Нормативно-правові основи функціонування підприємств

Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог Господарського Кодексу України, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до нього.

Господарський кодекс України:

- регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємств;

- розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу;

- розглядає механізм формування і використання майна підприємств;

- визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств;

- фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності;

- регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою.

Якщо законом не встановлено інше, підприємство в своїх діях керується статутом.

Статут підприємства – це зібрання обов’язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборчих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

До статуту можуть включатися положення, пов’язані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають на підставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про знаки для товарів і послуг та ін.

Згідно з ГКУ управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Якщо на підприємстві використовується наймана праця, між власником (або уповноваженим ним органом) і трудовим колективом (або уповноваженим ним органом) повинен укладатися колективний договір. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією або власником, яка щорічно переглядається і регулює їх виробничі, економічні і трудові відносини.

Колективним договором регулюються виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо останнє передбачене статутом підприємства.