Сульфаніламідні засоби.

Хіміотерапевтичні засоби

Це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, що є похідними аміду сульфанілової кислоти. Спочатку були дуже ефективні, але до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів при повторних введеннях, тому вони втрачають своє значення.

Механізм дії – конкурентний антагонізм з параамінобензойною кислотою (ПАБК), порушують метаболізм мікроорганізмів, вони не сумісні з новокаїном, який містить ПАБК.

Спектр дії – широкий, тип дії бактеріостатичний (крім бісептолу, що діє бактерицидно).

Класифікація сульфаніламідних препаратів.

1. Сульфаніламідні препарати, що всмоктуються в кишечнику:

- короткої дії – стрептоцид, сульфадимезин, етазол;

- середньої дії – сульфазин;

- тривалої дії – сульфапіридазин, сульфадиметоксин;

- надтривалої дії – сульфален (препарат пролонгованої дії), сульфатон.

2. Сульфаніламіди, що не всмоктуються в кишечнику: фталазол, сульгін, фтазин.

3. Сульфаніламіди місцевого застосування: сульфацил-натрій (альбуцид).

4. Комбіновані препарати: сульфасалазин, ко-тримоксазол (бісептол, бактрим, гросептол).

Показання до застосування: інфекції жовчовидільних шляхів, інфекції органів дихання, ЛОР-інфекції, інфекції сечових шляхів, коліентерит, коліт, кон’юнктивіт. Вживають препарати за схемою – спочатку ударну дозу, а потім підтримувальну.

Побічні ефекти: нефротоксичність, пригнічення кровотворення, алергія, симптоми недостатності фолієвої кислоти (лейкопенія, порушення функції травного каналу), тератогенність, кристалурія (вживати треба з лужною водою). Протипоказані з фолієвою кислотою.

1) Сульфаніламіди, що всмоктуються в кишечнику:

Стрептоцид – Streptocidum – таблетки по 0.5 г 5-6 разів на день;

10% мазь – у наш час майже не використовується, оскільки недостатньо активний і має побічні ефекти.

Сульфадимезин (Sulfadimezinum), етазол (Aethazolum), сульфазин

(Sulfazinum) - застосовують при ангінах, бронхітах, пневмоніях, циститах, пієлітах, кишковій та дифтерійній паличці, збудників шигельозу, сибірки.

2) Сульфаніламіди, що не всмоктуються в кишечнику:

Фталазол (Phthalazolum), фтазин, сульгін – виявляють бактеріостатичну дію щодо збудників кишкових інфекцій: шигельозі, коліті, гастроентериті, ентероколіті, а також після операцій на кишечнику.

Препарати малотоксичні, бажано вживати з вітамінами групи В, іх часто комбінують з іншими антибіотиками (тетрациклінами).

3) Препарати місцевого застосування:

сульфацил-натрій (альбуцид) – добре розчинний у воді і не виявляє подразнювальної дії, застосовують при кон’юктивиті, при інфікованих ранах, піодермії, для профілактики гонобленореї.

4) Комбіновані препарати:

- з саліциловою кислотою – салазосульфапіридин (салазопіридин) – впливає на стрептококи, гонококи, кишкові палички.

- з триметопримом – ко-тримазол (бактрим, бісептол, гросептол, ориприм). Застосовують при запаленні дихальних шляхів, урологічних запаленнях, шигельозі, ентериті.

Протипоказаний при порушенні функції печінки, нирок, кровотворення, дітям до 6 років та вагітним.