Розподільчі центри у логістичних ланцюгах

Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі роз­подільчих центрів суттєво впливає на витрати, які виникають у процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість ре­алізованого продукту.

Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує то­вари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розта­шування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Географічні розміри ринку, який обслуговується таким складом, залежать від бажаної швидкості постачань, від середнього розміру замовлення і від величини питомих витрат на місцеве транспор­тування. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення на­лежної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Такі склади часто зустрічаються в торгівлі харчовими продуктами або про­мисловими товарами масового користування. Однак розміщення побли­зу ринків збуту характерно для багатьох галузей. Така стратегія еко­номічно виправдана, оскільки це найдешевший спосіб швидкого попов­нення запасів.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромаджен­ня потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів по­лягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асор­тимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість ста­ти кращим за інших постачальником.

За проміжного розташування складів між виробництвом і споживанням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифа­ми.

Кількість, потужності, розташування і функції розподільчих центрів залежать від розмірів матеріальних потоків, стратегії і фінансового стану підприємства, яке проектує мережу розподільчих центрів. При цьому враховують такі фактори: вартість транспортування, складської переробки вантажів, складування вантажів, оформлення замовлень і системи уп­равління, рівень обслуговування клієнтів.

Найкращою товаропровідною мережею з розподільчими центрами є та, що забезпечує найвищий рівень обслуговування споживачів за мінімальних загальних витрат.

Відповідно до обраної стратегії розташування товаропровідна мере­жа може бути організована як централізована структура (з єдиним вели­ким розподільчим центром) і децентралізована структура (з декількома дрібними розподільчими центрами).

У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни (оптовим чи дрібнооптовим посередникам або безпосередньо в роздрібну торгову мережу). Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відра­зу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта — великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам — замовникам товарів.

При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою через те, що розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів. Крім цього, локальним роз­подільчим центрам легше вивчати свої регіональні ринки, і вони можуть гнучко реагувати на ситуацію на цих ринках. Разом з тим у невеликих регіональних складах важко домогтися такої ж низької собівартості пере­робки вантажів, як у великому автоматизованому розподільчому центрі, що можна спостерігати у централізованій системі організації товаро­провідної мережі.

Витрати на оформлення замовлень у централізованій розподільчій системі можуть бути більшими і знижуватися при збільшенні числа розподільчих центрів, оскільки за умови розташуванні складів у різних регіонах і наближення їх до клієнтів зв'язки зі споживачами можуть бу­ти більш оперативними і дешевими.

Під час створення розгалуженої децентралізованої системи роз­поділу з окремими складами в різних регіонах роль центрального роз­подільчого складу, власне кажучи, відіграє склад готової продукції підприємства-виробника. У цій системі витрати на складування і пере­робку вантажів можуть зростати, а вартість транспортування вантажів і оформлення замовлень — знижуватися. Доставка вантажів у інші рай­они на свої розподільчі склади виявляється дешевшою через порівняно невелику кількість цих складів.

Таким чином, під час визначення найбільш вигідної кількості роз­подільчих складських центрів виникає оптимізаційна задача: якщо збільшити кількість розподільчим складів у товаропровідній мережі, ви­трати на транспорт та оформлення замовлень знижуються, витрати на утримання складських запасів зростають, а загальні витрати досягають мінімуму за деякої кількості розподільчих складів n.

Однією з важливих і непростих задач під час проектування роз­подільчих систем є вибір варіанта розміщення розподільчих центрів. За­дачу розміщення розподільчих центрів можна сформулювати як пошук оптимального рішення або ж як пошук субоптимального (близького до оптимального) рішення. Наукою і практикою вироблені різноманітні методи вирішення задач обох видів.

Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ ме­тодами математичного програмування. Однак на практиці в умовах розгалужених транспортних мереж метод може виявитися непридат­ним, тому що число можливих варіантів у міру збільшення масштабів мережі, а з ними і трудомісткість вирішення, зростають за експонен­тою.

Евристичні методи. Ці методи ефективні для вирішення великих практичних задач, вони дають гарні, близькі до оптимального результа­ти за невисокої складності розрахунків, однак не забезпечують отриман­ня оптимального рішення. В основі цих методів лежать людський досвід та інтуїція. Власне кажучи, метод заснований на правилі Паретто, тобто на попередній відмові від великої кількості очевидно неприй­нятних варіантів. Таким чином, проблема скорочується до керованих розмірів з погляду кількості альтернатив, які необхідно оцінити. Для цих варіантів ЕОМ виконує розрахунки.

Метод визначення центру ваги (використовується для визначення місця розташування одного розподільчого центру). Для цього викорис­товується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Система мережі дає можливість оцінити вартість доставки від кожного постачальника до ймовірного складу і від складу до кінцевого споживача, а обирають варіант, який визна­чається як центр маси.

