Класифікація зобов'язань підприємств. Необхідність і сутність кредитування підприємств. Види кредитів
У процесі своєї діяльності підприємство, крім власних коштів, користується позиковим капіталом, який залучається на умовах платності, зворотності та терміновості. При цьому у підприємства виникають зобов'язання перед його кредиторами. Залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" зобов'язання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене протягом операційного циклу підприємства або 12 місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання є довгостроковими.
До поточних зобов'язань звичайно належать: заборгованість за розрахунками з бюджетом по податках та інших платежах; кредиторська заборгованість постачальникам за отримані від них товари, роботи, послуги; заборгованість з оплати праці; заборгованість зі страхування; авансові платежі замовників; короткострокові кредити банку; нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо. Зобов'язання підприємства відображаються у розділах III та IV його балансу (табл. 3.1).
Зобов'язання, що прямо не пов'язані з операційною діяльністю підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди, податок на прибуток, що підлягає сплаті), вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців з дати балансу.
Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного залучення різноманітних форм кредитів.
З економічної точки зору, кредит – це форма позичкового капіталу (у грошовій чи товарній формі), що надається на умовах платності, зворотності, терміновості та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його одержує.
Таблиця 3.1 – Відображення зобов'язань підприємства в пасиві балансу
Пасив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду |
III Довгострокові зобов'язання | |||
Довгострокові кредити банків | |||
Довгострокові фінансові зобов'язання | |||
Відстрочені податкові зобов'язання | |||
Інші довгострокові зобов'язання | |||
Усього за розділом III | |||
IV Поточні зобов'язання | |||
Короткострокові кредити банків | |||
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями | |||
Векселі видані | |||
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги | |||
Прострочені зобов'язання за розрахунками: | |||
з одержаних авансів | |||
з бюджетом | |||
з позабюджетних платежів | |||
зі страхування | |||
з оплати праці | |||
з учасниками | |||
із внутрішніх розрахунків | |||
Інші поточні зобов'язання | |||
Усього за розділом IV |
Необхідність кредитування підприємства визначається багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами.
До об'єктивних факторів належать:
- галузева належність підприємства;
- характер виробничого процесу;
- сезонність виробництва.
До суб'єктивних факторів належать:
- рівень організації виробництва;
- рівень організації збуту і постачання.
Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша – позичальником. Об'єктами кредиту можуть виступати грошові і товарно-матеріальні цінності, витрати на виконання робіт і надання послуг.
Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні засоби є:
– виробничі запаси (сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);
– незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;
– витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів і т.п.);
– готова продукція і товари;
– платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями.
Об'єктом довгострокового і середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переоснащенням, впровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, та інші витрати, що призводять до збільшення вартості основних засобів.
Залучення підприємством різних форм кредитів прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів і підвищує ефективність фінансово-господарської діяльності.
Визначаючи потребу в кредиті, підприємство виходить із загальної потреби в коштах і їхній наявності.
Планування потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким чином:
– на першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому і за окремими напрямками (формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції);
– на другому етапі визначається розмір кредиту, достатній для покриття збільшеної потреби в оборотних коштах. Для цього використовують формулу
(3.1)
де КО.Б. – розмір кредиту, необхідний для формування оборотних коштів;
ОК – потреба в оборотних коштах;
ОКП – власні оборотні кошти на початок періоду;
ОКПР – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;
КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.
Після проведення розрахунків потреби підприємства в кредитних ресурсах визначають період їх залучення. Період залучення кредитів – це час з моменту надання банківського кредиту до моменту його повного погашення і виплати відсотків за його використання. Період залучення кредиту визначається банком. Практика свідчить, що в Україні цей термін, як правило, не перевищує одного року.
Форми і види кредитів наведені на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1 – Форми та види кредитів, які надаються підприємствам
Кредиторами підприємств можуть бути:
– банки і спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);
– підприємства (комерційний кредит);
– держава (державний кредит, що надається уповноваженими банками);
– міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній уповноваженими банками).
Банківський і державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі; лізинговий і комерційний – у товарній. Банківський і державний кредити погашаються у грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно у грошовій формі. У період становлення ринкових відносин стала можлива його оплата як у товарній, так і в змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися у грошовій, товарній і змішаній формах.
За термінами надання розрізняють короткострокові, середньострокові і довгострокові кредити.
Короткострокові кредити підприємства можуть одержати у випадку фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва і обігу. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.
Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату оснащення і фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити (понад 3 років) можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію і корпоратизацію підприємств і т.п.
Залежно від забезпечення кредити поділяються на 2 групи забезпечені і бланкові. Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю і т.п.
Забезпечення кредитів може також здійснюватися: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (доручення, поліс страхової компанії). В Україні як забезпечення кредиту використовують головним чином товарно-матеріальні цінності і нерухомість.
Кредити, що даються підприємствам банками під заставу державних цінних паперів, називають ломбардними. В міру розвитку ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств буде зростати.
Бланкові кредити одержують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів). У вітчизняній практиці бланкові кредити практично не використовуються.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 1774;