демагогії партійних постанов застійних часів. До чого вони нас привели - відомо. Зміст, як і "суть", відсутні в принципі. Нам

усім вигідно робити вигляд, що це наука? Складається таке враження.

Виділення регіональної і функціональної підструктур організаційно-економічної структури сучасного світового господарства має констатуючий характер. Описуються міжнародні об'єднання різних типів. Автори "не помічають", що більшість цих об'єднань мають політичну, а не економічну основу. Не вказано, яка економічна основа /в історичній динаміці/ формування, того чи іншого, об'єднання, яка економічна структура і який прогноз економічного розвитку. Економічна основа утворення міжнародних економічних об'єднань, - міжнародна торгівля і виробництво окремих видів продукції, які зусиллями однієї держави не можуть бути створені /міжнародна кооперація/. Відповідно, кожне міжнародне об'єднання базується на обміні певними конкретними видами майна. Чому і якими видами? Якраз на це питання і повинна дати відповідь економічна теорія. Вона цього не робить, тобто приховує реальний зміст процесів економічного життя і не здатна їх прогнозувати.

Пошук економічною теорією т.зв. "суперечностей світового господарства" нагадує пошук чорного кота в темній кімнаті. Очевидно, що головна суперечність світової економіки, - це суперечність між реальним процесом відтворення економіки /майно спожите - майно відтворене/ і уявленнями економічної науки щодо змісту цього процесу /праця спожита - майно відтворене/. Ця головна суперечність в різних країнах має особливості свого прояву. І якраз на цьому слід було б акцентувати вченим свою увагу. Якщо говорити про сукупність суперечностей, то слід відобразити систему суперечностей з поділом на головні і похідні /вторинні/. Усього цього немає. Питання розглядаються в площині, далекій від потреб щоденної практики. Висуваються якісь надумані суперечності між різними групами країн. Ці суперечності цілковито є політичними, або як їх правильніше назвати, - ідеологічними. Якби картина,

змальована авторами економічної теорії мала б хоч якусь реальну основу - ми б жили в умовах всесвітньої економічної блокади країн по принципу "всі проти всіх". Цього ж немає.

В т.зв. "торгових війнах" одних країн проти інших, що існують, ніяких об'єктивних причин немає, є лише політичні амбіції окремих керівних осіб, спричинених, знову ж, хибними уявленнями про закони відтворення економіки, сформованими існуючою економічною теорією. Тому і не дивно, що пропонуючи свої "висмоктані з пальця" суперечності світового господарства, економічна теорія не в змозі хоч якось пояснити їх причин, або показати шляхи вирішення цих, з дозволу сказати, "суперечностей". Напевно кожному, хто пише, або переписує /списує/ економічну теорію першим ділом слід добре пошукати "суперечності" в своїх мізках, щоб не створювати "шедеври науково-економічної фантастики".

Ставиться питання про інтернаціоналізацію господарського життя як закономірний процес розвитку світової економіки. Ніби з метою висвітлення цього питання наводиться багато цікавої пізнавальної інформації. Але на жаль розгляд питання власне не є таким, оскільки він безпредметний. Йде мова про "інтернаціоналізацію", як щось само собою зрозуміле, але немає визначення цього поняття. Відповідно, важко зорієнтуватись, про що ж взагалі йде мова. Чому ця сама "інтернаціоналізація" /в пропонованому варіанті/ є закономірним процесом? Може він і не є закономірним? Слід поглиблювати "інтернаціоналізацію" чи, навпаки, скорочувати, який її оптимальний рівень і чому?

Читачу марно шукати відповіді на поставлені питання в економічній теорії. Інформація насичена відносними, а не конкретними термінами, позбавлена необхідного аналізу, відсутні обгрунтовані пропозиції, відповідно вона нікого ні до чого не зобов'язує. А повинна б зобов'язувати, хоча б авторів подібного.

