Класифікація виробництв і зон за пожежо- і вибухонебезпечністю

Згідно СНіП II-90-81 у залежності від характеристики використовуваних або одержуваних при виробництві речовин і їхньої кількості виробничі будинки і склади за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою підрозділяються на категорії А, Б, В, Г, Д і Е.

Категорія А включає вибухонебезпечні виробництва, які мають горючі гази з нижньою концентраційною межею запалення в повітрі 10 % (об’ємних) і менше, рідини з температурою спалаху до 28 °С включно, при цьому гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5% об’єму повітря в приміщенні, а також речовини, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.

Це виробництва, де застосовуються металевий натрій і калій, ацетон, сірковуглець, ефір і спирти, а також фарбувальні цехи, об’єкти з наявністю зріджених газів.

Категорія Б –вибухопожежонебезпечні виробництва, пов’язані з застосуванням горючих газів, нижня межа запалення НМЗ яких більше 10% до об’єму повітря; рідин із Т_зап від 28 до 61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до Т_зап і вище; горючих пилів або волокон, НМЗ яких 65 г/м³ і менше, за умови, що ці гази, рідини і пили можуть утворити вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення. До цієї категорії відносяться насосні станції для перекачування рідин із Т_зап парів від 28 до 61 °С, виробництва з наявністю аміаку й ін.

Категорія В –пожежонебезпечні виробництва, пов’язані з застосуванням рідин із Т_зап парів вище 61 °С; горючих пилів чи волокон, НМЗ яких більше 65 г/м³ до об’єму повітря; речовин, здатних тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним; твердих згораємих речовин і матеріалів. До даної категорії відносяться виробництва по обробці деревини, торфу, вугілля, пластмас і гуми, склади горючих і мастильних матеріалів.

Категорія Г – виробництва, пов’язані з обробкою незгораємих речовин і матеріалів у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані, що супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум’я; твердих, рідких і газоподібних речовин, що спалюються чи утилізуються як паливо. До них відносяться цехи термообробки металу, газогенераторні станції, котельні.

Категорія Д – виробництва, пов’язані з обробкою незгораємих речовин і матеріалів у холодному стані. Це ділянки холодної обробки металів і т. п.

Категорія Е – вибухонебезпечні виробництва, пов’язані з застосуванням горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечних пилів у такій кількості, що вони можуть утворити вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення, у якому за умовами технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння); речовин, здатних вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним. До них відносяться ділянки електролізу води, зарядки і розрядки лужних і кислотних акумуляторів і ін.

Згідно правил улаштування електроустановок (ПУЕ) встановлена класифікація пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.

Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині і поза приміщеннями, у межах якого постійно чи періодично обертаються горючі речовини й у якому вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.

Пожежонебезпечні зони розділяються на чотири класи.

Зони класу П-І – зони, розташовані в приміщеннях, у яких обертаються горючі рідини (ГР) із Т_зап вище 61 °С. Це склади мінеральних олій, насосні станції ГР і ін.

Зони класу П-ІІ – зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючі пил чи волокна з НМЗ більше 65 г/м³ до об’єму повітря. Це малозапилені приміщення млинів, деревообробні цехи й ін.

Зони класу П-ІІа – зони, розташовані в приміщеннях, у яких обертаються тверді горючі речовини. Це склади паперу, складальні цехи дерев’яних виробів і ін.

Зони класу П-ІІІ – розташовані поза приміщеннями зони, в яких обертаються ГР із Т_зап вище 61 °С або тверді горючі речовини. Це відкриті чи під навісом склади мінеральних олій, вугілля, торфу й ін.

Вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні в межах до 5 м по горизонталі і по вертикалі від технологічного апарата, з якого можливе виділення горючих газів або парів ЛЗР, якщо об’єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або більше 5 % вільного простору.

Вибухонебезпечні зони підрозділяються на шістьох класів.

Зони класу В-І– зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючі гази (ГГ) чи пари легкозаймистих рідин (ЛЗР) у такій кількості і з такими властивостями, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи. До них відносяться завантаження чи розвантаження технологічних апаратів, збереження або переливання ЛЗР, що знаходяться у відкритих ємностях, і т. д.

Зони класу В-Іа – зони, розташовані в приміщеннях, у яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші ГГ (незалежно від НМЗ) або парів ЛЗР із повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій чи несправностей.

Зони класу В-Іб – зони, розташовані в приміщеннях, у яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші ГГ або парів ЛЗР із повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій несправностей і які відрізняються від зон класу В-Іа однією з наступних особливостей:

1. ГГ у цих зонах володіють високою НМЗ (15 % і більше) і різким запахом при ГДК. Це машинні зали аміачних компресорних і холодильних установок.

2. Приміщення виробництв, пов’язаних з обігом газоподібного водню, в яких за умовами технологічного процесу виключається утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що перевищує 5% вільного об’єму приміщення, мають вибухонебезпечну зону тільки у верхній частині приміщення. Це приміщення електролізу води, зарядні станції акумуляторів, лабораторні приміщення й ін., у яких ГГ і ЛЗР є в невеликих кількостях і робота з ними провадиться без застосування відкритого полум’я.

Зони класу B-Іг – зони біля зовнішніх установок: технологічних установок, що містять ГГ і ЛЗР (за винятком аміачних компресорних); надземних і підземних резервуарів ЛЗР або ГГ (газгольдери); естакад для зливу і наливу ЛЗР і ін.

Зони класу В-ІІ – зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючі пили (волокна), здатні утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи. Наприклад, при розвантаженні і завантаженні технологічних апаратів.

Зони класу B-ІІa – зони, розташовані в приміщеннях, у яких небезпечні стани, зазначені для класу B-II, не мають місця, а можливі тільки в результаті аварій чи несправностей.