Покриття з пластмас
Пластмаси широко застосовують як антикорозійні, вологозахист, стійкі до спрацювання, удароміцні, декоративні покриття на металевих, паперових, дерев'яних, скляних та інших виробах. З використанням полімерних покриттів масово виготовляють хімічну апаратуру, труби, листову сталь, стійку до ударів склотару, таропакувальний папір, лінолеум тощо.
Пластмасові покриття в агресивних середовищах більш стійкі, ніж гальванічні. Вони міцніші та довговічніші від лакофарбових покриттів. У ряді випадків пластмасові покриття дешевші від лакофарбових у 1,5 і гальванічних - у 2...З рази.
Нижче розглядаються основні види пластмасових покриттів.
1. Покриття з рідких компаундів і замазок.Покривні компаунди готують на основі термореактивних смол з отверджувачем та наповнювачем. Для підвищення їхньої еластичності добавляють пластифікатор, а для збільшення текучості (при нанесенні щіткою або пульверизатором) - розчинник.
Замазка за складом аналогічна компаунду, але містить більше наповнювача; вона густіша, ніж компаунд, і тому наноситься шпателем.
2. Покриття з суспензійдістають методом спікання, частіше з фторо-пластів. На металеву поверхню пульверизацією або зануренням наносять шар диспергованого в етиловому спирті з ксилолом фторопласту. Потім цей шар підсушують при 50...60 °С і оплавляють при температурі 320...340 °С протягом 10...20 хв. Товщина одного шару близько 10 мкм. Звичайне покриття складається з 10 шарів, тому цей процес дуже трудомісткий.
3. Покриття з порошків.Для покриттів використовують порошки термопластів з розміром частинок 100...250 мкм, які відзначаються доброю розтічністю при оплавленні на гарячій поверхні металу, задовільною термостабільністю і доброю адгезією (поліетилен, поліпропілен, капрон та ін.).
Покриття з порошків наносять такими способами: вихровим, струминним або електростатичним.
Вихровий спосіб, або спосіб покриття в "киплячому" шарі, полягає в тому, що металевий виріб 1 (рис. VII.24), нагрітий до температури дещо вищої, ніж температура плавлення полімеру, занурюють у ванну з порошком полімеру в псевдозрідженому стані.
Рис. VII.24. Схеми нанесення полімерних покриттів:
а - у пневмовихровій ванні; 6-у вібруванні
При зіткненні виробу з нагрітою поверхнею полімер оплавляється, а при додатковому нагріванні розтікається, створюючи залежно від часу занурення (5...10 с) рівномірний шар покриття завтовшки 0,2...0,8 мм.
Застосовують пневмовихровий і вібровихровий способи нанесення покриттів. Вони відрізняються конструкцією ванн для "зрідження" порошку.
У пневмовихровій ванні 2 (рис. VII.24, а) "киплячий" шар 3 порошкоподібного полімеру утворюється під дією струменів повітря або інертного газу під тиском 0,2...0,4 МПа, що проходить через пористу перегородку 4-повсть завтовшки 35...40 мм, пористу кераміку або інший матеріал.
"Зрідження" порошку у віброванні (рис. VII.24, б) відбувається за рахунок дії інерційних сил, що відштовхують частинки порошку від стінок ванни і одну від одної.
Струминний спосіб застосовують у двох різновидах: газополуменевому і холодно-струминному, причому в обох випадках використовують одну й ту саму установку.
При газополуменевому способі порошок полімеру подається по шлангу стисненим повітрям у полум'я ацетиленового пальника, плавиться і викидається у вигляді крапель розплаву на нагріту поверхню металевого виробу, утворюючи на ньому суцільну плівку покриття.
При холодноструминному способі ацетилен у пальник не подається. Порошок виходить з нього холодним і потрапляє на поверхню виробу, нагріту до температури, трохи вищої, ніж температура плавлення полімеру, прилипає до неї і оплавляється в суцільну плівку.
Електростатичний спосіб. У системі виріб - порошок при підключенні постійного струму напругою до 150 кВ частинки полімеру заряджаються негативно, а виріб є анодом. При створенні аеродинамічної рухливості порошку його частинки спрямовуються до виробу, налипають на його
поверхню і під дією теплоти нагрітого виробу або при подальшому його нагріванні плавляться, створюючи суцільний шар покриття.