Зазначається, що однією з важливих передумов інтернаціоналізації господарського життя є зростання кількості й могутності транснаціональних корпорацій, підвищення їх ролі в світовому господарстві та, що розвиток транснаціональних банків також позитивно впливає на посилення цієї "інтернаціоналізації". Що ж можна під цим розуміти? Важко сказати. Адже автори оперують відносними термінами, які не мають і не можуть мати якогось кількісного наповнення. які кількісні виміри "інтернаціоналізації" або "господарського життя" існують? Нікому не відомо. Вторинним, але важливим, в даному випадку, є наступне питання. Чому "посилення інтернаціоналізації" і "зростання кількості й могутності ТНК" є однозначно позитивними процесами? Хто і коли це довів? Можливо позитивним є "зростання і посилення" до певної межі? Але чому ж тоді не вказано цього оптимального рівня? Не конкретизовано навіть за якими критеріями корпорації і банки відносяться до транснаціональних.

Автора цікавлять перш за все такі питання. Який вплив /позитивний?/ справляють на економіку України ТДК і ТНП? Якщо це така однозначно добра справа, то скільки ТНК і ТНБ, контрольованих українським капіталом, є і скільки повинно бути в "повноцінних ринкових умовах" для максимізації їх позитивного впливу на нашу економіку? Якщо ми перебуваємо в демократичному суспільстві, то основним для нас є благополуччя окремої людини. Звідси й питання. Як ТНК і ТНБ, "посилення і зростання" яких автори економічної теорії чомусь вважають позитивним процесом, відображається на "посиленні і зростанні" благополуччя /вартості комплексу майна/ однієї середньостатистичної людини за кордоном і в Україні? Хіба хоч на одне з поставлених і важливих питань читач може знайти відповідь? Спробуйте. Безнадійна справа. Тоді виникає інше питання. А може економічній теорії взагалі не слід ставити цього питання /про ТНК і ТНБ/, якщо вона не хоче або не може розглянути його компетентно? Як можна говорити про такі речі

і упускати вищенаведені питання? Хіба це не є аморальним з боку авторів економічної теорії, особливо враховуючи сучасний стан економіки України?

Розглядається питання регулювання світових господарських зв'язків. Описова інформація прагне подати видимість того, що таке регулювання в тих чи інших формах існує. Водночас, не зазначається прямо й відверто, що відсутня універсальна і всеохоплююча схема механізму подібного регулювання. Це, з дозволу сказати, "регулювання" передбачає окремі епізодичні заходи впливу одних країн на інші, які базуються, як правило, на позаекономічних важелях /ідеологічний і військовий тиск/. Економічна теорія повинна /якщо вона вважає, що їй вкрай потрібно торкатись цього питання/ показати недоліки існуючого механізму "регулювання світових господарських зв'язків" та описати механізм, кращий за існуючий, який базується на об'єктивних законах відтворення економіки, а не на суб'єктивних настроях і бажаннях окремих т.зв. "політичних діячів". Якщо цього немає, то і ніякої науки в даному питанні немає.

Автори економічної теорії ставлять своїм завданням розглянути питання об'єктивною необхідності і реальних можливостей трансформації міжнародних економічних відносин. Оскільки сама постановка питання значною мірою є безглуздою, то якої ж відповіді можна очікувати?

Перш за все, слід було б визначитись, що мається на увазі під змістом " міжнародних економічних відносин"? Чим вони вимірюються? Адже, якщо ми говоримо про зміну чогось, то повинні конкретно знати, що і на скільки змінюється? Питання без відповіді. Далі. Хіба не очевидно, що сталого в цьому світі нічого немає ? Матерія знаходиться в стані постійного руху і взаємоперетворення /трансформації/, "дух" також і "відносини" в тому числі. Це є очевидною аксіомою. Для чого навкруг цього створювати видимість науки? Адже , наприклад, фізики не пишуть про "об'єктивну необхідність і реальні можливості

трансфомації елементарних часток". Це було б просто смішно. А в економічні науці,- запросто. Написали, - і всі з серйозною міною роблять вигляд неначе йде розмова про щось важливе.

Як говориться в народі,- "яке питання, така й відповідь". Пустопорожня балаканина "навкруг і біля" узагальнюється до такого визначення змісту об'єктивної необхідності трансфомації міжнародних економічних відносин. Вона "... полягає в зростаючій цілісноті світового господарства, виявлення спорідненості економічних інтересів країн, реалізації потреби в новому механізмі функціонування світових економічних стосунків, новій структурі МПП, розширенні сфери дії економічних законів". Загальні фрази без будь-якого конкретного наповнення. І навіть якщо їх сприйняти як щось поважне / що має своє практичне значення / то хіба 10 або 50 років назад " об'єктивна необхідність" / яка існує завжди/ не визначалась цим самим? В чому полягає " наукова новизна " подібного ?

