Зміст освіти у вищій школі

Перш ніж розглядати зміст освіти у вищій школі, доцільно ще раз згадати про сутність терміна "освіта". У вузькому ро­зумінні освіта — це сукупність знань, умінь, навичок і компетенцій, набутих у навчальних закладах або самостійно, а також процес засвоєння систематизованих знань, розвитку пізнаваль­них сил, формування світогляду. У більш широкому значенні освіта, на думку академіка СУ. Гончаренка, — духовне обличчя людини, яке складається під впливом моральних і духовних

цінностей, що є надбанням її культурного кола, а також процес виховання, самовиховання, впливу, шліфування, тобто процес формування обличчя людини. При цьому на перше місце ставить­ся не обсяг знань, а їх поєднання з особистісними якостями, умін­ня самостійно розпоряджатися своїми знаннями. За означенням, прийнятим XX сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і результат удосконалення здібностей і поведінки особистості, за якого вона досягає соціальної зрілості та індивідуального зростання2.

Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехніч­ну і спеціальну (професійну).

Загальна освіта передбачає оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук, які потрібні людині у повсякденному житті, а також підготовку до здобуття професійної освіти. Загаль­ну освіту здобувають у загальноосвітніх навчально-виховних за­кладах (школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах).

Політехнічна освіта (грец. роlу — багато і techne — мистец­тво, майстерність, вправність) виконує функцію ознайомлення з різноманітними галузями виробництва, пізнання сутності основ­них технологічних процесів, оволодіння вміннями й навичками обслуговування найпростіших технологічних (виробничих) про­цесів. Окремими компонентами політехнічної освіти людина ово­лодіває впродовж усього життя шляхом стихійного пізнання нав­колишньої дійсності, у процесі здобуття загальної та професій­ної освіти, а також беручи участь у виробничій діяльності.

Професійна освіта спрямована на оволодіння знаннями, умін­нями й навичками, які потрібні для здійснення професійної діяльності. В Україні професійну освіту здобувають у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

Зміст освіти — це чітко окреслене коло знань, умінь, навичок і компетенцій, якими людина оволодіває шляхом навчання у на­вчальному закладі або самостійно. Він містить систему наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, культуру та практичних умінь і навичок, необхідних для життєдіяльності людини. Зміст освіти в цілому має сприяти розв'язанню генераль­ного завдання — формуванню гармонійної, всебічно розвиненої особистості.

2 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 997. — С. 241.

Коли йдеться про зміст освіти, який лежить в основі профе­сійної підготовки, то мається на увазі, що він орієнтований на фор­мування професійної і загальної культури фахівців у широкому розумінні.

Зміст освіти (загальної, політехнічної, професійної) не є ста­лою величиною. Він змінюється залежно від рівня розвитку на­уки, соціально-економічного, культурного стану суспільства з урахуванням потреб освітньої підготовки молоді та перспектив соціального й економічного розвитку країни. Необхідність змін змісту сучасної освіти ілюструють слова міністра освіти і науки України академіка В.Г. Кременя: "Потребує зміни сам зміст на­вчання. Треба чіткіше та однозначніше визначити фундамен­тальні знання в різних сферах вивчення людини і світу, сепару­вати їх від надмірної інформаційної складової, що має виконува­ти роль ілюстративного супроводження пізнавального процесу. З урахуванням людиноцентристських тенденцій треба, не зменшуючи можливості пізнання природи і світу, надати більшу мож­ливість для пізнання людини, її психофізіологічних та життєдіяльнісних особливостей, для індивідуального самопізнання. Не­обхідно також відпрацювати механізм систематичного оновлен­ня змісту навчання відповідно до розвитку науки та набуття люд­ством нових знань. Зміст навчання має відображати все багатство раціональних знань людства, зокрема в духовній сфері"3.

Процес удосконалення змісту освіти, зокрема професійної, потребує чималих зусиль. Тут треба враховувати перспективу, тому що випускники ВНЗ працюватимуть у різних галузях на­родного господарства тривалий час після здобуття професійної освіти. Справа ускладнюється ще й тим, що обсяг нових знань (інформації) з усіх наук у середньому подвоюється через 3—6 років. Ось чому так важливо при формуванні змісту освіти для підготовки фахівців певної спеціальності вибрати з великого ма­сиву інформацію, яка є результатом найновіших наукових дося­гнень і стане базовою для становлення фахівця з погляду перспек­тиви його професійної діяльності.

Зміст освіти закріплюється державними документами та на­вчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, на­вчальні програми, підручники, посібники.

3Кремень В.Г. філософія освіти XXI століття // Освіта України. -2002. — 28 грудня.

