Література для самостійного опрацювання. 1.Волков Г.Н. Этнопедагогика

1.Волков Г.Н. Этнопедагогика. - Чебоксари, 1966.

2. Измайлов А. Народная педагогика. - М., 1991.

3. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»).
-К.,1994.

4. Концепція безперервної системи національного виховання. - К.,
1994.

5. Концепція виховання у національній системі освіти // Освіта Укра­
їни, 1996.

6. Концепція національного виховання // Освіта. - 1996. - 7 серпня.

7. Скуратівський В.Т. Берегиня. - К., 1987.

8. Стельмахович М. Українська народна педагогіка. - К., 1997.

9. Сявавко Є. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. -
К., 1974.

10. Українська народна педагогіка в школі: Методичні рекомендації. -К., 1990.

Контрольні запитання і завдання

1.За якими критеріями народ визначав рівень вихованості людини?

2. Визначте основні компоненти змісту виховання в народній педаго­
гіці: а) людини; б) громадянина; в) сім'янина.

3. Складіть логіко-структурні таблиці: «Чинники формування особи­
стості в українській народній педагогіці», «Методи і прийоми на­
родного виховання».

4. Чому етнопедагогіка є основою сучасної національної системи ви­
ховання? Аргументуйте відповідь.

Тема З

Виховний ідеал української народної педагогіки

1. Суть виховного ідеалу. Традиційний український ідеал людини.

2. Тип досконалої людини в українській козацькій педагогіці.

3. Виховний ідеал у творчості педагога і психолога Г. Ващенка.

4. Сучасний ідеал українського національного виховання.

Суть виховного ідеалу. Традиційний український ідеал людини

Розбудова незалежної України потребує нової системи націона­льного виховання, стрижнем якої має бути національна ідея у формуванні молодої людини як громадянина України. Сучасне національне виховання можливе на основі бачення, осягнення і прагнення до провідного виховного ідеалу, який, по суті, і зумов­лює провідну мету виховання.

Слово «ідеал» означає першообраз, взірець досконалості, кін­цеву, вершинну мету людських прагнень.

Виховний ідеал — еталон (взірець) особистості, що служить головним орієнтиром у вихованні молодого покоління. Кожна історична епоха висуває свій оригінальний ідеал. Кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні корективи у вихов­ний ідеал. Який же сучасний педагогічний ідеал українського національного виховання? Де його шукати?

Український виховний ідеал відомий педагог і психолог Г. Ва-щенко представляє через аналіз українського виховного ідеалу перед хрещенням України-Руси, у творах письменників княжих часів, українській народній пісні, творах українських письменни­ків нового часу. Наш ідеал репрезентований українською народною

педагогікою. Він знайшов своє відображення і втілення в рідній мові, фольклорі, національних звичаях, традиціях, родинному по­буті, святах, обрядах, настановах, правилах громадянської поведі­нки, символах, народних чеснотах, нормах християнської моралі, різних видах мистецтв, ремеслах і промислах нашого народу. Цей ідеал передається від старших поколінь молодшим, які його доповнюють і удосконалюють.

Коріння виховного ідеалу українців сягає часів наших дале­ких предків - орачів, автохтонів української землі. В дохристи­янський період наші предки дбали про виховання у дітей пра­цьовитості, побожного ставлення до природи, землі, хліба, поваги до старших і предків, витривалості, відваги, чесності і правдивос­ті. Це перше окреслення ідеалу. Від початку його становлення в центрі уваги стала одвічна проблема протистояння Добра - злу, Світла - темряві, Правди - брехні, Розуму - невігластву, Красиво­го - потворному, Справедливості - кривді. Звідси постає образ захисника вітчизни, борця за волю і щастя народу. Постійним ідеалом української народної педагогіки є людина праці, шляхе­тно свідома, з людською та національною гідністю. Після охре-щення України-Руси в процесі суспільного прогресу коло цінніс­них орієнтацій у вихованні помітно розширюється. Це стосуєть­ся дотримання норм християнської моралі. Основу виховного ідеалу становить гармонія душі, тіла і розуму: «Душа чиста -краще всякого намиста», «Здоров'я - всьому голова», «Розум -скарб людини». Домінантою є служіння Богові та Україні. Бог приймається як Абсолютний Вічний Дух, Свідомість Світу, вті­лення Добра, Честі, Доблесті, Світла, Розуму, Справедливості.

Український виховний ідеал чітко орієнтований на всебічний гармонійний розвиток особистості, на трудову і мистецьку вправ­ність. До виховного ідеалу віднесено такі риси, як талант люди­ни, ощадність, господарність. У традиційного українського госпо­даря не лише комори повні, а й голова повна розуму, душа повна християнських чеснот, серце сповнене любові до всього рідного й загальнолюдського, до Бога й до всього, чим Господь Україну

обдарував.

Таким чином, ідеалом українського виховання є здорова, куль­турна, щаслива людина з багатогранними знаннями та високими духовно-моральними й інтелектуальними якостями, патріотич­ним почуттям, працьовитістю, національною і людською гідністю.

28

29

Тип досконалої людини в українській козацькій педагогіці

Образ досконалої особи українця випестуваний упродовж бага­тьох віків українською педагогікою. Педагогічна система кож­ного народу, кожної нації має свій тип досконалої людини. У народів Кавказу - витязь, джигіт, в англійців - джентльмен, у росіян — добрий молодець, у японців - самурай. К.Д. Ушинсь-кий зазначав, що кожний народ має свій виховний ідеал.

