Зміна істотних умов праці

В цілому чинне законодавство гарантує працівникові сталість домовленостей при укладенні трудового договору. Однак, іноді виникає необхідність відійти від домовленостей на певний термін чи на постійно.

Так, зміст ст. 32 КЗпП України вказує на три можливих умови змінення трудового договору. Це, зокрема:

1) переведення на іншу роботу;

2) пере­міщення працівника на інше робоче місце;

3) змінен­ня істотних умов праці.

Переведення працівника на іншу роботу повинно проводитися лише з його добровільної згоди. Зго­да працівника повинна здійснюватися у письмовій формі.

Переведення бувають двох видів:

1) постійні,

2) тимчасові.

Постійні переведення, в свою чергу, поділя­ються на переведення:

а) на тому ж підприємстві, в установі, організації;

б) на інше підприємство, в ус­танову, організацію;

в) в іншу місцевість.

Характер­ними рисами всіх постійних видів переведення є те, що вони здійснюються:

- тільки за попередньою домовленістю з працівником на таке переведення;

- зміною істотних умов праці.

Тимчасові переведення на іншу роботу є другим видом переве­дення за строками. Специфічними ознаками їх є те, що такі переведення допускаються як за згодою, так і без згоди працівника.

Тимчасові переведення характеризується такими особли­востями:

а) допускаються, як правило, за згодою працівника;

б) мають нетривалий характер, як прави­ло, до одного місяця. Хоча закон не передбачає кількості таких переведень протягом календарного року, тобто можливе їх повторення;

в) неможливість переведення на роботу, яка протипоказана праців­нику за станом його здоров'я.

Тимчасове переведення на іншу роботу можливе і без згоди працівника, але якщо вона не протипоказана за станом здоров’я. Такий виняток стосується тільки над­звичайних ситуацій, зокрема, це відвернення або ліквідація наслідків стихійного лиха, епідемії, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обста­вин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою. (ч. II ст. 33 КЗпП України).

Забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Переведення суттє­во відрізняється від переміщення працівника.

При переміщенні суттєво не змінюються умови праці працівника, може змінюватися робоче місце, струк­турний підрозділ підприємства (цех, відділ, філія та ін.). Переміщення є обов'язковим для працівника і здійснюється без його згоди, але тільки в межах спеціальності, кваліфікації чи посади працівника, обумовленої трудовим договором. При цьому влас­ник не має права переміщати працівника на роботу, що протипоказана йому за станом здоров'я.

З поняттями «переведення на іншу роботу» і «переміщенням працівника», чинне законодавство пов’язує і поняття «істотні умови праці».

Зміна істотних умов праці характеризується такими основними рисами:

а) змі­ною систем та розмірів оплати праці;

б) зміною ре­жиму роботи, визначених пільг і ін.;

в) встановлен­ням або скасуванням суміщення професій, неповного робочого часу, найменування посади, змінення роз­рядів і ін.

Стосовно запровадження зазначених істотних змін власник зобов'язаний повідомити працівника не пізніше як за два місяці.