Навчальний план — основний нормативний документ (стан­дарт) вищого навчального закладу, що складається на підставі освітньо-професійної програми і структурно-логічної схеми підго­товки фахівців та визначає організацію їх навчальної діяльності. Навчальним планом охоплено: графік процесу навчання; перелік та обсяг навчальних дисциплін; послідовність їх вивчення; кон­кретні форми проведення занять (лекції, семінари, лабораторні тощо) та їх обсяг; форми проведення підсумкового контролю (ек­замен, залік, диференційований залік); порядок проведення прак­тик, їх види; обсяг часу, відведеного на самостійну роботу сту­дентів; кількість курсових робіт, які виконує студент за період навчання; зміст і форми державної атестації.

Навчальний план складають провідні викладачі, як правило, декани факультетів, завідувачі кафедр. Затверджується навчаль­ний план керівником вищого навчального закладу, погоджуєть­ся в Міністерстві освіти і науки України, інших профільних мі­ністерствах, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, і скріплюється відповідними печатками.

Навчальний план ВНЗ III і IV рівнів акредитації складають за такими рівнями підготовки фахівця: бакалавр; спеціаліст; магістр; бакалавр — спеціаліст; бакалавр — магістр; бакалавр — спеціаліст — магістр.

До обов'язкових складових навчального плану належать:

1.Реквізити.

2.Графік навчального процесу.

3.План навчального процесу.

4.Цикли дисциплін підготовки фахівця.

Складання навчального плану — відповідальна і складна спра­ва. Тут можна виділити два головних етапи. На першому необхід­но вивчити вимоги, продиктовані відповідними галузями профе­сійної діяльності, окреслити основні напрями підготовки фа­хівців певного профілю. Використовуючи різні методи — експерт­них оцінок, аналізу діяльності тих чи тих фахівців, вивчення ре­зультатів їх праці та ін. — складають так званий професійний об­раз сукупного фахівця, здатного виконувати необхідні функції у певній сфері діяльності.

Як наголошує професор А.М. Алексюк, виділення сфери про­фесійної діяльності відповідає певним галузям виробництва, науки, освіти. Профіль підготовки кадрів для кожної галузі визна­чається поділом праці. Профіль навчання має конкретний зміст і є одним із критеріїв, за яким перелік спеціальностей вищої про­фесійної школи поділяється на групи.

Другий етап — безпосереднє складання навчального плану. У ньому всі дисципліни розподілені на дві групи: нормативні й ви­біркові, а вони, своєю чергою, — на певні цикли. З огляду на дер­жавні стандарти в освіті, навчальні плани з усіх спеціальностей містять однаковий набір нормативних навчальних дисциплін.

Нормативні навчальні дисципліни — це дисципліни, встанов­лені відповідною освітньо-професійною програмою, тому дотри­мання їх назв і обсягів є обов'язковим для навчального закладу. Зменшення часу вивчення цих дисциплін неприпустиме, але збільшення цілком можливе за рахунок годин, передбачених на цикл дисциплін самостійного вибору ВНЗ.

Якщо перелік нормативних навчальних дисциплін чітко регла­ментований, то вибіркові навчальні предмети встановлюються ви­щим навчальним закладом з урахуванням освітніх і кваліфікацій­них вимог до професійного рівня фахівця, можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб і т. ін.

Нормативна частина навчального плану включає:

1.Групу (цикл) гуманітарних та соціально-економічних дис­
циплін. Беручи до уваги особливості профілю підготовки фахівців
(гуманітарний, природничий, технічний та ін.), у цьому циклі
може дещо змінюватись перелік дисциплін та кількість годин на
ту чи ту дисципліну.

2.Групу фундаментальних дисциплін, що містить цикл дис­
циплін природничо-наукової підготовки та перелік дисциплін,
вивчення яких становить базу для засвоєння вужчих фахових
навчальних курсів, об'єднаних у третьому циклі професійно орі­
єнтованих дисциплін. На вказані цикли відводиться в середньо­
му 3500 годин, що становить понад 50 % навчального часу.

Вибіркова частина складається із циклів дисциплін само­стійного вибору ВНЗ і дисциплін вільного вибору студента. Як зазначається у "Методичних рекомендаціях щодо складання на­вчального плану вищих навчальних закладів II, III і IV рівнів акредитації", "для реалізації дійсно вільного вибору студенту вищим навчальним закладом може бути запропоновано декілька

блоків дисциплін цього циклу, кожний обсягом 756 годин, або їх перелік у кількості, достатній для вільного вибору з них тих са­мих 756 годин (14 кредитів). У межах цього обсягу студент може одержати також військову підготовку за відповідною програмою, що передбачає теоретичне навчання та військові табірні збори (останні — за рахунок канікулярного часу) і відповідає вимогам чинного законодавства та нормативних документів, на підставі яких може бути присвоєно звання офіцера запасу"'.

