Принцип реєстрації ЕКГ

Різниця потенціалів біоелектричного поля, що виробляється серцем, за допомогою відведень приймається з поверхні тіла й передається на підсилювач, де сигнал підсилюється в 600-700 разів, виміряється гальванометром і реєструється на осцилографі або ЕКГ-стрічці (мал. 3.36).

І

ІІ

ІІІ

Мал. 3.36. Схема реєстрації ЕКГ.

Електрокардіографи розрізняють: стаціонарні й переносні; одно-, двох- і багатоканальні; полікардіографи.

Запис ЕКГ здійснюється на спеціальній міліметровій паперовій стрічці.

Незалежно від технічної конструкції кожен кардіограф має пристрій для регулювання й контролю посилення сигналу. Для цього на підсилювач подають стандартну напругу 1 мв і регулюють відхилення реєструючим пристроєм в межах 10 мм.

Калібрування посилення дозволяє домогтися однакового посилення й порівняння ЕКГ, зареєстрованих в різний час і на різних приладах.

Стрічкопротягувальний механізм забезпечує рух стрічки з різною швидкістю 25, 50, 100 мм/с. Найчастіше реєстрація ЕКГ здійснюється зі швидкістю 50 мм/с.

Різниця потенціалів, обумовлена роботою серця, реєструється з поверхні тіла за допомогою електрокардіографічних відведень. Один електрод відведення підключається до позитивного полюса гальванометра (позитивний або активний електрод відведення), інший – до негативного полюса (негативний електрод відведення), тобто такі відведення називаються двохполюсними. Якщо ж один з електродів підключений до позитивного полюса, а інший заземлений, то таке відведення називається однополюсним.

Зараз у клінічній практиці найбільш широко використовують 12 відведень: 3 стандартних від кінцівок, 3 посилених та 6 грудних відведень.

Стандартні відведення (запропоновані Ейнтховеном в 1913 році) –двополюсні відведення, реєструють різницю потенціалів серця у фронтальній площині:

І відведення – права рука (-) і ліва рука (+) – передня стінка

ІІ відведення – права рука (-) і ліва нога (+)

ІІІ відведення – ліва рука (-) і ліва нога (+) – задня стінка

Для заземлення відведень електроди накладаються на кінцівки: права рука (червоний колір), ліва рука (жовтий колір), ліва нога (зелений колір); на праву ногу (чорний колір) накладають електроди для заземлення.

Посилені відведення від кінцівок, запропоновані Гольдбергом в 1942 році, однополюсні відведення, що реєструють різницю потенціалів у фронтальній площині. Для реєстрації цих відведень один позитивний електрод по черзі накладають на праву (R), ліву (L) руку або ліву ногу (F). Негативні електроди від інших двох кінцівок утворюють об’єднаний електрод Гольдбергера, що використовується як негативний електрод. Посилене відведення від кінцівок позначаються в такий спосіб:

avR – посилене відведення від правої руки

avL – посилене відведення від лівої руки (передня стінка)

avF – посилене відведення від лівої ноги (задня стінка)

Позначення посилених відведень походить від перших букв англійських слів:

"А" – angmented (посилений)

"V" – voltage (потенціал)

"R" – rіght (правий)

"L" – left (лівий)

"F" – foot (нога)

Грудні відведення, запропоновані Вільсоном в 1934 році, однополюсні відведення, що реєструють різницю потенціалів у горизонтальній площині. Для реєстрації грудних відведень активний позитивний електрод установлюється в певній послідовності на поверхні грудної клітки; відведення від кінцівок виконують в об'єднаному електроді Вільсона, потенціал якого близький до нуля.

Активні електроди встановлюють в 6 загальноприйнятих позиціях на передній і бічній поверхні грудної клітки, які в сполученні з об'єднаними електродами Вільсона утворять 6 грудних відведень (V – "voltage" – потенціал):

V₁ – в ІV міжребер'ї по правому краю грудини передня стінка

V₂ – в ІV міжребер'ї по лівому краю грудини

V₃ – на рівні ІV ребра по лівій парастернальній лінії (між V₂ і V₄) – перетинка

V₄ – в V міжребер'ї по лівій середньоключичній лінії (верхівка)

V₅ – на рівні V₄ по лівій передній пахвовій лінії

V₆ – на тому ж горизонтальному рівні по лівій середній бічна стінка

пахвової лінії

Додаткові відведення:

V₇ – по лівій задній пахвовій лінії

V₈ – по лівій лопатковій лінії

V₉ – по лівій паравертебральній лінії на горизонтальному рівні V₄-V₆, відбивають потенціал задньо-бокових відділів лівого шлуночка.

Відведення по Небу

Двополюсні відведення по Небу, запропоновані в 1938 році для реєстрації різниці потенціалів з поверхні грудної клітки. Для цього електроди від трьох стандартних відведень накладаються на поверхню грудної клітки: червоний в ІІ міжребер'ї по правому краї грудини, зелений – у позиції V₄, жовтий – по задній пахвовій лінії на рівні зеленого електрода (позиція V₇). Попарно з'єднані електроди одержують 3 відведення по Небу:

"D" (dorsalіs) – червоний (-) – жовтий (+) – задня стінка лівого шлуночка

"A" (anterіor) – червоний (-) – зелений (+) – передня стінка лівого шлуночка

"Й" (іnferіor) – жовтий (-) – зелений (+) – нижні відокремлюючі передньо-бокової стінки лівого шлуночка.

Положення перемикача відведення:

"І" – "D"

"ІІ" – "A"

"ІІІ" – "T"