Галузева політика: поняття і характеристика типів

Тема 8

ДЕРЖАВНА ГАЛУЗЕВА ПОЛІТИКА

План

1. Галузева політика: поняття і характеристика типів

2. Механізм державного регулювання природних монополій

3. Зовнішньоторговельна політика в умовах недосконалої конкуренції на світовому ринку

4. Антимонопольна політика держави

Галузева політика: поняття і характеристика типів

Ефективна організація галузевих ринків у реальному світі неможлива без здійснення оптимальної промислової політики держави. Саме діяльність держави визначає те економічне середовище, в якому приймає рішення сучасна фірма. Держава визначає правила, по яких здійснюються ділові операції економічних агентів, чинить дію на потоки товарів і ресурсів в економіці, підтримує або перешкоджає тієї або іншої діяльності індивідів і інститутів економічної системи.

З точки зору мікроекономічної теорії, базовою причиною необхідності державної галузевої і промислової політики служать так звані провали ринку. До провалів ринку відносяться монопольна влада, зовнішні ефекти (екстерналії), громадські блага і недосконалість системи інформації. В цілому провали ринку знижують ефективність спонтанної ринкової конкуренції.

Стосовно конкретних ринків вони проявляються у високому рівні безповоротних витрат входу і трансакційних витрат.

Спільною метою державної галузевої політики служить вирішення проблем, пов'язаних з провалами ринку, для підвищення громадського добробуту. Основними концепціями, що становлять базис галузевої політики, служать:

1) економічна ефективність. Передбачається, що досягнення економічної ефективності суспільства можливе за наявності конкуренції. При цьому досягається ефективна аллокація ресурсів і здійснення динамічного міжтимчасового вибору усіх економічних агентів. Конкуренція є засобом створення середовища, що сприяє зниженню витрат, створенню нових продуктів, нових фірм, нових видів діяльності, нових методів виробництва і реалізації, технічного прогресу і інновацій.

2) оптимізація поведінки економічних агентів. Створення конкурентного середовища - це процес, а не результат. Тому не слід спиратися на застиглі ринкові структури для збільшення загального добробуту. Конкурентний процес дозволяє фірмам самостійно оптимізувати свою поведінку. Оскільки ринки знаходяться в процесі постійної еволюції, галузева політика повинна тільки створювати умови, сприятливі для конкуренції: свобода виходу і входу, стимули до інновацій, підтримка певної міри суперництва між фірмами.

3) краще функціонування суспільства в цілому. Галузева політика держави переслідує загальні громадські інтереси:

· захист національної промисловості;

· допомога фірмам і галузям у важких ситуаціях;

· розвиток регіонів;

· захист зайнятості;

· стимулювання фірм-лідерів;

· захист від іноземного капіталу;

· розвиток дрібного і середнього бізнесу;

· захист прав споживачів;

· встановлення правил добросовісної конкуренції.

Галузева політика держави здійснюється різними методами, з різною мірою безпосередньої залученості держави в ухвалення економічних рішень. З відомою долею умовності у міру зростання державної активності в економіці можна виділити наступні типи галузевої політики :

Пасивна захисна галузева політика ставить основною метою боротьбу з монополіями, діяльність яких призводить до неефективного розміщення ресурсів і створює втрати громадського добробуту. Неодмінною частиною такої політики служить антимонопольне регулювання, контроль над горизонтальним і вертикальним злиттям і поглинаннями.

Ця політика класифікується як захисна, оскільки більшість її заходів лише протидіють виникненню і використанню монопольної влади. Але пасивна захисна політика не створює спеціальних сприятливих умов для розвитку конкуренції. Вона лише обмежує монополію. Енергійні і рішучі дії застосовуються тільки за умови істотного відхилення ринкової структури від конкурентної. Цей тип галузевої політики не викликає виробничої активності. У зв'язку з цим, для більшості розвинених країн пасивна захисна галузева політика, що являється по суті антимонопольною політикою, пройдений етап і є лише частиною галузевої політики.

Незважаючи на незаперечне достоїнство такої політики - мінімальне втручання держави в економіку, у неї є істотний мінус. Проведення такої політики ставило б конкретну країну в несприятливе становище в системі міжнародної торгівлі. Активніше антимонопольне регулювання іншою країною призводить до зниження прибутків вітчизняних фірм на користь зарубіжних монополій як на внутрішньому ринку, так і на ринку третіх країн.

Концепція "сприятливого економічного клімату" (наступальна, але пасивна галузева політика) припускає не просто обмеження і боротьбу з монопольною владою, але і сприяння конкретним типам економічної активності.

Так, наприклад, податкові і фінансові пільги для дрібних і середніх підприємств не укладаються в рамки власне антимонопольного регулювання, але безумовно сприяють розвитку конкуренції. В якості іншого прикладу політики, що сприяє розвитку конкуренції, можна привести антиінфляційну політику.

Наявність позитивних цілей економічної активності держави дозволяє класифікувати цю модель як "наступальну". Пасивність такого типу галузевої політики полягає в тому, що вона покращує лише умови ухвалення рішень фірмами і домогосподарствами, але не ставить метою впливати на конкретні рішення.

Такий тип галузевої політики найбільш близький урядам, що відкидають активне втручання в економіку. Проте здійснення такої політики натрапляє на такі проблеми, як, наприклад, проблеми структурного безробіття і незбалансованого економічного зростання, які все ж можуть зажадати від держави прийняття конкретніших заходів.

Активна захисна галузева політика використовує заходи, що мають конкретну спрямованість, але не в цілях створення сприятливих умов для ухвалення рішень, а в цілях впливу на ці рішення аж до запобігання. Цей тип галузевої політики є поєднанням антимонопольної і протекціоністської політики. Протекціоністська політика спрямована на обмеження монополізму зарубіжних фірм на внутрішньому ринку і реалізується шляхом встановлення імпортних тарифів і імпортних квот.

Активна наступальна галузева політика є спрямованою дією держави на рішення економічних агентів. Вона характеризується поєднанням спільних (наприклад, створення сприятливого економічного клімату для розвитку конкуренції в цілому по країні) і конкретних цілей (наприклад, пріоритетний розвиток певної галузі). Глибина і форми втручання держави в галузевий розвиток можуть бути різна. Розглянемо лише деякі сфери галузевої політики держави: регулювання природних монополій, зовнішньоторговельну політику в умовах недосконалої конкуренції, а також проблеми антимонопольного регулювання.