Оскільки навчання у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації має ступеневий характер, то в навчальному плані передбачено загальний обсяг годин циклу підготовки ба­калаврів. Після цього для підготовки спеціалістів запроваджуєть­ся третій цикл, який включає додатково соціально-економічні дисципліни, професійноорієнтовані дисципліни, дисципліни спеціалізації, практики, дипломну роботу.

При складанні графіка навчального процесу треба враховува­ти такі моменти:

· кількість тижнів у семестрі чи триместрі навчальний за­
клад визначає самостійно;

· сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу,
крім останнього, має становити не менше 8 тижнів;

· кількість іспитів в екзаменаційну сесію не повинна переви­
щувати 5, заліків — 6;

· навчальний тиждень має становити не більше 54 академіч­
них годин, аудиторне навантаження студента — не більше ЗО ака­
демічних годин, навчальний день студента — не більше 9 акаде­
мічних годин;

· навчальний час, відведений для самостійної роботи, має
бути не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу часу ви­
вчення конкретної дисципліни;

· загальний обсяг будь-якої навчальної дисципліни кратний
54 годинам (1 кредиту) або 27 годинам (0,5 кредиту);

· зведений бюджет часу, види практик і державна атестація
подаються в навчальному плані окремими таблицями.

4 Методичні рекомендації щодо складання навчального плану вищих навчальних закладів II, III і IV рівнів акредитації / Д. Панасєвич, Л. Гра-чова, А. Солоденко, В. Черненко. Наук.-метод, центр вищої освіти. — К., 2002. — С. 3.

Навчальними планами передбачено — за будь-якої схеми підготовки фахівців — крім теоретичного навчання, різні види практичної діяльності (навчальну, виробничу, педагогічну, пе­реддипломну практики) та державну атестацію.

Державна атестація випускників за освітньо-професійними програмами підготовки включає такі складові (табл. 13).

Таблиця 13. Державна атестація випускників

Навчальна програма — державний документ, в якому визна­чено зміст освіти з окремої навчальної дисципліни з виділенням розділів, тем, кількості годин на їх опрацювання. Навчальні про­грами розробляються науково-методичними комісіями ВНЗ за професійними напрямами і затверджуються Міністерством осві­ти і науки України. Вони є базовими з основних дисциплін з ура­хуванням державних стандартів. На їх основі кафедри вищих навчальних закладів розробляють робочі навчальні програми, які затверджуються кафедрами, радами факультетів та вченими ра­дами вищих навчальних закладів. Робочі навчальні програми обов'язкові для виконання викладачами.

У підготовці навчальних програм треба ретельно дотримува­тися вимог наступності між змістом освіти в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, а також рівнями підготовки фахівців у рамках вищої школи — молодших спеціалістів, бака­лаврів, спеціалістів, магістрів.

Навчальна програма є базовим документом при підготовці підручників і навчальних посібників для вищої школи.

Підручник — це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з конкретної дисципліни відповідно до вимог чинної програми. За словами І.Я. Лернера, "підручник ста­новить матеріалізований носій змісту освіти й водночас є органі­затором процесу засвоєння цього змісту..."5.

5 Лернер И.Я. О дидактических основаниях построения учебника // Проблемьі школьного учебника: Сб. ст. — Вьш. 20. — М.: Просвещение, 1991. —С. 18.

Навчальний посібник — це навчальна книга, в якій розкри­вається зміст навчального матеріалу з окремих аспектів програ­ми, а також подається додатковий матеріал для формування в студентів умінь і навичок. Якщо для загальноосвітніх навчаль­но-виховних закладів готують переважно підручники, де чітко визначені параметри щодо змісту освіти, то у вищих навчальних закладах більш поширені навчальні посібники. Це дає змогу ви­кладачам і студентам значно розширювати діапазон пізнавальної діяльності, залучати додаткові наукові джерела, особливо ті, в яких подається нова наукова інформація.

Підготовка підручників і навчальних посібників потребує від авторів великої відповідальності. По-перше, у цих навчальних книгах мають бути акумульовані ґрунтовні наукові знання з кон­кретних проблем, що мають сенс для розуміння гносеологічних засад розвитку певної науки і які не втратили своєї значущості для подальшого становлення відповідних наукових напрямів, а також сприяють формуванню професійних умінь і навичок май­бутніх фахівців. По-друге, у навчальних посібниках мають бути закладені основи й передумови подальшого розвитку наукових інтересів студентів.

У процесі підготовки підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів автори мають ретельно дбати про реа­лізацію в них вимог основних принципів навчання: науковості, систематичності, послідовності й доступності викладу, наочності, ґрунтовності, зв'язку матеріалу з професійною діяльністю.

Також важливо в підручниках і навчальних посібниках структурувати матеріал з належним дотриманням дидактичних вимог: чітко визначати проблемні питання, які розглядаються у тій чи тій темі, завдання для самостійної навчальної роботи студентів, список літератури, питання для самоконтролю і т. ін.