Координати центру ваги вантажних потоків (Хсклад, Yсклад), тобто точки, у якій може бути розташований розподільчий склад, визначається за формулами:

Х склад = ∑Ві*Хі / ∑Ві

Yсклад = ∑Ві*Уі / ∑Ві

де Ві — вантажообіг і-го споживача;

Хі, Yi — координати і-го споживача;

N — кількість споживачів.

Розв'язання задачі розташування щодо відстані дає координати географічної точки, від якої сума відстаней до всіх пунктів попиту мінімальна. В основі цього підходу лежить припущення, що транс­портні витрати є функцією виключно відстані. Тим самим передба­чається, що варто мінімізувати сумарну відстань перевезень, і ми отри­маємо оптимальне за витратами місце для складу. Головним недоліком цього підходу є нехтування вагою і часом.

Застосування описаного методу має ще одне обмеження. На моделі відстань від пункту споживання матеріального потоку до розміщення розподільчого центру обчислюють за прямою. Через це модельований район повинен мати розвинуту мережу доріг, оскільки інакше буде по­рушено основний принцип — принцип подібності моделі і модельова­ного об'єкта.

Приклад

На території району розташовано 8 магазинів, які торгують продовольчими товарами, їх координати (у прямокутній системі координат), а також місячний вантажообіг наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Вантажообіг і координати магазинів, які обслуговуються

На основі вихідних даних знайдемо координати точки (Хсклад, Усклад) в околі якої рекомендовано організувати роботу розподільчого складу.

Відповідно до розглянутого методу координати розподільчого скла­ду становитимуть:

Х = 15x10 + 10x23 + 20x48+5x36+10x60+20x67 + 45x81+30x106 / 15 + 10 + 20 + 5+10 + 20 + 45+30 = 66,35

У = 15x10 + 10x41 + 20x59 + 5x27 + 10x34 + 20x20+45x29 +30x45/ 15+10+20 + 5+10+20 + 45+30 = 34

Метод пробної точки. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг на ділянці, яка обслуговується. Суть ме­тоду полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується.

Пробною точкою відрізка називається будь-яка точка, що розта­шована на цьому відрізку і не належить до його кінців.

Лівий вантажообіг пробної точки — вантажообіг споживачів, розташованих на всій ділянці обслуговування ліворуч від цієї точки.

Правий вантажообіг пробної точки — вантажообіг споживачів, розташованих праворуч від неї.

Ділянку обслуговування перевіряють, починаючи з крайнього лівого її кінця. Спочатку аналізують перший відрізок ділянки: на да­ному відрізку ставиться пробна точка і підраховується сума вантажообігів споживачів, які знаходяться ліворуч і праворуч від поставленої точки. Якщо вантажообіг споживачів, які знаходяться праворуч, більший, то перевіряють наступний відрізок. Якщо менший, то прий­мається рішення про розміщення складу на початку аналізованого відрізка.

Перевірка пробних точок триває доти, поки не з'явиться точка, для якої сума вантажообігів споживачів з лівої сторони не переви­щить суму вантажообігів споживачів із правої сторони. Рішення приймається про розміщення складу на початку цього відрізка, тоб­то ліворуч від пробної точки.

Для визначення методом пробної точки оптимального вузла транспортної мережі прямокутної конфігурації, з метою розміщення в ньому розподільчого складу, варто нанести на карту району коорди­натні осі, зорієнтовані паралельно до доріг. Визначивши координати споживачів, необхідно на кожрій осі знайти методом пробної точки оптимальне місце розташування координати Х і координати шука­ного вузла.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Дайте визначення поняттю «розподільча логістика». У чому поля­гає її принципова відмінність від збуту?

2. Перелічіть завдання, які розв'язує розподільча логістика на мікро- і макрорівні.

3. Дайте визначення логістичному каналу розподілу.

4. Коротко охарактеризуйте види логістичних каналів.

5. За яких умов звертаються до послуг посередників у розподільчому процесі?

6. Які функції виконують логістичні посередники в дистриб'юції? Які структури можуть виступати в ролі посередників у логістичних процесах?

7. Дайте характеристику основним типам торгових посередників.

8. У чому полягає суть проблем взаємин виробників матеріальної та нематеріальної частини товару-послуги?

9. Охарактеризуйте роль розподільчих центрів у товаропровідних ме­режах.

10.Розкрийте зміст основних стратегій розміщення розподільчих складів.

11.Які переваги і недоліки централізованої та децентралізованої роз­подільчої системи?

12.Які існують методи вирішення задачі розміщення розподільчих центрів?

Тема 8. Логістика запасів

План

1. Матеріальні запаси, причини їх створення.

2. Види матеріальних запасів.

3. Системи управління матеріальними запасами..

4. Аналіз АВС-XYZ в управлінні матеріальними запасами.

Література: Л- 6,24,26,34,35,51.