Мал..2. Взаємозв’язок апаратного обладнання, системного, прикладного забезпечення

Залежно від завдань, які вирішуються обчислювальною системою, обирається тип операційної системи. Операційні системи можна класифікувати за такими критеріями:

1) особливість реалізації алгоритмів керування основними ресурсами комп'ютера;

2) клас вирішуваних задач (мал.3);

3) кількість одночасно виконуваних задач — однозадачні та багатозадачні.

Однозадачні ОС (наприклад, MS DOS, MSX‒DOS, СР/М) можуть запустити на виконання наступну програму лише після завершення поточної. Багатозадачні або мультизадачні ОС (наприклад, OS/2, UNIX, Windows 9x, NetWare, Windows NT) ‒ дозволяють запустити на виконання кілька програм одночасно, забезпечують при цьому розподіл між ними системних ресурсів і створюють ілюзію одночасного виконання кількох програм;

4) за способом реалізації багатозадачності — витісняюча, невитісняюча багатозадачність (мал.4). спосіб розподілу процесорного часу між кількома одночасно існуючими в системі процесами (чи потоками) багато в чому визначає специфіку ОС. ОС з невитісняючою багатозадачністю (наприклад, NetWare) ‒передбачає, що активний процес займає процесор до того часу, поки цей процес сам не передасть управління ОС для ініціалізації наступного процесу. В ОС за витісняючою багатозадачністю (наприклад, Windows NT, OS/2, UNIX) ‒ перемикання процесора з одного процесу на інший здійснюється ОС, а не активний процес. Залежно від виконуваних задач і організації алгоритмів управління виконуваними процесами, багатозадачні ОС використовуються як:

• системи пакетного опрацювання даних (наприклад, ОС EC) призначались для розв'язування задач, в основному обчислювального характеру. Головною метою і критерієм ефективності таких систем є максимальна кількість задач, виконаних за одиницю часу;

• системи з розподілом часу (наприклад, UМХ, VMS) ‒ покликані забезпечити управління користувачем процесом виконання задач, яке неможливе в системах пакетного опрацювання даних. Кожному користувачу систем з розподілом часу надається термінал, з якого він може управляти процесом виконання завдань. В системах з розподілом часу кожній задачі виділяється квант процесорного часу і жодна задача не займає процесор надовго. Критерієм ефективності системи є зручність і ефективність роботи користувача;

• системи реального часу (QNX, RT/11) ‒ використовуються в основному для управління різними технічними об'єктами: верстат, супутник тощо. У всіх цих випадках існує мінімально допустимий час для опрацювання сигналів зовнішніх подій. Критеріями ефективності системи реального часу є її реактивність, тобто час реакції на подію. Особливістю реалізації багатозадачності у цих системах є наявність фіксованого набору наперед розроблених програм, а вибір програми на виконання здійснюються на основі аналізу поточного стану контрольованого об'єкта;

5) за кількістю одночасно працюючих користувачів ОС можна розділити на 2 групи: однокористувацькі та багатокористувацькі ОС. Багатокористувацькі ОС на відміну від однокористувацьких, передбачають захист інформації кожного користувача від несанкціонованого доступу інших користувачів.