Управління матеріальним потоком у системах

Нині, як уже зазначалося, існує багато визначень логістики, проте всі вони зводяться до такого визначення: це наукова дис­ципліна про управління потоками в системах. Таке загальне ви­значення може бути конкретизоване стосовно певних систем і їх потоків. Відомо, що система — це безліч взаємопов'язаних еле­ментів, що функціонують для досягнення спільної для них цілі. У динамічних системах взаємозв'язок елементів та їх функціону­вання досягаються за допомогою відповідних потоків. Тому по­токи є складовою частиною системи і, отже, їх можна розгляда­ти як підсистеми й незалежні об'єкти управління. У зв'язку з цим логістика використовує методи кібернетики, системології (теорії систем) (рис. 1).

Кількісні аспекти руху потоків описуються математичними методами. Так, існує математична дисципліна для дослідження потоків — теорія градоїв, а також теорія масового обслуговування. Для управління потоками, так само як і для будь-якого управ­ління, необхідне їх відображення, тобто модель. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку і надає управлінню чіткого й визначеного харак­теру. Наприклад, система матеріально-технічного постачання стає чіткою і конкретною, якщо її розглядати як процес руху матеріальних ресурсів у сфері переміщення від постачальників до споживачів.

Слід зазначити, що за сутністю логістики метою управління потоком є досягнення ним кінцевої точки за заданих умов. Ме­тоди управління логістики грунтуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов'язуються з функціонуванням товаропровідної інфраструктури: складським господарством, комунікаціями. Логістика, як це показано на рис.1, є своєрідним центром координації дій усіх складових реального процесу обігу. З точки зору логістики для здійснення матеріально-технічного постачання необхідно не тільки встанов­лювати господарські зв'язки, знайти постачальника, підписати договір поставки, а й організувати безпосередньо доставку про­дукції, простежити за її відвантаженням та шляхом руху - аж до надходження до місця споживання, а також здійснити розрахун­ки з усіма учасниками процесу - продавцем, транспортом, базою, посередниками. При цьому вкрай важливою є організація виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного цілого. Відправною точкою такої організації є безпе­рервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначають параметри плану складових елементів логістичної системи. Такий план має бути достатньо гнучким. Можли­вість «гнучкого» реагування на коливання попиту закладена в самому плані завдяки варіантності його розробки. Додатко­вий чинник гнучкості - цілеспрямоване створення резервних виробничих потужностей, які завантажуються згідно з попередньо розробленими резервними планами системи матеріально-технічного постачання підприємства.

Рис. 1. Загальна схема логістики

Окремі елементи логістики (методи вирішення транспортної задачі, визначення оптимального розміру запасів) добре відомі в економічній теорії і використовувалися на практиці. Однак логі­стика розглядає їх у взаємозв'язку та залежності, тобто логістика є не чим іншим, як застосуванням теорії систем в галузі форму­вання оптимальних матеріальних потоків. На рис. 2 показано елементи концепції логістики. Стрілками позначено процеси експедитування, що включають транспортування, планування, документальне оформлення вантажів.

Рис. 2. Елементи концепції логістики

Побудова логістичних моделей починається з аналізу мар­кетингової інформації. Спеціалісти з логістики за даними про потреби клієнтів (бажаного часу та періодичності поставок, роз­мірів партій, виду пакування та ін.) розробляють оптималь­ний графік розподілу та доставки готової продукції, схему проміжного її зберігання. У маркетинг-логістиці має бути до­сягнуто оптимального співвідношення в задоволенні супереч­ливих вимог (відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів). Наприклад, принципи маркетингу передбачають високу ритмічність, надійність та регулярність постачання мінімально необхідної клієнтам кількості товарів кожного виду. Оператив­но-виробниче плану­вання грунтується на принципі зниження витрат при збільшен­ні розмірів партій виробів, зменшенні кількості переналаго­джень у технологіч­ному процесі, управління транспортом ви­магає якомога більшого обсягу разових поста­вок вантажів, при цьому знижується ритм постачань, збільшу­ються розміри склад­ських запасів і в постачальників, і в їхніх клієнтів. Мінімізація витрат на складування готової продукції пов'язана зі зменшенням запасів (водночас знижує­ться ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають великі втрати, погіршуються конку­рентні позиції фірми). На рис. 3 показано різноспрямовані тенденції залежності витрат на виробництво та зберігання від збільшення розміру партії виробів.

Рис. 3. залежність витрат на виконання замовлення від розміру партії товарів: а - загальні витрати, в – витрати на зберігання, с – витрати на виробництво.

