Нормативно-правові акти

Нормативно-правові акти неоднозначні з огляду на їх формальну обов'язковість, зокрема тому, що во­ни приймаються різними суб'єктами. Ця властивість актів відображається поняттям їх юридичної сили.

Юридична сила — це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх спів­відношення і залежність за формальною обов'язко­вістю та визначається місцем правотворчого ор­гану в апараті держави.

Види нормативно-правових актів за юридичною силою:закони, підзаконні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або са­мого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю й інтереси біль­шості населення і має найвищу юридичну силу що­до всіх інших нормативно-правових актів.

Підзаконні нормативно-правові акти — це нор­мативні акти компетентних органів, що вида­ються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання¹.

Види специфічних юридичних актів, які мо­жуть набувати нормативно-правового значення:

- акти прямого волевиявлення населення, що фіксують результати всеукраїнського або місцевих (локальних) референдумів;

- акти Конституційного Суду (або іншого орга­ну конституційної юрисдикції), якщо через них втра­чають чинність певні нормативно-правові акти;

— деякі рішення певних громадських об'єднань (акти делегованої або санкціонованої державою правотворчості таких об'єднань);

- - окремі рішення трудових колективів (рішен­ня зборів і рад трудових колективів);

, - судові рішення, котрими визнаються не чинними як такі, що суперечать Конституції, закону, нормативні акти органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Юридичні властивості нормативно-правових актів

Такі акти:

- є формально обов'язковим волевиявленням держави;

- містятьправила поведінки загального ха­рактеру;

-приймаються тільки певними державними органами (або у деяких випадках, передбачених за­коном, іншими суб'єктами);

- мають точно визначені зовнішні реквізити (ознаки);

- публікуються у спеціальних (офіційних) ви­даннях;

- поширюють свою чинність на певний час, пев­ну територію, певне коло суб'єктів. За кожним з цих трьох «параметрів» чинності нормативно-пра­вові акти (як і вміщувані в них юридичні норми) можуть бути класифіковані за певними видами.

Правила, за якими визначаються межі чинності нормативно-правових актів, встановлюються зако­нодавством держави та міжнародними договорами.

Чинність нормативно-правових актів

А. Чинність у часі

Темпоральну (часову) чинність нормативно-право­вих актів (так само, як інших джерел об'єктивного юридичного права) характеризують такі показники:

а)момент набрання чинності нормативно-правовим актом (тобто момент початку його дії, або, інакше сказати, момент «включення», «запус­ку» формальної обов'язковості загального правила поведінки, що у ньому вміщене),

б) напрямок темпоральної чинності норма­тивно-правового акта (тобто його дія стосовно фак­тів, які виникли вже після набрання ним чиннос­ті,— умовно кажучи, «нових» фактів, а також тих, які виникли ще до цього,— так би мовити, «ста­рих» фактів, і існують, тривають після набрання ним чинності);

в) момент (і підстави, порядок) зупинення чинності нормативно-правових актів;

г)момент втрати чинності нормативно-пра­вового акта (тобто припинення, скасування його дії, або, інакше кажучи, виключення, «вимкнен­ня» формальної обов'язковості загальної норми по­ведінки, яку у ньому вміщено).

Правила щодо темпоральної чинності норматив­но-правових актів звичайно встановлюються зако­нодавством відповідної держави. Знання цих пра­вил — неодмінна передумова належного, законного застосування і здійснення норм юридичного права.