Подібне " відкриття" зроблено і щодо змісту реальних можливостей трансформації . Зазаначається , що "... нині модель двосистемного антагонізму на рівні світових зв'язків вже зруйновано / здається не це, а економіку України, як і інших країн бувшого СРСР зруйновано/, тому реальні можливості трансформації МЕВ пов'язують не із змаганням двох систем, а з новими методами господарювання, перехідними типами і формами, що становлять внутрішню тканину світового господарства".

П'ятирічна практика "трансформації" економіки України свідчить, що це той випадок , коли бажання і можливості не співпадають, оскільки ні перше, ні друге, існуючій економічній теорії , на жаль, невідоме. Як і по більшості вищенаведених питань, розмова беззмістовна, оскільки вона не має прямого відношення до предмету економічної науки, з його конкретними кількісно-вартісними вимірами.

При розгляді сутності і реалізації трансформації міжнародних економічних відносин економічна теорія акцентує увагу на програмі ООН нового міжнародного економічного порядку /НМЕП/ та на програмі створення системи міжнародної економічної безпеки /МЕБ/. Тобто економічна теорія не аналізує і прогнозує, а лише констатує факти, є статистом економічного життя. Програма НМЕП прийнята в 1974 році, де результати? "Хто ходив у шубі, той і ходить, а хто світив ...". Пройшло ж більше 20 років. Нащо політично-філосовські міркування навколо цієї програми штучно перетворювати в економічну науку, називати речі тим, чим вони не є?

Економічні закони мають універсальний характер дії, якщо універсальності немає, то і закону немає. Людина є первинною економічною системою і економічний обмін між двома державами здійснюється з урахуванням тих економічних законів, на основі яких здійснюється обмін і між окремими людьми. Частину продукту, необхідного для відтворення економічної системи вона виробляє сама, а іншу частину отримує зовні, в обмін на реалізовану продукцію. Обмін здійснюється лише по тих видах продукції , які внутрісистемно об'єктивно вироблені не можуть бути. В рамках сукупності економічних систем, як і на рівні окремої системи, вартість відтворених ресурсів /майна/ дорівнює вартості спожитих ресурсів.

Відштовхуючись від наведених та інших законів відтворення економіки економічна теорія могла б проаналізувати існуючі міжнародні економічні зв'язки і запропонувати шляхи їх вдосконалення. Опираючись на конкретні показники і тенденції. Вона цього не робить, відповідно, дискредитує себе в очах суспільства як наука.

Економічна теорія визначає об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України. Але робить це якось досить дивно. Об'єктивно / все піддається аналізу/ , що Україна , її народ має всі можливості забезпечувати себе їжею, одягом,

взуттям, наявні усі корисні копалини, майже усі вони є в необхідних обсягах, будівельні матеріали, працьовиті люди, та ін.

Що саме ми не можемо для себе виробити самі, що його необхідно імпортувати / і на таку ж суму щось експортувати/? Може на це питання, таке актуальне сьогодні, економічна теорія шукає відповіді? Коли б то так. Не вистачає нам лише енергоносіїв, і то цілком можливо, що при енергоекономних технологіях їх імпорт може бути зайвим. Що ж є перепоною для самозабезпечення /процвітання/ України? Існуючі економічні відносини, міжнародні в тому числі. На основі чого вони сформовані? Може склалось стихійно, "об'єктивно"? Але ніяк. "Відносини " якраз і є тим, що формується суб'єктивно.

Тобто, хоч і неприємно це усвідомлювати, але слідує цілком логічний висновок , що першепричиною існуючого стану є догматизм, консервативність і примітивізм існуючої економічної теорії. Адже економічні відносини формуються у відповідності до тих уявлень, які нам дає економічна теорія. Тут і " продуктивний характер праці"/?/ і "корисність" і т.п. "біла гарячка" /див . першоджерела/. "Чого бідний, бо...". Але якщо це наша така доля самих себе мучити, що ж може комусь колись "воздасться" / на тому світі/. Демократія, вільний вибір.