Графік на рис. 3 показує можливості встановлення оптимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та служб із зберігання готової продукції і мінімалізації завдяки цьому витрат на рівні к. У більш складних моделях враховуються ще й інші вимоги, вирішуються зазначені вище суперечності. При цьому враховуються особливості вироблюваної продукції, тип підприємства, заплановані стратегія і тактика. На рис. 4 показано приблизні залежності витрат на розміщення товару (транспортування, зберігання), починаючи від поставок, тобто від терміновості при транзитній та складській формах зберіган­ня. Згідно з графіком для забезпечений мінімального часу поста­вок доцільно здійснювати їх через мережу проміжних складів, де для цього є необ­хідні запаси. При складській формі поставок витрати знижуються до пев­ного моменту у зв'язку зі збільшен­ням часу поставок, а потім практично не змінюються з по­довженням їх циклу. Транзитній формі поставок притаманний більш тіс­ний зв'язок витрат з можливим часом поставок. До визначеного моменту більш ефективною є складська, а при нетермінових чи ритмічних постав­ках — транзитна форма. На відміну від прийнятої у нас квартальної системи планування постачань за кордоном застосовують для масових видів продукції - добу. Максимальний термін ви­конання індивідуальних замовлень не перевищує 6 тижнів. З урахуванням цих обмежень та залежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики даного підприємства розробляють схему диспозиції готової продукції від моменту завершення виро­бництва до здачі продукції клієнту. У цій схемі в момент закінчення процесів транспортування мають бути визначені місце зберігання, площа, об'єм та умови, які відповідають вимогам матеріального об'єкта (температурний режим, вологість тощо). Визначають також моменти подання транспортних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт.

Рис.4. Залежність витрат на розміщення товарів від часу виконання різних поставок:

а - прямі поставки із заводу, б - непрямі поставки через склади

Схему диспозиції розробляють у двох аспектах. По-перше, з огляду на виконання конкретного замовлення чи партії розрахо­вують маршрут руху, тобто сіткову модель, в якій відомі момен­ти початку та закінчення усіх етапів. По-друге, складають план використаний окремих елементів диспозиції (складів, транспортних засобів), як суму планів усіх замовлень на визначений пері­од, тобто визначають, що зберігатиметься на кожному даному місці або як буде завантажений даний транспортний засіб. Під­писані договори, замовлення в індивідуальному чи серійному виробництві, очікуваний обсяг продажу у масовому та багатосе­рійному виробництві є основою для формування поточного та оперативного планів виробництва, калькуляції собівартості продукції. Отже, логістична концепція управління основним вироб­ництвом менше орієнтується на випуск продукції на склад і більше - на виконання замовлень клієнтів (рис. 5). У зв'язку з цим скорочуються терміни дії договорів на постачання одноти­пної продукції, зменшуються розміри партій.

Необхідний посіійний контроль за рухом вантажів від виро­бництва до споживача, в тому числі і на складські об'єкти. Для цього структурні ланки контролю матеріальних потоків та упра­вління ними повинні регулярно отримувати необхідну інформа­цію. Остання має бути інтегрованою, охоплювати процеси виро­бництва, розподілу і задоволення попиту. За даними аналізу структури й географії матеріальних та інформаційних потоків створюється багаторівнева АСУ логістичної системи. При цьому передбачаються альтернативні варіанти управління - децентра­лізоване, централізоване, комбіноване. На верхньому рівні управ­ління розміщується центральна ЕОМ, що вирішує стратегічні завдання, на середньому — АСУ підприємствами (АСУТП) магі­стрального транспорту, наприклад, АСУ ЗТ; на нижньому - АСУ (або її модулі) технологічними процесами виробництва (АСУ ТВ), складськими комплексами, залізничними станціями, транспортними вузлами. В процесі функціонування такої АСУ матеріальні потоки супроводжуються інформаційними. І той, і інший мають бути оперативно керованими в реальному масшта­бі часу, в режимі «on fine».

Рис. 5. місце логістики в управлінні

Застосування інформатики дає змогу на більш високому рівні контролювати усі основні й допоміжні процеси, що від­буваються в логістичній системі. Автоматична система конт­ролю чітко стежить за такими показниками процесів, як на­явність напівфабрикатів та випуск готової продукції, стан виробничих запасів, обсяг постачання матеріалів та комплекту­ючих деталей, рівень виконання замовлень. Структура систе­ми вихідних даних, що використовуються для автоматичного контролю, залежить від особливостей підприємства, для якого складається логістична система із зазначенням вузлових точок, вхідних та вихідних шляхів до них та відповідних інформаційних потоків.