Изменение и расторжение договора 3 страница

В другом деле ВАрСУ признал притворным трехсторонний договор о совместной деятельности, заключенный между Фондом госимущества Украины, КП «Одесская меховая фабрика» и Акционерным банком «Южный», согласно которому Фонд передавал КП 20 млн. крб. финансовой помощи, а АБ должен был контролировать возврат финансовой помощи и взыскание 30%, причем 28% причиталось Фонду, а 2% Банку. Суд указал на то, что договор о совместной деятельности предполагает достижение общей хозяйственной цели, а не получение прибыли, и поэтому в действительности стороны заключили кредитный договор в нарушение Закона «О приватизации имущества государственных предприятий» (постановление Арбитражной надзорной коллегии Высшего арбитражного суда Украины от 28.12.1996 г. по делу № 04-1/ЦА-95/6-13/151 // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1997. – № 2)

[235] Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37 (з подальш. змін. та доповн.).

[236] Постанова Верховного Суду України від 25 вересня 2007 р. за позовом ДПА до ВАТ "Луцький автомобільний завод", ПП "Стар-Трейд" про визнання угод недійсними // Інформаційно-правова система «Ліга:Еліт 7.8.1». – Файл № VS07578.LHT.

[237] Постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2006 р. у справі за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до ТОВ "Фірма "ТМА", ТОВ "Укрпромторгрезерв" про визнання недійсним договору та стягнення коштів // Адміністративне судочинство. Судова практика в адміністративних справах. – 2007. – № 1; Постанова Верховного Суду України від 13 лютого 2007 р. у справі за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Пробат" та ПП "Індустріальна компанія" про визнання угоди недійсною // Інформаційно-правова система «Ліга:Еліт 7.8.1». – Файл № VS07538.lht.

[238] ГК УССР не предусматривал никаких особенностей применения сроков исковой давности в отношении признания сделок недействительными. Это толковалось судебной практикой следующим образом: поскольку ничтожные сделки не создавали для сторон никаких прав и обязанностей вне зависимости от решения суда, то к требованиям о применении последствий их недействительности сроки исковой давности не применялись. Оспоримые же сделки могли быть оспорены в общем порядке, т.е., в течение 3 лет (см. п. 3.3 Разъяснения Высшего арбитражного суда Украины № 02-5/111 от 12.03.1999 г. «О некоторых вопросах разрешения споров, связанных с признанием сделок недействительными» (с послед. измен.)).

[239] Постановление Верховного Суда Украины от 26 сентября 2006 г. по жалобе Государственной налоговой инспекции в г. Судаке о пересмотре по исключительным обстоятельствам определения Высшего административного суда от 03.05.2006 г. в деле по иску ГНИ к Частному предприятию "К." и Частному предприятию "А." о признании недействительным договора и взыскании 109930936,68 грн.

[240] Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 72 с.

[241] Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – С. 178.

[242] Ефимова Л.Г. О соотношении вещных и обязательственных прав // Государство и право. – 1998. – № 10. – С.36.

[243] Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 225.

[244] Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Российское право, 1992. – С. 53.

[245] Садиков О. Злоупотребление правом в Гражданском кодексе России // Хозяйство и право. – 2002. - № 2. – С. 41.

[246] Кирилюк Д. Категорія “зловживання цивільним правом” в Україні та за кордоном: питання теорії і практики // Юридичний журнал. – 2006. – № 2. – С. 100.

[247] Гражданское право: Учебник. – Т. 1. – 4-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л.В. Рожников», 2000. – С. 288; Шевченко Я.Н. Средства защиты в гражданском праве // Советское государство и право. – 1977. – №7. – С. 56.

[248] Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – С. 107.

[249] Там же. – С. 113.

[250] Там же. – С. 114.

[251] Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – С. 140.

[252] Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – С. 40-41.

[253] Чечот Д.М. Как защитить свое право: (Юридические советы гражданам). – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1988. – С. 18, 30; Амельченко М.В. Защита прав субъектов хозяйствования в судебном процессе и в исполнительном производстве: Монография. – Донецк: Дельта, 2003. – С. 21.

[254] Абова Т.Е. Охрана хозяйственных прав предприятий. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 103.

[255] Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид.лит., 1985. – С. 150-151. Шевченко Я.Н. Средства защиты в гражданском праве // Советское государство и право. – 1977. – №7. – С. 56.

[256] Верховець А.А. Співвідношення цивільно-правових заходів оперативного впливу із заходами цивільно-правової відповідальності // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 125.

[257] Тархов В.А. Выступление // Советское государство и право. – 1955. - № 5. – С. 60.