Які ж об'єктивні основи зовнішньоекономічних зв'язків України виділяє економічна теорія? Перша основа, - "... потреба використання у національній системі відтворення міжнародного поділу праці для прискорення розбудови народногосподарського комплексу". Коментарі зайві. "Прискорено розбудувались". Ділять з нами працю, допомагають, особливо Китай і Туреччина. Друга основа, - "...розвиток зовнішньоекономічних відносин відкриває додаткові можливості у створенні належних умов для задоволення життєвих потреб народу України". Вже багато можливостей відкрилося, хоч "кока-коли" нарешті нап'ємося і гуми наїмося /" життєві потреби"/.

Інший матеріал / інформація/, що знаходиться під означеним заголовком "об'єктивні основи...", - набір побажань, закликів. Хоч бери і виписуй кожне речення на плакат і розвішуй по заводах , фабриках і базарах , як в старі добрі часи. Чого варті лозунги без наповнення їх конкретним змістом ми вже добре знаємо. Для чого ж повторювати помилки? Чую одне, бачу друге, читає третє / в економічній теорії/. Для чого нам потрібен самообман?

Єкономічна теорія дає читачу уявлення про основні напрямки, форми і суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України. Більшість цих рекомендацій акуратно втілюється в життя. Говориться , що в результаті здійснення серії побажань /конкретика відсутня/ по розвитку зовнішньоекономічних відносин відбувається "... подолання кризового стану економіки, виведення виробничого потенціалу на сучасний технічний і технологічний рівні, підвищення добробуту народу". Де усе це, або де хоча б якийсь початок цих процесів? Практика від теорії далеко, як небо від землі. Хіба було мало часу? Слава Богу, незалежні уже далеко не перший рік. Щось не " спрацьовує". І не буде працювати, доки не змінемо наших уявлень про закономірності відтворення економіки і особливості їх дії в сфері зовнішньоекономічних відносин.

Час побажань закінчується. Якось само собою, як раніше, все не влаштовується. Необхідно працювати, і економістам в першу чергу. Все що міститься в економічній теорії / більшість інформації / це також робота, але не та робота, якої вимагає практика економічного життя , тобто не конструктивна робота.

Визначається , що одним з напрямків економічної реформи в Україні є швидка інтеграція її економіки в світову економічну систему /неначе до початку реформ Україна знаходилась на Марсі/. Не та була інтеграція. Зараз уже та , що потрібна нам? Так чи ні? Економічна теорія мовчить. Використовується один із способів сховатись,- заплющити очі. Яка була інтеграція української економіки із світовою до реформ, якою повинна

бути і чому під час реформ, якою буде після завершення реформ і чому? Що ми самі не здатні виробляти, для закупівлі портібного що, скільки, куди і чому слід продавати?

Усе це питання економічного обміну /обміну майном/, вони мають своє натурально-речове і вартісне наповнення, піддається аналізу і прогнозування. Але для цього необхідно розуміти предмет економічної науки, якщо під ним розуміти , як нині, що завгодно, то яких результатів, або рекомендацій можна чекати? Декларації, побажання, здогади.

Економічна теорія прагне з'ясувати економічні аспекти глобальних проблем сучасності. Не можна забезпечити існування цих проблем. Але ці глобальні, планетарні проблеми проектуються на життя кожної окремої людини, відображаються в ньому, як у дзеркалі.

Оскільки відомий нам світ поділяється на три основні частини, - природа, суспільство і економіка /майно/, то і глобальні проблеми поділяються на три основні групи. Усі вони, звичайно, взаємозалежні. Перша група - це проблеми відтворення природи, екологічні проблеми. Друга група, - це проблеми відтворення суспільства, що виникли як наслідок порушення об'єктивних законів структурування суспільства на первінні та вторинні об'єднання людей. І третя група,- проблеми відтворення економіки /майна/. Крім того, існує багато проміжних проблем, які виникають при взаємодії природи і суспільства, природи і економіки та суспільства і економіки. Відповідно, об'єктом дослідження економічної науки є проблеми відтворення економіки на основі її внутрішніх законів та проблеми взаємодії /поєднання / економіки / майна/ з природою і суспільством.

