Кондуктометричний метод аналізу рідин

-------------------------------------------------------------------------

Базується на вимірюванні електричної провідності розчинів електролітів. Застосовується в лабораторії для побудови автоматичних кондуктометрів. При розчиненні електроліти дисоціюють з утвореними іонів. Характеристика – ступінь дисоціації. Електроліти сильні, слабі і неелектроліти. Властивість проводити струм характеризується питомою електричною провідністю æ:

æ₀=1/V₀ [см^-1] – постійна електролітичної комірки.

Залежить від концентрації комірки. æ₀=f(C)

В суміші компонентів визначають провідність розчину по адитивній залежності:

Де b_i – об’ємна для компоненту

Метод придатний для бінарних і псевдобінарних розчинів. Електрична провідність сильно залежить від температури. При зміні температури на 1ºС міняється провідність на 1-2%

æ=Ae^-β/T

де А і β – постійні коефіцієнти для розчину

Тому потрібна або термокомпенсація або термостабілізація. У вузьких межах використовуються лінійна залежність:

æ_t=æ_t0[1+α(t-t₀)]

Кондуктометри діляться на контактні і безконтактні. Найпростіші – це контактні комірки з двома електродами. На результат впливають процеси, які протікають на між фазній поверхні електроду розчину електроліту. Електроди служать для підведення І і зняття падіння U.

Процеси, які спотворюють результат вимірювання:

1. Скачок потенціалу на границі метал-розчин

2. Процес зміни потенціалу при проходженні струму аналогічний заряду конденсатора.

Чотирьохелектричні комірки: два електроди для підведення I і два для зняття U. Мають вищу точність вимірювання. Струм має бути стабільний, не викликати теплового ефекту, коло повинно мати великий вхідний опір.