[258] Иоффе О.С. Личные неимущественные права и их место в системе советского гражданского права // Советское государство и право. – 1966. – № 7. – С. 53; Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – С. 124.

[259] Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – С. 124.

[260] Малеина М.Н. О предмете гражданского права // Государство и право. – 2001. - № 1. – С. 29.

[261] Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. – Ч. 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; Под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – С. 191.

[262] Стефанчук Р.О. До питання визначення правової природи та ознак особистих немайнових прав // Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування: Матеріали наук.-практ. семінару:
(м. Харків, 2003 р.) / Уклад.: М.І. Панов, В.І. Борисова, В.Л. Яроцький та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Ч. 1. – С. 54.

[263] Флейшиц Е.А. Личные права в гражданском праве Союза ССР и капиталистических стран. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. – С. 9.

[264] Гражданское право: Учебник. – Т. 1. – 4-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л.В. Рожников», 2000. – С. 317.

[265] Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан (Пособие для слушателей народных университетов). – М.: Знание, 1991. – С. 6

[266] Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 233.

[267] Малеина М.Н. Нематериальные блага и перспективы их развития // Закон. – 1995. – № 10. – С. 103.

[268] Крылова Н.Е. Эвтаназия: уголовно-правовой аспект // Вестник московского университета. Серия 11. Право. – 2002. – № 2. – С. 17 – 37.; Дмитриев Ю.А., Шленева Е.В. право человека в Российской Федерации на осуществление эвтаназии // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 52 – 59. и др.

[269] Анисимов А.Л. Гражданско-правовая защита чести, достоинства и деловой репутации по законодательству РФ: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – С. 9

[270] Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. – К.: Наук. світ, 2001. – С.42.

[271] Решение Конституционного Суда Украины в деле по конституционному обращению гражданина Сердюка Валерия Анатольевича об официальном толковании положения части первой статьи 7 Гражданского кодекса Украинской РСР (дело о распространении сведений) от 10 апреля 2003 г. № 8-рп/2003.

[272] Решение Европейского суда по правам человека по делу «Лингенс против Австрии» (Lingens v. Austria) от 8.07.1986 г., серия А, № 103, стр. 26.

[273] Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682 (зі змінами та доповненнями).

[274] Постанова Вищого господарського суду України від 27.06.2006 р. у справі № 31/409 за позовом ТОВ з іноземною інвестицією "Чемпіонер" до ТОВ з іноземною інвестицією "Новий дім", ТОВ "Ігротех", ПП "Каррера-Україна" про визнання договорів недійсними // Інформаційно-правова система «Ліга:Еліт 7.8.1». – Файл № SD061629.LHT.

[275] См.: п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 квітня 1978 р. (зі змін. та доповн.) та ч. 3, 7 п. 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 р. N 02-5/111 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

[276] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – 2005. – Т. 1. – С. 157.

[277] Про укладання договорів відособленими підрозділами юридичних осіб: роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 30.03.1995 р. № 02-5/220.

[278] Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними: роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р. (з подальш. змін. та доповн.), п. 9.1.

[279] Постанова Вищого господарського суду України від 10.10.2006 р. у справі №40/370 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросімпекс" про визнання недійсним договору // Інформаційно-правова система «Ліга:Еліт 7.8.1». – Файл № SD062303.LHT.

[280] Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними: роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р. (з подальш. змін. та доповн.), п. 9.1.

[281] В России при заключении сделки представителем с превышением полномочий или без полномочий заключенная сделка остается действительной, однако связывает третье лицо и самого представителя, а не представляемого (ч. 1 ст. 183 ГК РФ).

[282] Доманова І. Поняття дій представника без повноваження та їх наслідки // Юридична Україна. – 2006. – № 6. – С. 29.

[283] См.: п. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.11.2006 р. N 01-8/2622 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про рекламу (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1.

[284] Постанова Вищого господарського суду України від 3.08.2006 р. у справі № 4/1491-29/136 за позовом Об'єднання підприємств асоціації "Трускавець-курортсервіс" до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи [...] про визнання договору недійсним

[285] Постанова Вищого господарського суду України від 9.08.2006 р. у справі № 18/184(25/238) за позовом ТОВ "ТрансЛайн" до КП НВФ "Техенергопром" про визнання договору недійсним //

[286] Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними: роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р. (з подальш. змін. та доповн.), п. 9.2.

[287] Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними: роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 р. (з подальш. змін. та доповн.), п. 9.4.