Для вирішення глобальних проблем необхідна не лише "мода" на розмови про ці проблеми, а й їх наукове дослідження.

Проблеми відтворення природи вивчає сукупність природничих наук, встановлено значну кількість закономірностей відтворення природи по її елементам. Шкода

лиш, що дії , які ми зобов'язані проводити, відповідно до наявної системи знань по цьому питанню, часто обмежуються тільки констатацією того факту, що той чи інший вид живих організмів знищено назавжди.

Існує маса наук, які вважають себе суспільними /політологія, соціологія і т.п. /, але ні одна з них не з'ясовує законів і принципів формування суспільних систем, починаючи від сім'ї і закінчуючи державою, тобто не є суспільствознавством. Якби така наука існувала, то усі ми напевно вжахнулися б , як напівхаотична система протирічить елементарним законам відтворення живих огранізмів, одним з яких є людина / селекція, вибракування і т.п./. Не можна сказати, що закони відтворення суспільства нам зовсім невідомі, знаємо ж ми закони відтворення тварин, природних елементів, просто вони ніяк і ніде не систематизовані , наче нікому не потрібні, хоча їх дотримання є однією з первинних умов нашого благополучного існування. Звідси й проблеми.

Дотримання законів відтворення економіки є важливим елементом, як забеспечення її власних потреб, так і потреб відтворення природи й суспільства. Щоб дотримувати, то треба перш за все знати ці закони. Є економічна теорія, у її величезній багатоманітності течій і напрямків. Але цілісної системи економічних законів, яка узгоджувалася б із тим, що існує на практиці та із знаннями сукупності природничих наук , - немає. Що говорити про закони, коли навіть загальноприйнятої, загальнозрозумілої і примінимої на практиці системи термінологічних понять і то немає.

Те, що розуміється під економічними законами /відповідність продуктивних сил виробничим відносинам, попиту і пропозиції , вартості, підвищення потреб, економії часу і т.п./ ними аж ніяк не є. Ці, з дозволу сказати, закони не піддаються контролю з допомогою кількісно-вартісних показників, побудовані на відносно-абстрактних поняттях, які далекі від того, що реально існує в практичній економіці, ніким

ніколи не доведені і , навіть, не мають серйозного логічного обгрунтування. Про те, що, наприклад, в замкненій економічній системі вартість відтвореного майна дорівнює вартості спожитого майна, економічній науці нічого не відомо.

Очевидно, що коли ми, не те що не дотримуємось економічних законів, а навіть не знаємо їх змісту, - про відсутність економічних проблем говорити не доводиться. Зате економічна теорія, щоб якось "підняти" свій рейтинг вдається до розгляду питань суспільного та природного відтворення, вміло роблячи вигляд, що вони неначе мають до неї якесь відношення, є предметом її дослідження.

Які ж глобальні проблеми розглядає економічна теорія? Вони поділені на три групи /сфери/. Перша, - проблеми, які виникають при взаємодії природи і суспільства. До чого тут економіка /майно/? Друга група, - проблеми суспільних взаємовідносин. Нащо відбирати "хліб" в суспільних наук? Третя група, - проблеми розвитку людини, забезпечення її майбутнього. Економічній теорії слід досліджувати проблеми економіки, а не людини / це ж не "людська" або "суспільна теорія"/. А майбутнім людини економічній теорії теж не слід особливо перейматись, кожна людина сама забезпечить своє майбутнє, маючи належні для цього умови, одна з яких , - цілісна і практично корисна система економічних знань.

Економічна теорія прагне з'ясувати сучасні форми вияву та можливості розв'язання глобальних проблем людства. Аналізуються такі глобальні проблеми як: збереження миру, екологічна проблема, проблема забезпечення людства сировиною та енергією, проблема освоєння світового океану, проблема економічного відставання країн, що розвиваються. Добре, що економічна теорія не береться за проблему встановлення контакту з позаземними цивілізаціями та їй подібні "глобальні " проблеми. Повна відсутність конкретики в предметі дослідження . Досить символічно, що саме цим студентам пропонується завершити вивчення курсу з економічної теорії.

Шкода, що упущена така глобальна проблема людства як відсутність цілісної системи економічних знань, що відображає сучасні реалії економічного життя та здатна прогнозувати економічний розвиток.