Загальний анамнез (anamnesis communis).

Загальний анамнез – це суб`єктивна інформація пацієнта про функціональний стан його найважливіших органів і систем, в тому числі не залучених до основного патологічного процесу. Проведення загального анамнезу має важливе значення в діагностичному процесі. Інформація пацієнта про суб`єктивні відчуття і суб`єктивну оцінку діяльності численних органів і систем, які часто не відображені в скаргах і в історії розвитку основного захворювання, може виявитися корисною для розпізнавання супутніх хвороб, а також виявленні можливих функціональних розладів інтактних органів, які можуть бути поєднані з основною недугою і нерідко негативно впливають на її перебіг. Загальний анамнез визначає профіль і спектр подальших діагностичних досліджень і особливостей комплексного лікування пацієнта.

Методика проведення.

Структуру цього розділу формують у такій послідовності: серцево-судинна система, органи дихання, травлення, сечовиділення, нервова система, органи чуттів, опорно-руховий апарат.

Серцево-судинна система.

Послідовно виясняють наявність або відсутність таких проявів:

- задишка

- серцебиття

- перебої в серці

- біль у ділянці серця

- набряки.

Органи дихання.

Розпитування проводять у такій послідовності:

- дихання: вільне чи затруднене; ротом, через ніс; сухість у роті (носі) під час дихання; відчуття дряпання або садніння за грудиною;

- біль у грудній клітці;

- кашель;

- мокротиння;

- задишка;

- надмірна пітливість.

Необхідно відмітити, що окремі суб¢єктивні неприємні відчуття і функціональні розлади, наприклад, біль у грудній клітці, задишка, задуха, кашель, кровохаркання є спільними для захворювань і органів дихання, і серцево-судинної системи. З метою уникнення повторень під час опитування в конкретному розділі недоцільно дублювати одну і ту ж інформацію, а визначити лише ті деталі та особливості, які стосуються певної системи. Наприклад, коли задишка та її особливості були детально висвітлені у розділі серцево-судинної системи, то в розділі органи дихання слід уточними лише окремі деталі: характер задишки чи задухи (експіраторна чи інспіраторна), супроводжується або ні вона інтенсивними сухими, дистанційними вологими хрипами або клекотінням у грудній клітці, зявляється після фізичних або нервових навантажень чи контакту з алергенами, пилом, тютюновим димом, тощо.

Органи травлення.

Функціональний стан системи визначають послідовним виясненням таких суб`єктивних даних:

- біль у животі;

- біль у язиці (відмічає, не відмічає);

- апетит: збережений, підвищений, знижений, відсутній; смак: не змінений, спотворений (присмак металоподібний, кислий, гіркотний); сухість, підвищене слиновиділення;

- неприємний запах з рота (відчуває, не відчуває);

- ковтання: вільне, утруднене, болісне, безболісне;

- спрага: відчуває (не відчуває) в умовах звичайного питного режиму;

- нудота;

- блювання (блювотні маси);

- відрижка;

- печія;

- здуття живота (метеоризм);

- випорожнення.