[288] Постановление Верховного Суда Украины от 13 марта 2007 г. по делу № 7/76/06 по иску ОАО "Б" к открытому акционерному обществу "У" (ОАО "У"), 3-и лица: ООО "Агропромышленная компания "Х", общество с ООО "Т", - о признании недействительным договора залога // Юридическая практика. – 2007. – № 22. – 29 мая.

[289] В деле, рассматривавшемся Верховным Судом Украины, суд признал недействительным договор хранения автомобиля, заключенный между физическим лицом и охранником санатория, на том основании, что охранник не имел полномочий заключать подобные договоры, и потому отказался возлагать на санаторий ответственность за кражу автомобиля со стоянки (См.: определение Верховного Суда Украины от 28.04.1999 г. по иску А. к санаторно-курортному комплексу «Форос» о возмещении материального и морального вреда).

[290] Рясенцев В.А. Представительство и сделки в современном гражданском праве. – М.: Статут, 2006. – С. 173-178 (Серия «Классика русской цивилистики»). См. также: Шаповал Л.І. Представництво в цивільному праві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва. – К., 2007. – С.8.

[291] См., напр.: Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28 вересня 2004 р. у справі за позовом акціонерного товариства відкритого типу по будівництву, монтажу і експлуатації засобів телекомунікацій, радіо і телебачення "Свемон" до товариства з обмеженою відповідальністю "Телефон-Сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та додаткової угоди до договору // Юридичний вісник України. – 2005. – № 12. – 26 березня – 1 квітня; Постанова Вищого господарського суду України від 10.10.2006 р. у справі № 40/370 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросімпекс" про визнання недійсним договору.

[292] Следует отметить, что не все договоры, заключение которых сопровождается выдачей доверенности, являются по своей природе представительством. Так, не приводит к возникновению отношений представительства заключение между физическими лицами договора найма (ссуды) автомобиля, хотя на практике на имя нанимателя оформляется доверенность.

[293] Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (із змін. та доповн.).

[294] Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.

[295] Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріальних посвідчених, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 419 // Зібрання Постанов Уряду України. – 1994. – № 10. – Ст. 249.

[296] Согласно ГК УССР 1963 г. действовала специальная норма в отношении доверенностей на получение товарно-материальных ценностей (ч. 3 ст. 66 ГК УССР), которые требовали подписания директором и главным бухгалтером.

[297] Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). - М.: Фирма «СПАРК», 1995. – С.133.

[298] Гражданское право Украины. (Учебник для вузов системы МВД Украины): В 2-х частях. Часть 1 /А.А.Пушкин, В.М.Самойленко.-Х.: Ин-т внутр. дел; «Основа», 1996. – С.244-245.

[299] Советское гражданское право. Том 1 / Под ред. проф. В.П.Грибанова, проф. С.М. Корнеева. – М.: Юрид. лит-ра, 1979. – С.247.

[300] Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В.Боброва, О.В.Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 196-197.

[301] Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. изд. 2-е, стереот. – М.: «Статут», 2001. – С.254-255.

[302] Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.187.

[303] Собрание постановлений правительства Украины. - 1994. – № 7. – Ст. 173.

[304] Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С.188.

[305] Советское гражданское право. Том 1. / Под ред. проф. В.П.Грибанова, проф. С.М. Корнеева. – М.: Юрид. лит-ра, 1979. – С.253.

[306] Гурвич М.А. Пресекательные сроки в советском гражданском праве. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1961 – С.14.

[307] Вахонєва Т. Порядок та особливості обчислення строків за новим цивільним законодавством. // Право України. – 2004. - № 2. – С. 22.

[308] Гражданское право Украины. (Учебник для вузов системы МВД Украины): В 2-х частях. Часть 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко. – Х.: Ин-т внутр. дел; «Основа», 1996. – С.251.

[309] Гаврилов Э. Об исковой давности // Российская юстиция. – 1998. - №2. – С.10.

[310] Павлодский Е.А. Случай и непреодолимая сила в гражданском праве. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.103.

[311] Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.Борисової, І.В.Спасибо-Фатєєвої, В.Л.Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.1. – С.299.

[312] Гурвич М.А. Пресекательные сроки в советском гражданском праве. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1961. – С. 24.

[313] Горовець Є. Переривання позовної давності: сутність і призначення // Юридичний журнал. – 2005. – № 12.- С.108.

[314] Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – Ч. 1. – С. 356.

[315] Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – С. 101.

[316] Правовой режим собственности следует отличать от правового режима имущества. См.: Щербина В. Поняття та зміст правового режиму майна суб’єктів господарювання // Юридична України. – 2007. – № 1. – С. 70-80.

