Основні поняття і їх фізичні параметри

Шум – безладне поєднання різноманітних за рівнем і частотою небажаних звуків. Вухо людини сприймає коливання з частотою від 20 до 20000 Гц, коливання нижче 20 Гц – інфразвук, вище 20 кГц – ультразвук. Звуковий діапазон прийнято підрозділяти:

– низькочастотний (до 400 Гц);

– середньочастотний (400-1000 Гц);

– високочастотний (більш 1000 Гц).

Фізично звук характеризується частотою, інтенсивністю, звуковим тиском. Вухо чутливе до звукового тиску. За одиницю звукового тиску прийнятий паскаль (Па).

Звук характеризується інтенсивністю (силою) – потік звукової енергії через одиницю площі, Вт/м². Найменша інтенсивність звуку, яку чує вухо, називається порогом чутності: J_min = 10^-12 Вт/м² при f = 1000 Гц. Найбільша інтенсивність звуку, яка сприймається на слух, створює відчуття болю – больовий поріг J_max =10² Вт/м² . У діапазоні від порогу чутності до больового порогу сила звуку збільшується в 10¹⁴ раз. Такий величезний діапазон доступний нам завдяки здатності вуха реагувати не на абсолютну інтенсивність звуку, а на її приріст, і називається він рівнем інтенсивності звуку. Рівень інтенсивності звуку L – це логарифм відношення, що розглядається J, і на порозі чутності J_min сил звуку, вимірюється в дБ:

, (5.1)

де J – інтенсивність даного звуку, Вт/м²;

J_min – інтенсивність на порозі чутності, Вт/м².

В ГОСТ 12.1.003-83 наводяться допустимі рівні звукового тиску. Зв'язок рівня інтенсивності звуку і звукового тиску виражається формулою:

(5.2)

де P – звуковий тиск даного звуку, Па;

P_min – звуковий тиск на порозі чутності; P_min = 2×10^-5 Па на частоті 1000Гц.

Вібрація – механічне коливання пружних тіл при низьких частотах (3-100 Гц) з великими амплітудами (0,5-0,003 мм). Фізично вібрація характеризується частотою, амплітудою, швидкістю, прискоренням. Ці ж параметри враховуються для гігієнічної оцінки вібрацій.