Цей спосіб широко використовують, наприклад, для покриття зовнішньої поверхні металевих труб.
4. Покриття з розплавудістають екструзійним і відцентровим способами. Процес покриття цими способами включає дві стадії: приготування розплаву і нанесення його на виріб.
Екструзійний спосіб широко застосовують для електроізолювання дроту. Цим способом можна також виготовити покриття на трубах, різного виду профілях.
Відцентровим способом наносять покриття на внутрішні поверхні тіл обертання відносно малої висоти і великого діаметра.
5. Покриття плитками, листами, плівкамивиконують футеруванням (обкладанням) на клеях або замазках, плакуванням, намотуванням або накочуванням.
Футерування полягає в обкладанні плитками або листами на клеях чи замазках хімічної апаратури, посудин, сховищ.
Плакуванням покривають листову сталь з однієї або з обох боків полімерною плівкою за допомогою спеціального клею на багатовалковій установці. Такий матеріал називають металопластом. Його можна гнути, штампувати, зварювати.
Намотуванням або накочуванням захищають від корозії труби, посудини. Наприклад, на зовнішніх поверхнях труб покриття дістають намотуванням поліетиленової плівки. Трубу перед цим нагрівають і напоро-шують поліетиленом.
Накочуванням поліетиленового листа до гарячої поверхні дістають захисні покриття на металевих посудинах і сховищах.
11. Лакофарбові покриття
1. Загальні відомості.Для захисту металевих і неметалевих виробів і конструкцій від руйнівної дії навколишнього середовища та надання їм потрібного декоративного вигляду застосовують лакофарбові матеріали - речовини, здатні після висихання залишати тонкі плівки, міцно зчеплені з поверхнею, на яку вони нанесені.
Лакофарбові покриття бувають одно- і багатошаровими. В багатошарових покриттях першим наносять шар ґрунту для міцного зчеплення з поверхнею та заповнення пор в ній, потім шар шпаклівки для вирівнювання поверхні і насамкінець покривний шар.
Лакофарбові матеріали складаються із плівкоутворювальних речовин, розчинників, пігментів, наповнювачів, пластифікаторів, сикативів та інших добавок.
Плівкоутворювальні речовини - основні компоненти лакофарбових матеріалів. Ними можуть бути: рослинна олія (оліфа), природні (янтар, шлак, каніфоль, асфальти) і синтетичні смоли, ефіри целюлози. Вони утворю-
ють на поверхні виробу плівку, а також є сполучниками інших компонентів лакофарбових матеріалів. Більшість з них належать до високомолеку-лярних сполук або стають ними в процесі плівкоутворення.
Розчинники - леткі органічні речовини, призначені для розчину плівкоутворювальних компонентів. Вони також впливають на швидкість плівкоутворення і фізико-механічні властивості плівки, не змінюючи її хімічних властивостей. До них належать вуглеводні (уайт-спірит, толуол), ефіри (етилацетат, бутилацетат), спирти (бутиловий, етиловий), кетони (ацетон, метилетилкетон, циклогексанон) та ін.
Пігменти - порошкові речовини, які надають лакофарбовим матеріалам певного кольору, а також підвищують захисні властивості плівки -термо-, водо- і хімічну стійкість. До них належать: білі пігменти (білила цинкові, свинцеві, титанові), жовті (свинцевий крон, охра), червоні (сурик свинцевий і залізний), зелені (оксид хрому) та ін.
Наповнювачі - порошкові речовини, що надають лакофарбовому покриттю необхідні фізико-механічні властивості, а також зменшують вартість покриття (тальк, каолін, магнезія, гіпс тощо). У ряді випадків наповнювачі одночасно можуть бути і пігментами.
Пластифікатори - органічні речовини, які протягом тривалого часу зберігають еластичність покриття, гнучкість плівки при низьких температурах. Пластифікаторами є дибутилфталат, трикрезилфталат та ін.
Сикативи - солі деяких органічних кислот (резинати і нафтенати кобальту, свинцю, цинку). Вони діють як каталізатори в процесі полімеризації плівкоутворювача і підвищують у 7...8 разів швидкість висихання масляних матеріалів при кімнатній температурі.
Лакофарбові матеріали можуть мати також інші добавки: стабілізатори, антистатики тощо.