[317] Действовавший до июня 2007 г. ЗУ «О собственности» в части определения права собственности содержал существенную ошибку, определяя его как «урегулированные законом общественные отношения по поводу владения, пользования и распоряжения имуществом» (ч. 2 ст. 1). Данное определение, совершенно очевидно, относилось не к праву собственности, а к собственности как отдельной юридической категории.

[318] Sporrong and Lönnroth v. Sweden (1982) 5 EHRR 35.

[319] Здесь также имеет место неточность в употреблении термина, поскольку очевидно, что имеется в виду не собственность как общественные отношения, а имущество, объект права собственности.

[320] Сравни: ст. 544 Кодекса Наполеона (Французский Гражданский кодекс 1804 г.): «Собственность – это право пользоваться и распоряжаться вещами наиболее абсолютным образом». § 903 Германского гражданского уложения: «Собственник может распоряжаться вещью по своему усмотрению и отстранять других от всякого воздействия на неё».

[321] Мельник М. Володіння за новим Цивільним кодексом України // Право України. – 2004. – № 1. – С. 92-93.

[322] Безсмертна Н. Співвідношення понять «право власності» та «здійснення права власності» // Право України. – 2003. – № 11.

[323] Именно поэтому следует признать неудачной попытку Закона «О собственности» (отменен в 2007 г.) определить в качестве субъекта права собственности трудовой коллектив государственного предприятия или коллектив арендаторов (ст. 20 Закона). Не обладая обособленным имуществом и не имея возможности от своего имени приобретать права и нести гражданско-правовую ответственность, данные образования не соответствуют требованиям гражданской правосубъектности, а потому и не могут выступать в качестве самостоятельных субъектов права собственности.

[324] Согласно ЗУ «О собственности» 1991 г. физические и юридические лица являлись субъектами разных форм собственности: физические – частной, а юридические, соответственно, – коллективной собственности.

[325] В Законе «О собственности» 1991 г. коммунальная собственность рассматривалась как разновидность государственной собственности, субъектом которой являлись административно-территориальные единицы в лице областных, районных, городских, поселковых, сельских Советов народных депутатов (ст. 32). Однако данное положение Закона даже до его отмены не действовало с 28.06.1996 г. в силу п. 1 Переходных положений Конституции, поскольку противоречило нормам Основного Закона о праве собственности территориальных громад.

[326] Гражданское право: В 2 т. Том 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2000. – С. 484.

[327] Поэтому любые попытки обосновать право собственности ссылками на «историческую справедливость» заранее обречены на неудачу. Так, ВХСУ совершенно обоснованно отказал религиозной общине Свято-Параскевской парафии Украинской православной церкви в признании права собственности на культовые сооружения (церковь, которая в начале ХХ в. принадлежала общине), отметив, что до введения в действие Закона «О свободе совести и религиозных организациях» от 23 апреля 1991 г. № 987-ХІІ всё имущество церковных и религиозных общин было признано государственной собственностью на основании ст. 366 Административного кодекса Украинской ССР 1927 г. Учитывая, что данный закон не был признан недействительным и не порождающим никаких правовых последствий, полноправным собственником церковного имущества является государство, владеющее, пользующееся и распоряжающееся им по собственному усмотрению, в том числе и путем передачи его в пользование и собственность религиозных общин. (см.: постанова Вищого господарського суду України від 25.02.2004 р. у справі №41/370 )

[328] Останина Е.А. Функции сделки как основания приобретения вещного права // Правоведение. – 2007. – № 1. – С. 63-72.

[329] Про право власності на окремі види майна: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. № 2471-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – Ст. 517.

[330] Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80 (з подальш. змін. та доповн.).

[331] Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно: наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 383 (з подальш. змін. та доповн.).

[332] Право собственности в Украине / Под ред. Я.Н.Шевченко. – К.: Блиц-Информ, 1996. – С.3.

[333] Шевченко Я.М. Проблеми правового регулювання цивільного права як приватного права // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип.6. – С. 9-10.

[334] Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М.: Юрид. лит., 1991. – С.7.

[335] Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М., 1963. – С.21-23.

[336] Гражданское право Украины. Часть1 / А.А.Пушкин, В.М.Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; под ред. Проф. А.А.Пушкина, доц.В.М.Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; "Основа", 1996. – С. 265-266.

[337] Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В.Боброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 384-385

[338] Цікало В.І. Розвиток інституту набувальної давності в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2001 р. с. Львів. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. – С. 118.

[339] Вісник Верховного Суду України. – 2009. - №2.

[340] Хавронюк М., Росоха Ю. Право приватної власності є непорушним? // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - №2. - С.20.

