Визначення предмета та об’єкта дослідження

Якщо об´єкт дослідження — все те, що протистоїть досліднику, є для нього джерелом необхідної інформації, предмет дослідження — це тільки ті компоненти, зв´язки та відношення між ними, які підлягають безпосередньому вивченню в конкретному дослідженні, є для дослідника головними та визначальними, тобто предмет дослідження вужчий, ніж його об´єкт. Правильне, науково обґрунтоване визначення об´єкта та предмета дослідження покликане зорієнтувати дослідника на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті та явище, яким є об´єкт дослідження, а також їх адекватний опис за допомогою домінуючих у дослідженні знакових систем та правил.

Предметом досліджень можуть бути цілі діяльності у сфері права, її види, зміст, форми, методи організації та здійснення, шляхи удосконалення, система забезпечення, охорони, правового регулювання взагалі тощо. Наприклад, для порівняльно-правових досліджень:

1) загальними об´єктами є:

• національні правові системи, окремі їх компоненти (галузі права, його інститути, норми), типологізація цих компонентів, тобто об´єднання у правові сім´ї;

• системи правових норм міжнародного співробітництва або правопорядку;

• ідеологічні національні правові системи, що включають правові теорії, вчення, концепції, методологію досліджень, у тому числі історія, соціологія, філософія права;

• міжнаціональна правова ідеологія (теорії права), яка охоплює загальновизнані принципи, погляди, теорії щодо розуміння права як надбання людства;

2) об´єктами нормативних (юридико-догматичних) порівняльно-правових досліджень є:

• нормативно-правові акти: конституції, закони, інші акти вищих органів; державні договори і угоди; міжнародні договори; нормативно-правові акти президентів держав; за необхідності — урядові та інші підзаконні нормативно-правові акти (залежно від теми та інформаційно-технічних можливостей);

• правові інститути, підгалузі, галузі, міжгалузеві комплекси;

• конкретні правові норми;

• застосування правил законодавчої техніки, нормативно-правова термінологія, процедури підготовки і прийняття нормативно-правових актів тощо.

Аналіз об´єктів здійснюють з урахуванням таких вимог.

1. Аналізу підлягають нормативно-правові акти, прийняті у державах з одних і тих же питань.

2. Мають ураховуватися положення, які містяться в угодах з міжпарламентського співробітництва у правовій сфері, про зближення законодавства з економічних питань, а також інших питань, які становлять взаємний інтерес.

3. Крім того, мають ураховуватися практика застосування законодавства, обставини і причини прийняття зазначених вище нормативно-правових актів, ставлення до них практиків і громадян.

4. Необхідно враховувати ступінь можливості зіставлення об´єктів один з одним, тобто пов´язаність загальними для них предметами регулювання.

5. Обсяг об´єктів порівняльного аналізу має бути вичерпним і містити всі нормативно-правові акти або їх частини, що стосуються цієї сфери правового регулювання.

6. Вивченню підлягають чинні або скасовані нормативно-правові акти, а також їх проекти.

Джерелами інформації щодо об´єктів порівняльно-правового аналізу є:

• інформаційні фонди парламентів, урядів, міністерств юстиції держав;

• фонди нормативних актів і фонди наукових бібліотек, наукових інститутів;

• матеріали засобів масової інформації;

• інформаційні фонди інших органів і організацій (судів, прокуратур тощо);

• державні архіви.

Визначення теми, об´єкта, предмета, мети дослідження та його методики становлять єдиний процес, зумовлений не тільки особливими властивостями чи природою предмета, його зв´язками з іншими компонентами об´єкта, а й метою — як очікуваними результатами, їх можливим використанням та необхідністю, реальними умовами здійснення дослідження, знаннями та вміннями дослідника, емпіричною базою та методами (методикою) дослідження тощо.

Якщо наукова проблема — це "відоме про невідоме", то необхідно визначити як межі відомого, так і якимось чином окреслити те, що є невідомим, методи (прийоми, правила, способи, засоби) його дослідження. Це завдання можна вирішити шляхом огляду стану проблеми на підставі аналізу наукової та іншої літератури, нормативно-правових та правозастосовних документів, узагальнень юридичної практики.

