Лабораторні методи дослідження. Загальний клінічний аналіз крові включає визначення кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну

Загальний клінічний аналіз крові включає визначення кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну, кольорового показника, кількості лейкоцитів, оцінку лейкоцитарної формули, тромбоцитів, визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Значення загального клінічного аналізу крові:

– дозволяє оцінити функціональний стан організму (реактивність організму по відповідях лейкоцитарної формули на інфекцію та інші патологічні процеси; стан еритропоезу по кількості ретікулоцитів при крововтратах);

– допомагає встановити діагноз (захворювання крові, запальний процес, гнійно-септичний стан, специфічний імунний процес);

– дає можливість провести диференціальну діагностику ряду патологічних станів (наприклад, стенокардії та інфаркту міокарду: при однаково вираженому больовому синдромі інфаркт міокарда супроводжується раннім лейкоцитозом на тлі нормальної ШОЕ, а при стенокардії загальний клінічний аналіз крові без змін), загальний клінічний аналіз крові допомагає розмежувати вірусну і бактеріальну інфекції;

– допомагає оцінці тяжкості та активності гострого процесу, а при хронічних захворюваннях дозволяє виявити стадію загострення;

– допомагає визначити перебіг захворювання, виявити ускладнення (негативна динаміка в довгостроково хворіючих осіб вказує на розвиток ускладнень);

– дозволяє контролювати ефективність проведеного лікування (захворювання системи крові, запальні та інфекційні процеси);

– дозволяє прогнозувати перебіг патологічного процесу на підставі реактивності та опірності організму за даними лейкограми.

Фактори, що впливають на показники загального клінічного аналізу крові

Стать. Полові розходження загального клінічного аналізу крові обумовлені пригнічуючим впливом естрогенів на еритропоез, в зв'язку з цим у жінок еритроцитів менше в порівнянні з чоловіками; у дітей і людей похилого віку показники загального клінічного аналізу крові приблизно однакові в осіб обох статей.

Вік. В немовлят відзначається підвищена кількість еритроцитів і швидкий їхній розпад протягом першого тижня життя, що обумовлено компенсаторною реакцією у відповідь на перехід від внутрішньоутробного до зовнішнього дихання, а також посиленням обміну речовин, що вимагають підвищеної кількості кисню; в літніх осіб зменшення еритроцитів обумовлене, з одного боку, виснаженням кровотворних органів, а з іншого боку – зниженням обміну речовин і уповільненням окислювально-відновних реакцій.

Положення в просторі. В положенні лежачи відбувається перерозподіл крові з депонуванням її на периферії, що служить хибною позитивною динамікою в "лежачих" хворих, у яких кількість еритроцитів трохи вище, ніж у вертикальному положенні.

Фізіологічне та емоційне навантаження підсилює еритропоез в результаті активізації симпатоадреналової системи і підвищення обміну речовин.

Харчовий фактор збільшує кількість лейкоцитів і їхню фагоцитарну активність. Кількість їжі, а саме склад білків і жирів, впливає на згортання крові.

Атмосферний тиск. Наприклад, при підйомі в гори, у льотчиків під час польоту в зв'язку зі зменшенням атмосферного тиску зменшується розчинність газів в крові і в умовах відносної гіпоксії компенсаторно збільшується кількість еритроцитів; в підводників і водолазів, навпаки, кількість еритроцитів зменшується.

Умови забору крові для клінічного аналізу:

– вранці (виключають фізичний і емоційний фактор);

– натще (виключають харчовий фактор);

– сидячи (виключають можливий перерозподіл крові);

– з четвертого пальця руки, що має самостійну синовіальну піхву, що виключає можливість поширення інфекції;

– прокол на бічній поверхні пальця (більше розвита капілярна мережа, менше нервових закінчень, що виключає емоційний фактор в легкозбудних осіб);

– прокол роблять на глибину 3-4 мм, щоб кров спокійно витікала; при недостатній глибині (1-2 мм) механічне видавлювання крові призводить до деформації формених елементів і домішок міжтканинної рідини; при надмірно глибокому проколі, особливо в дітей, можливе ушкодження окістя і розвиток ускладнень у вигляді остеомієліту.

Таблиця 6.1

Нормальні показники периферичної крові