[341] Голос України. – 2001. – № 217-218.

[342] Правові проблеми колективної власності в Україні (матеріали «круглого столу») // Право України. – 1996.– №1. – С. 6-7.

[343] Там же. – С. 5-30.

[344] Цивільне право України: Підручник. У 2 кн. Книга 1. /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 347.

[345] Ведомости Верховной Рады Украины. – 1992. - №35. – Ст.517.

[346] Этот перечень видов имущества был рассмотрен в теме «Объекты гражданских правоотношений».

[347] Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М., Л., 1948.

[348] Право власності в Україні / За ред. Я.М.Шевченко. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – С.16.

[349] Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А П. Сергеева, Ю. К. Толстого.—М.:ПРОСПЕКТ, 1998.—С.393.

[350] См. материалы к темам № 8, № 16.

[351] Офіційний вісник України. – 1998. – № 34.

[352] Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21 вересня 2006 р. № 185-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 46. – Ст.456.

[353] Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть I/ ААПушкин, В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др.; под ред. проф. А.А,Пушкина, доц. В.М.Самойленко. - X.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. –С.326.

[354] Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть I/ ААПушкин, В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др.; под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. - X.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. –С.327-328.

[355] Там же. – С.328.

[356] Ранее действовавший ГК УССР 1963 г. (ст. 112) содержал положение, согласно которому имущество могло принадлежать на праве общей собственности двум или нескольким колхозам, иным организациям, либо государству и иной организации, либо двум или нескольким гражданам, в то время как согласно ст. 117, в случае возникновения права общей собственности между гражданином и государством такое право подлежало прекращению в течение 1 года. Закон «О собственности» прекратил данную дискриминацию; в соответствии со ст. 3 которого было допущено объединение имущества, пребывающего в собственности граждан, юридических лиц и государства, и создание на основе этого объединения смешанных форм собственности.

[357] Согласно ч. 2 ст. 17 ЗУ «О собственности» (отменен в 2007 г.), имущество, приобретенное в результате общего труда граждан, объединившихся для ведения совместной деятельности, являлось их общей долевой собственностью, если иное не было установлено письменным соглашением между ними.

[358] Ухвала Верховного Суду України від 24 квітня 2002 року у справі за позовом Т. до Л. про визначення ідеальних часток співвласників будинку та порядку користування земельною ділянкою // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5.

[359] См.: п. 5 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 22 декабря 1995 г. № 20 «О судебной практике по делам по искам о защите права частной собственности» (с изменениями и дополнениями).

[360] См. постановление Пленума Верховного Суда Украины № 7.

[361] Хотя судебная практика допускала возможность признания права общей совместной собственности не только за родственниками, а и за иными лицами, если было установлено, что они входили в состав семьи и принимали трудовое участие в приобретении имущества. См.: п. 8 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 22 декабря 1995 г. № 20 «О судебной практике по делам по искам о защите права частной собственности».

[362] См.: п. 6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 22 декабря 1995 г. № 20 «О судебной практике по делам по искам о защите права частной собственности».

[363] До 2003 г. режим общей совместной собственности на приобретенное в результате совместного труда имущество возникал также у членов крестьянского (фермерского) хозяйства. Однако в 2003 г. был принят новый Закон «О фермерском хозяйстве» (Закон Украины от 19.06.2003 г. № 973-IV), согласно которому фермерское хозяйство изменило статус с формы предпринимательства физических лиц на юридическое лицо, а соответственно, на приобретаемое имущество право собственности теперь возникает не у членов хозяйства – физических лиц, а у самого фермерского хозяйства (ст. 20 ЗУ «О фермерском хозяйстве»).

[364] Решение апелляционного суда г. Киева от 9 октября 2006 г. по делу № 22-7726 по иску гр-ки Т. к гр-ну И., третье лицо – ОГИРФЛ Дарницкого РУ ГУ МВД Украины в г. Киеве, о признании лица утратившим право пользования жилым помещением и признании права собственности на 20/100 частей жилого дома и по встречному иску гр-на И. к гр-ке Т. о признании права собственности на 10/100 частей дома // Юридическая практика. – 2007. – № 15. – 10 апреля.

[365] См.: Красицька Л.В. Право подружжя на поділ майна, що є вкладом учасника у товариство з обмеженою відповідальністю // Правничий часопис Донецького університету. – 2005. – № 2. – С. 45-50. См. также: Зайцев І., Кульпінов В. Розлучення з дивідендами: Як правильно розлучитися без наслідків для бізнесу // Контракти. – 2005. – № 7. – 14 листопада.