Серед іншого доцільно визначати з урахуванням особливостей різних наукових шкіл, вчень, доктрин, концепцій таке.

• Сукупність термінів та визначень, які використовують при розкритті проблеми, їх зміст та обсяг, тобто клас явищ, до якого входить предмет дослідження, та ознаки цього класу явищ; ознаки (властивості), які відрізняють предмет від інших явищ цього класу; місце, яке він займає у структурі загального явища (системи, класу, типу, групи та ін.), функції, які виконує, тощо.

• Сутність предмета, необхідні та достатні властивості, виявлення (прояви).

• Склад (зміст) предмета та характеристик його елементів.

• Структуру (форму) і характеристики зв´язків, відношень між елементами (горизонтальні та вертикальні) предмета.

• Зовнішні зв´язки та відмінності предмета від близьких, подібних та протилежних явищ, у тому числі за функціями, призначенням у системі, до складу якої входить предмет.

• Класифікації або види предмета дослідження за різними критеріями.

• Динаміку (історію), тобто процеси та етапи виникнення, становлення, функціонування та зникнення (припинення існування) цього предмета, перспективи його розвитку тощо.

Перелік питань, що розглядаються, структурують за принципом від загального до конкретного, з урахуванням поєднання структурного та функціонального, генетичного та футурологічного підходів тощо.

Завдання дослідження включають такі елементи:

• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження, зокрема виявлення сутності поняття, явища, процесу, подальше удосконалення його визначення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо;

• всебічне вивчення практичного (нормативного та правозастосовного) вирішення цієї проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів правового врегулювання, їх причин, передового досвіду юридичної практики;

• визначення та обґрунтування системи заходів для вирішення цієї проблеми;

• в окремих випадках — експериментальна, емпірична перевірка ефективності запропонованої системи заходів;

• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження в практичній діяльності юристів, наукових дослідженнях, навчально-методичному процесі.

У методології наукових досліджень розрізняють поняття «об’єкт» і «предмет» пізнання.

Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію, обрану для дослідження. Відповідно це та сукупність зв’язків, відносин та властивостей, яка існує об’єктивно в теорії та практиці та виступає джерелом необхідної для дослідника інформації.

Як об’єкт пізнання визначаються лише ті зв’язки, відносини, властивості реального об’єкта, які включені до процесу пізнання. Будь-який об’єкт дослідження – це певна сукупність властивостей та відносин, яка існує незалежно від дослідника, але ним відображається.

Предмет пізнання – досліджувані з певною метою властивості об’єкта.

При визначенні предмета і об’єкта дослідження необхідно з’ясувати: предмет і об’єкт дослідження є новими чи традиційними. Відповідно, можливі такі комбінації новизни предмета і об’єкта дослідження:

– новий предмет – новий об’єкт;

– новий предмет – традиційний об’єкт;

– традиційний предмет – новий об’єкт;

– традиційний предмет – традиційний об’єкт.

Об’єкт та предмет пізнання не одне й те саме, хоча нерідко їх неправомірно ототожнюють. Визначаючи об’єкт дослідження, необхідно відповісти на запитання: що розглядається? А предмет означає аспект розгляду, дає уявлення про те, як розглядається об’єкт саме в даному дослідженні, цим дослідником.

Співвідношення об’єкта та предмета дослідження можна коротко охарактеризувати так: об’єкт об’єктивний, а предмет суб’єктивний (до речі, предмет англійською – subject).

Незважаючи на очевидність наведених вище міркувань, як показує практика, розпізнавання цих категорій дається зі складністю. Найбільш поширеним непорозумінням, що фактично ліквідовує різницю між цими поняттями, є уява про предмет дослідження як визначення якоїсь ділянки або частини об’єкта, що вибраний для дослідження: «об’єкт ширше (це загальне), а предмет вужче (це часткове)». Але різниця між цими поняттями не зводиться до розмірів того чи іншого. Предмет - не частина, відрізана від об’єкта, а спосіб, аспект його вивчення. Об’єкт розглядається весь, цілісно. Предмет дослідження – все те, що знаходиться в межах об’єкта дослідження у визначеному аспекті розгляду.

Науковець повинен чітко визначити предмет і об’єкт дослідження. З предмета дослідження випливають його мета та завдання.