Гідрографічні характеристики річки

Довжина р. Ялпуг – 142 км. Ріка протікає майже повністю (крім 8 км) по території Молдови і впадає в озеро Ялпуг на кордоні з Україною. Гідрологічна система долини річки була сильно змінена господарською діяльністю людини в 70-х роках, що призвело до осушення та забруднення сульфатами кальцію, які застосовувались протягом 15-ти років для боротьби з засоленням ґрунтів. Якість річкової води значно погіршилась внаслідок інтенсивного застосування пестицидів та мінеральних добрив в сільському господарстві, а також скиду неопрацьованих стоків з селищ, розташованих вздовж узбережжя. Таким чином, річка Ялпуг сильно мінералізована та забруднена; багато параметрів перевищують допустимі значення для питної води, згідно вимог ЄС. Середня мінералізація в 2001 р. склала 3,8 г/л, концентрація основних іонів (Na, K, SO₄ ^2-)склала в середньому 0,94 (Na + K) г/л і 1,56 г/л сульфатів. Середні значення концентрацій аміаку та БСК (біологічне споживання кисню) були також високі: 0,29 мг/л та 6,6 мг/л О₂ відповідно. Проте середній рівень нітратів (1,1 мг/л N) і фосфатів (0,11 мг/л Р) були нижче максимально припустимих концентрацій згідно вимог ЄС (Див.Дод.12 Табл.3). Мінералізація води р. Ялпуг почала зменшуватись і в теперішній час становить 0,96-1,45 г/л. Але, маловірогідне, що за наступні декілька десятиріч зміст солей знизиться до рівня 60-х років.

Приплив до озера Ялпуг значно зменшено з-за наявності великого Тараклійського водосховища в верхній частині зони водозбору. Також воно затримує велику частину наносів.

Тепер Ялпуг використовується як водойма комплексного призначення. На узбережжі знаходяться рибколгоспи, які зариблюють Ялпуг мальком та вирощують товарну рибу. Крім того, вода лиману використовується для зрошення сільгоспугідь. Після 1990р., коли зрошення значно зменшилось, змінився режим приплива води з верхньої частини водозбору через

р. Ялпуг. Крім того, повернення до великомасштабного зрошення швидко зведе на нівець досягнуті покращення. Звичайно спостерігається значний градієнт мінералізації для довгих та вузьких озер, наприклад, в північній частині озера Ялпуг середня мінералізація складає близько 1,5 г/л, в той час

як в південній частині середній рівень мінералізації дорівнює 1,0 г/л. Чим солоніше вода, тим більшу частку від загальної мінералізації складають нітрати та сульфати. Це відбувається з-за припливу високо мінералізованої води з малих річок і підземних вод, де рівень натрію та сульфатів високий в результаті поєднання підземних геохімічних факторів (старих морських відкладень) і витискування іонів натрію з ґрунтів внаслідок історично практикованого внесення гіпсу (CaCO₃), щоб зупинити засолення зрошуваних земель.

Модель водно-сольового балансу для системи озер Ялпуг-Кугурлуй, побудована проектом Тасіс (2000-2002 р.р.) показала, що обмін між Кугурлуєм та південною частиною Ялпуга дуже обмежений і що північна частина Ялпуга дуже відокремлена, таким чином водообмін дуже малий. В результаті, навіть знижене навантаження солей , які потрапляють в озеро з річки Ялпуг, все рівно продовжує грати роль, яка може виявитись дуже значною для північної частини озера в маловодні роки, тому що стан північної частини і так дуже поганий.

Довжина Дунаю становить 2850 кілометрів, а площа басейну - 817 тисяч квадратних кілометрів. Від витоків Дунай протікає уздовж краю Баварського плоскогір'я, а потім між Чеським масивом і північним схилом Східних Альп. У своєму протязі майже до Відня Дунай тече по горбистим пагорбів і плато з висотами більше 200 метрів. Ділянка течії річки до Відня вважається верхнім плином Дунаю. Саме тут річка отримує велику кількість приток. Головні з них - Іллер, Лех, Ізар, Інн - стікають з Альп і їх живлять льодовики. Ці притоки визначають особливості режиму верхнього Дунаю, який є типовою альпійської річкою з максимум витрати в першій половині літа. Літній альпійське водопілля передається вниз за течією і відчувається протягом всього середньої течії річки.

Середня протягом Дунаю починається від Відня.

Дунай перетинає Середньо дунайську поділ і тут отримує свої найбільш великі притоки. З Альп сходять Раба, Драва з припливом Мур, Сава, а з Карпат - Нітра, Грон і найбільша притока Дунаю - Тиса.

Взимку на низовини бувають морози і сніг, а літо печеня, особливо в другій половині. Дунай в зимові місяці замерзає, хоча не кожен рік і не на тривалий період. Навесні спостерігається максимум рівня води в свиязи з таненням снігу. Цей максимум розтягується на першу половину літа, оскільки посилюється Альпійським паводком. У другій половині літа під впливом сильного випаровування знижується рівень води і Дунай навіть міліє. Восени настає новий підйом рівня у зв'язку з дощами.

Наступний ділянку течії Дунаю проходить через Карпати, де річка утворює вузьку долину, звану Залізними Воротами. За вихід із Залізних Воріт Дунай тече по Нижнедунайской низовини до впадіння в Чорне море, отримуючи притоки, що стікають з Карпат і Балкан. Найбільші з них - Карпатські річки: Олт, Яломица, Сірет. На низовини гирло Дунаю, звана Балтою, дуже широка. Основне русло річки супроводжується масою проток і стариць. При впадінні в Чорне море в межах дельти русло Дунаю розпадається на рукави, звані гирлами. Тільки середнє, Сулинское гирло судноплавне. Інші два недоступні для суден з-за численних мілин і піщаних барів.