В українській народній педагогіці, починаючи з XV ст., ідеал довершеної людини репрезентується образом українського ко­зака, потім — січового стрільця, потім - самовідданого борця за самостійну Українську державу.

Національно-визвольний рух українського козацтва замані-фестував найвищий злет виховного ідеалу, зорієнтованого на формування свідомого українця-патріота з національною горді­стю, людською гідністю, розумного, освіченого, витривалого, кміт­ливого, мужнього і благородного козака-лицаря, будівничого і захисника незалежної України, відданого рідній землі, християн­ській вірі, народу і Батьківщині. Український народ прославляє козаків за їхні звитяжні подвиги, виділяє такі їхні типові риси, як вірність обов'язку, відвага, загартованість, витривалість, віль­нолюбство, здатність до переборення труднощів, незалежність на­тури, лицарська гідність, порядність, непокірність, невибагливість, військова вправність, шана до Бога, вірність присязі, чесність, спра­ведливість. Козаки - надійні товариші, щирі друзі, вірні в кохан­ні, сумлінні в збереженні честі родини.

Слава про велич українських козаків сягнула далеко за межі України. Французький інженер Боплан в «Описі України») за­значає, що козаки кмітливі й проникливі, дотепні та надзвичайно щедрі, дуже люблять свободу, добре загартовані, невтомні в бит­вах, відважні, сміливі, відчайдушні, високі на зріст, вправні, енер­гійні, з міцним здоров'ям.

Усе це переконує, що козак - це досконала людина, на яку орієнтується у вихованні дітей та молоді українська народна педагогіка.

Козацький ідеал досконалої людини стосувався й осіб жіночої статі. Змалку в дівчат виховувалися такі риси, як чесність, подруж­ня вірність, витривалість, працьовитість, відданість обов'язку,

ЗО

цнотливість. Називатися козаком чи козачкою - велика честь для українців, найвища людська похвала.

Ідеал козака - виразника інтересів народу, що прагне до сво­боди, до соціальної справедливості, - складався в Україні під впливом суспільно-історичних умов протягом XVI-XVII сто­літь. З часом цей ідеал, втрачаючи історичний ґрунт, втрачає і свій виховний вплив. Однак він ще довго живе в народній вихо­вній традиції і служить втіленням благородства і волелюбства в численних літературних і народнопоетичних творах.

Протягом XVIII ст. в Україні складається новий ідеал - гай­дамаки. XVIII століття - століття безперервних спалахів народ­них повстань проти гніту, експлуатації. Основною силою повс­тань було селянство. Повсталі називали себе гайдамаками. Гай­дамаки прагнули визволення від тяжкого шляхетського гноб­лення та об'єднння Правобережжя з іншими українськими зем­лями у складі Російської імперії.

У Галичині повсталі селяни, ремісники, наймити, пастухи називали себе опришками (опришківський рух під керівницт­вом Олекси Довбуша). Опришок - це народний месник, який карає соціальне зло. Цей ідеал постійно виступає в народній по­езії. Він, як козак, «гуляє в горах». Його невід'ємні риси - сміли­вість, спритність, відчайдушність, переконаність у справедливос­ті своєї боротьби. Гайдамака, опришок - це яскраво виражений соціальний тип, представник найбільш поневоленої частини су­спільства. Широко пропагований народною творчістю, цей ідеал служить вихованню підростаючого покоління в класовому сус­пільстві в дусі ненависті до експлуататорів.

На початку XX ст. гайдамаками називали свідомих революці­онерів, що закликали народ до боротьби. Ідеал народного месни­ка, борця за соціальну справедливість стає традиційним в україн­ській народній педагогіці. Від покоління до покоління передавав цей ідеал український народ, наділяючи його дедалі більш пози­тивними якостями, приписуючи йому фантастичні можливості.

Ідеальні риси народу втілювали герої народних казок. Вони переконували, що всі перешкоди в житті можуть долати тільки кмітливі, розумні, дужі, витривалі люди. Образи улюблених мо­лоддю героїв Залізняка, Довбуша справляли значний вплив на її виховання. Вони спонукали молодь до оволодіння знаннями, до фізичного удосконалення, вселяли переконаність у своїх перева­гах над експлуататорами.

В епоху капіталізму в усіх експлуатованих верств суспільст­ва авторитетом користувався свідомий робітник, людина, що живе з праці своїх рук, пролетар, товариш, революціонер.

У післяжовтневий період багато поколінь виховувалося на ідеалі борця за побудову нового суспільства - соціалізму і кому­нізму. «Чапаєвець», «щорсівець», «корчагінець» - ці ідеали віді­гравали велику роль у військово-патріотичному вихованні, мо­ральному становленні молоді.

Таким чином, ідеали народного виховання в Україні зміню­вались залежно від соціально-економічних і історичних умов. Однак українська етнопедагогіка має і постійний ідеал. Це - лю­дина праці. Усі інші ідеали є ніби відгалуженням, доповненням його. Людина праці залишається основним виховним ідеалом і в наш час.

Виховний ідеал української народної педагогіки в основі своїй цілком самобутній, бо зародився, виріс і зміцнів на власному національному ґрунті.

Цей ідеал закликає плекати особистість, її здібності, розум, гідність, честь, кмітливість, мужність, людинолюбство, орієнтує на визнання неповторної цінності кожної окремої людини.