2. Види лакофарбових матеріалів.Залежно від призначення лакофарбові матеріали поділяють на лаки, фарби (емалі), ґрунтівки, шпаклівки.
Лаками називають розчини плівкоутворювальних речовин в розчинниках, після висихання яких утворюються прозорі плівки.
Фарби - це композиції зазначених вище компонентів лакофарбових матеріалів. Якщо плівкоутворювачем у них є оліфа, то їх називають масляними фарбами, а якщо введено лак, — то емалями,
Ґрунтівки і шпаклівки - це емалі або фарби з великою кількістю пігментів і наповнювачів, які введені для одержання густої консистенції.
3. Підготовка поверхні для нанесення покриття.Якісне покриття можна одержати на добре підготовленій поверхні, ретельно очищеній від продуктів корозії, різних забруднень, старого покриття.
Підготувати поверхню для нанесення покриття можна механічним, хімічним або термічним способами.
До механічних способів підготовки поверхні належать піскоструминне і гідропіскоструминне очищення, очищення наждачними шкурками і щітками. Ці способи можуть суміщати також знежирення поверхні добавкою водного розчину лугів.
Хімічні методи передбачають знежирення поверхні органічними розчинниками і травлення водними розчинами кислот для видалення іржі та окалини.
Термічним способом видаляють іржу, окалину, сліди старого покриття, нагріваючи поверхню полум'ям ацетиленокисневого пальника.
4. Нанесення лакофарбових матеріалів.Найпростішим способом нанесення лакофарбових матеріалів є ручне нанесення їх щітками або шпателем. Проте цей спосіб малопродуктивний, а якість покриття значною мірою залежить від кваліфікації виконавця.
До продуктивніших способів належать пневматичне і рідке розпилення, нанесення в електричному полі високої напруги.
Пневматичне розпилення здійснюють пульверизатором під дією стисненого повітря.
При рідкому розпиленні лакофарбовий матеріал витісняється крізь отвори сопла під дією гідравлічного тиску. Цей спосіб економніший, ніж пневматичний, не супроводжується утворенням туману, дає змогу використовувати матеріали з більшою в'язкістю.
При нанесенні лакофарбових матеріалів в електричному полі частинки цих матеріалів у зоні електричного поля заряджаються і осідають на виріб з протилежним зарядом. Розпилення може здійснюватися будь-яким способом.
5. Сушіння покриттів.При висиханні лакофарбових матеріалів відбуваються складні фізико-хімічні процеси. В термопластичних матеріалах випаровуються розчинники, а в термореактивних, крім того, відбувається полімеризація або поліконденсація. Тому метод і режими сушіння покриттів встановлюють з урахуванням властивостей лакофарбового матеріалу і виробу.
Сушіння може бути природним - при температурі повітря або штучним - при підвищених температурах. Підвищення температури сушіння підвищує адгезію, твердість, паливо- і водостійкість покриття.
При штучному сушінні теплота може передаватися конвекцією або тер-морадіацією.
Конвективне сушіння ґрунтується на обтіканні пофарбованого виробу гарячим газом або продуктами згоряння в спеціалізованих сушильних установках з паровим, електричним або газовим обігріванням.
Терморадіаційне сушіння засноване на поглинанні пофарбованою поверхнею теплової енергії, випромінюваної видимою і невидимою частинами спектра інфрачервоних променів.
Досить часто лакофарбовані покриття сушать одночасно конвектив-ним і терморадіаційним методами.
Запитання і завдання для самоконтролю
1. Перелічіть характерні властивості пластмас як конструкційних матеріалів.
2. За якими ознаками щодо нагрівання класифікують пластмаси?
3. Перелічіть основні компоненти пластмас. Яку роль вони виконують?
4. Перелічіть основні способи переробки пластмас у вироби.
В чому полягає їх суть?
5. У чому особливості обробки пластмас різанням?
6. Перелічіть основні способи зварювання пластмас. У чому їх суть?
7. Як склеюють пластмаси?
8. Як дістають покриття з пластмас? Перелічіть основні види таких покриттів.
9. Назвіть основні компоненти лакофарбових матеріалів. Як дістають покриття з цих матеріалів?
Дата добавления: 2016-02-09; просмотров: 1171;