Метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції по переділам

Характерний для масових виробництв. Більш двох третин промислових підприємств використовує передільну технологію виробництва, при котрій сирий матеріал для того щоб перетворитися в готовий продукт повинний пройти ряд переділів. Переділ - це частина технологічного процесу, результатом якої є напівфабрикат або кінцевий готовий продукт. Наявність переділів характерна для виробничих процесів у чорній металургії, у хімічній, текстильній, нафтопереробній промисловості.

Об'єктом обліку є кожний самостійний переділ. Продукт окремого переділу (напівфабрикат) може бути використаний у якості вихідного матеріалу при виготовленні різноманітних видів готової продукції, а значить необхідні відомості про його собівартість. Тому при попередільному методі як правило переважає напівфабрикатний варіант зведеного обліку, коли калькулюється собівартість продукції кожного переділу, а на останньому переділі - собівартість готової продукції.

Порядок обліку виробничих витрат по технологічних переділах і визначення НЗВ по кожному з них ґрунтується на галузевих рекомендаціях і чинному законодавстві. Але в будь-якому випадку синтетичний облік прямих витрат ведеться на рахунку 23 усередині кожного переділу, а загальновиробничі витрати враховують у цілому по підприємству, із наступним розподілом пропорційно витратам на переділ або іншій передбаченій базі.

Різновидом попередільного методу вважає проф. Сопко В.В. попроцессний метод обліку і калькулювання собівартості продукції. Ряд інших авторів (П.С. Безруких, Е.С. Валюженич, Н.И.Ладутько й ін.) вважають його самостійним методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості.

Попроцессний (простий) метод застосовується у видобувній промисловості (залізорудній, вугільній, нафтовій) і на електростанціях. На підприємствах цих галузей у масових масштабах:

1) виробляється однорідна продукція або обмежена номенклатура продукції;

2) відсутнє незавершене виробництво,

3) технологічний процес відрізняється стислістю періоду.

Об'єктом обліку витрат є відповідний процес, що іноді підрозділяється на стадії. Наприклад, у вуглевидобутку облік ведеться по таких процесах: підготовка робіт, виїмка вугілля, транспортування, навантаження у вагони, доробка, сортування, збагачення.

Всі витрати, як правило, прямі і собівартість одиниці продукції звичайно визначається прямим розрахунком: діленням усіх виробничих витрат на кількість продукції.

Якщо виробляється не один , а декілька видів продукції (у нафтовидобутку - нафта і газ), то витрати, що відносяться до певного виду продукції, враховуються відокремлено; а спільні витрати розподіляються між видами продукції відповідно до діючих галузевих інструкцій.