Потік променевої енергії

Шкала електромагнітних хвиль

Таблиця 1.2

Назва випромінювання	Довжина хвилі,
Радіохвилі     Інфрачервоні промені Видиме світло Ультрафіолетові промені Рентгенівські промені γ-промені Радіоактивне випромінювання Космічні промені	2000 м – 800 м 800 м – 200 м 50 м – 15 м 10 м – 1 м 1 м – 0,3 см ~ 5 мм 8000 Å - 4000 Å 4000 Å - 200 Å 1 Å – 0,1 Å   0,1 Å – 0,01 Å ~10-5 Å	довгі середні короткі ультракороткі сантиметрові   1 Å =10-8см

Розвиток оптики у ХХ столітті

Кінець ХІХ – початок ХХ століття – характеризується низкою відкриттів у галузі природознавства, що призвели до нової революції у природознавстві.

1888 р. – відкриття явища фотоефекту О.Г. Столєтовим;

1895 р. – відкриття рентгенівських променів В.Рентгеном;

1896 р. – відкриття явища радіоактивності французьким фізи­ком А.Бекерель;

1900 р. – створення Максом Планком квантової теорії випро­мі­нювання внаслідок виведення закону випромінювання абсо­лютно чорного тіла;

1905 р. – А.Ейнштейн пояснив закономірності фотоефекту;

1913 р. – Нільс Бор пояснив стани воднеподібних атомів та їх спектри;

1924 р. – Луї де Бройль висловив гіпотезу про корпускулярно-хвильові властивості рухомих частинок;

1933 р. – С.І. Вавілов дослідно підтвердив квантову структуру світла.

Розвиток оптики у ХХ столітті тісно пов'язаний із розвитком учення про будову речовини. Перша половина ХХ століття характеризується розвитком експериментальних методів для автоматичної реєстрації спектрів, вдосконалення методів спектрального аналізу, розвитку багаточисленних інтерферометрів та інше. Друга половина ХХ століття – розвитком атомної та молекулярної спектроскопії, люмінесценції, спектрального аналізу, оптичного приладобудування.

1954 р. –­ М.Г. Басов, О.М. Прохоров та американський фізик Ч.Таунс створили квантовий генератор. Виникла когерентна та нелінійна оптика.

1960 р. – створено перший генератор когерентного світла.

Першу голограму вдалося отримати англійському фізику Д. Габору в 1948 році.

1962 р. – Ю.М. Денисюк розробив голографію із записом у тривимірному середовищі.

Світло та його характеристики.

Основні енергетичні та світлові величини.

Фотометрія

Фотометрія – це розділ оптики, який визначає енергетичні величини, що характеризують світлові явища, а також встановлює засоби їх вимірювання.

Будь-яке тіло при будь-яких умовах випромінює енергію. Потужність цього випромінювання, тобто енергія, яка випромінюється за одну секунду, оцінюється потоком її та вимірюється у Вт (Ваттах). Але не всякий вид променевої енергії викликає світлове відчуття (наприклад: розжарена праска).

Рис. 1.1.

Найбільш відчутний для ока діапазон – зона зелених хвиль λ= 5600 Å. Якщо ми маємо ту саму енергію, але для червоного світла, то вона створить менше зорове відчуття, ніж зелена. Через це поряд з енергетичними величинами вводять ще й світлові.

Потік променевої енергії

Світловий потік Ф являє собою повну енергію, яку опромінює тіло, що світиться, за 1 сек.,вимірюється у ваттах, це фактично потужність.