Прогнозування надійності виступів на змаганнях

Прогнозування надійності - передбачення динаміки та рівня надійності майбутніх спортивних виступів спортсмена або команди. Особливою ситуацією визначення надійності при прогнозуванні є її зміни в часі. Виходячи з визначення надійності, прогнозування є досить складним процесом, оскільки головною умовою надійності є готовність діяти ефективно в екстремальних умовах. По-перше, екстремальних умов може і не бути. По-друге, головні суперники можуть бути також далекими від проявів високого рівня надійності. По-третє, самі стресові змагальні ситуації через індивідуальні особливості психіки спортсменів можуть бути суб'єктивно більш сприятливими для одних і стати дезорганізаторами поведінки для інших.
Наукові працівники та практики-тренери наполегливо шукають шляхи прогнозування надійності змагальної діяльності. Вище було названо основні фактори підвищення надійності, кожен з яких і всі разом наперед визначають її динаміку. Проте в основу можливості прогнозування можуть бути покладені тільки ті дії, які за принципом відображення цілі виводять спортсмена на забезпечення "запасу міцності"
Відображення цілі - властивість психічного відображення, яка є в основі ціле покладання в системі. Згідно з цією властивістю психіки ціль не видумується, не ставиться суб'єктом, а "видіюється", витікає з сукупності вже виконаних дій як необхідний корисний їх результат. Принцип відображення цілі взято на озброєння теорією фізичного виховання та спортивного тренування.
Принципово важливим є поняття тривалості прогнозу. Рідко буває необхідність одержати короткотривалий прогноз надійності (менше, ніж за 1,5 місяця). Переважно (у зв'язку з річним плануванням) прогнози визначаються термі-ном до одного року. Дворічні та чотирирічні, середньотривалі, прогнози надійності, як правило, приурочені до системи чемпіонатів світу та олімпійських ігор. Значно рідше в практиці трапляється довготривале прогнозування надійності на період до восьми років, тобто на два олімпійських цикли.
В основу прогнозу надійності закладаються багаточисленні показники, які можна поділити на п'ять груп: соціальні, соціально-психологічні, особистісні, спортивного результату, функціональні.
Соціальні показники надійності - соціальний статус спортсмена конкретного виду спорту в даній країні, реґіоні, рівень соціальної підтримки або перешкод для повноцінних занять спортом взагалі і даним видом спорту, можливість поєднання навчання (робота на перспективу) і занять спортом, сімейне становище тощо. Кожен з цих показників настільки є суттєвим для кожного спортсмена або команди, що в будь-який момент може стати вирішальним при визначенні середньотривалого та довготривалого прогнозів (просто тому, що спортсмен може залишити спорт).
Соціально-психологічні передумови прогнозування надійності значною мірою визначаються психологічним кліматом у команді, комунікативною компетентністю спортсменів, тренерів та керівників спорту. Крім того, суттєвим моментом прогнозу надійності в цьому плані є спеціальна робота на імідж, точніше, ступінь сформованості сприятливого іміджу спортсмена або команди, що не завжди прямо зв'язане зі спортивними досягненнями.
Нерідко спортсмени вибирають скандальні варіанти іміджу, що не заважає їм займати провідне становище в спорті і навіть демонструвати унікальне спортивне довголіття.
Особистісні якості спортсмена, як основа для прогнозування, включають: мотивацію, волю, рівень розвитку і реалізації здібностей, особливості характеру та темперамент, специфіку протікання емоційних процесів. Усі ці якості особистості потрібно "помножити" на ступінь володіння прийомами психорегуляції, психогігієни.
Спортивний результат (точніше, його динаміка) - важливий показник, на основі якого будується прогноз надійності. Проте використання результативності змагальної діяльності досить суперечливе. Річ у тому, що не всі змагання, в яких беруть участь спортсмени, повною мірою можуть бути зараховані до розряду відповідальних. У великому спорті робиться чимало кроків для того, щоб кращі спортсмени світу могли досить часто змагатись один з одним. Проте в цьому випадку не завжди досягається точність прогнозу, оскільки висока майстерність і щільність результатів провідних спортсменів часто призводять до неочікуваних і досить відчутних коливань складу призерів. У деяких видах спорту успішно використовуються рейтинги спортсменів та команд, які визначаються за досить складними формулами врахування результативності. Рейтинги служать вдалим показником надійності спортсмена або команди, і прогноз надійності на підставі рейтингу - один з домінантних.
Функціональні передумови прогнозу надійності складають, як правило, цілий комплекс, який є специфічним для кожного виду спорту або навіть спортивного амплуа. У цей комплекс включаються психофізіологічні, фізіологічні, технічні, тактичні та фізичні показники. Часто на основі вивчення таких показників розробляються перспективні модельні характеристики для конкретного виду спорту.
Слід зазначити, що використання в прогнозуванні фізичних, фізіологічних, технічних та інших показників прямо не можуть характеризувати психіки спортсмена, проте вони не менш актуальні і для психічної надійності. Сам факт переваги у техніці, тактиці тощо є аргументом на користь його володаря, може служити своєрідним засобом тиску на суперників і разом з тим сприяти становленню впевненості у своїх силах і прояву вольових якостей.
У сучасному спорті прогнозування надійності, як і планування тренувальних та змагальних навантажень, частіше проводиться з використанням комп'ютерної техніки, яка дає великі можливості для врахування значної кількості показників, використання розвиненого математико-статистичного апарату та багатофакторних аналітичних методик.
З метою прогнозування надійності використовуються три групи методик: експертної оцінки, моделювання та екстраполяції.
Експертна оцінка розуміє добре знання специфіки виду спорту, умов проведення змагань, якостей суперників та спортсменів, для яких робиться прогноз. Точність прогнозу у цьому випадку коливається від 30 до 80 %. Найвищі показники точності прогнозування надійності одержано в групах експертів, які складаються з тренерів-практиків з великим стажем та наукових працівників (від 58 до 84 %).
Метод моделювання можливий або на основі теоретичних передумов, або, як переважно буває, на основі врахування різних статистичних даних результативності, фіксації вдалих технічних дій під час матчу, показників діагностичних методик: психологічних, фізіологічних, біохімічних, лікарського контролю тощо. Як теоретична, так і емпірична модель надійності будуються з використанням складного математич-ного апарату. Останніми роками чітко визначився напрям комп'ютерної реалізації моделей тренувального процесу, коли від тренування до тренування в базу комп'ютера вносяться результати минулих тренувань і тут же визначається завдання на наступне тренування.
Метод екстраполяції припускає реалізацію можливостей регресійного аналізу в лінійній і нелінійній процедурах побудови регресій. Кожен новий одержаний результат і час, в який він показаний, стають підставою для побудови та корекції прогнозу на запланований термін. Ефективність цього методу прогнозу - від 50 до 90 %.