Окрім обов'язкових навчальних дисциплін, у навчальних пла­нах кожної спеціальності є факультативні курси та дисципліни за вибором студентів. У кожному разі відповідна кафедра розроб­ляє навчальні програми з цих дисциплін, навчально-методичні матеріали для опрацювання курсів, які затверджуються радами факультетів.

В організації навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах поки що зберігається тенденція значну частину навчаль­ного часу відводити на інформаційну діяльність викладача. Сту­денти щоденно завантажені аудиторними заняттями (6—8 годин), у них залишається обмаль часу на самостійну пізнавальну діяльність. При плануванні навчального навантаження викла­дачів мало часу виділяється на підготовку завдань для самостійної навчальної роботи студентів, здійснення керівництва нею. Для підвищення продуктивності навчальної діяльності у вищих на­вчальних закладах при укладанні навчальних планів, програм, підручників і навчальних посібників у нормативах планування навчального навантаження професорсько-викладацького складу необхідно перенести центр ваги на організацію самостійної на­вчальної роботи студентів і забезпечення ефективного контролю й оцінювання цієї форми навчання.

Система планування й організація навчального процесу уВНЗ

Навчальний процес у вищій школі будується відповідно до вимог державних нормативно-правових документів, зокрема Положення про організацію навчального процесу у вищих на­вчальних закладах.

Як уже зазначалося, планування й організація навчального процесу здійснюються передусім на основі чинного навчального плану. По-перше, у навчальному плані для кожної спеціальності визначено графік навчального процесу, яким передбачено бюджет годин у тижнях. Передбачаються такі аспекти навчальної діяль­ності, як теоретичне навчання, екзаменаційна сесія, практика, державні екзамени, дипломні роботи, канікули. По-друге, у на­вчальному плані з кожної дисципліни визначено кількість годин, що виділяється на лекції, лабораторно-практичні та семінарські заняття, а також строки виконання курсових робіт, складання заліків і екзаменів.

Графік і план навчального процесу є основою для складання розкладу занять. Розклад навчальних занять — важливий доку­мент ВНЗ, яким регламентується академічна робота студентів і викладачів. Складання розкладу у ВНЗ — копітка справа. Тут треба враховувати вимоги навчального плану, анатомофізіологічні й психічні особливості учасників навчального процесу, можливості навчально-матеріальної бази, аудиторний фонд, ди­дактичну доцільність віднесення навчальних дисциплін у роз­кладі на конкретний день і робочий тиждень.

Важливе місце у системі професійної підготовки студентів посідають практика й екзаменаційна сесія. Терміни виконання завдань різних видів практики, кількість часу на цю роботу ви­значаються навчальними планами певної спеціальності. Уся діяльність викладачів і студентів з виконання завдань тієї чи тієї практики здійснюється відповідно до Положення про організа­цію практики студентів вищих навчальних закладів, затвердже­ного Міністерством освіти і науки України. Зміст кожного виду практики (навчальної, виробничої та ін.) розробляється відповід­ними кафедрами й затверджується радою факультету або вченою радою ВНЗ.

Організація та проведення екзаменаційних сесій здійснюють­ся згідно з Положенням про організацію та проведення заліків і екзаменів у ВНЗ України.

Завдання для самостійної роботи

1.Ознайомтеся зі структурою підготовки фахівців у вищому
навчальному закладі, де ви навчаєтесь, зокрема з'ясуйте кіль­
кість спеціальностей, їх конкретні назви й основні спеціалізації.

2.Опрацюйте Національну доктрину розвитку освіти й виок­
реміть тенденції підготовки фахівців у вищій школі з погляду
перспектив її вдосконалення.

3.Ознайомтеся зі змістом Закону України "Про вищу освіту",
з'ясуйте сутність таких складових: стандарти вищої освіти, орга­
нізація навчально-виховного процесу.

4.Уважно проаналізуйте навчальний план певної спеціаль­ності й визначте (у відсотковому відношенні) кількість годин, що
виділяється на вивчення дисциплін основних циклів.

5.Проаналізуйте робочу навчальну програму з конкретної дис­ципліни ВНЗ на предмет її відповідності дидактичним вимогам.

6.Проаналізуйте типовий навчальний підручник чи навчаль­ний посібник зі свого фаху й оцініть його зміст з погляду врахування дидактичних вимог.

Завдання й запитання для роздумів і самоконтролю

1.У чому сутність спеціалізації навчання у вищій школі?

2.Які тенденції розвитку процесу підготовки фахівців окре­слені в Національній доктрині розвитку освіти?

3.У чому мають виявлятися державні стандарти вищої осві­ти в Україні? Як це має досягатися?

4.Що являє собою навчальний план? Окресліть особливості його побудови.

5.Назвіть загальні положення визначення змісту й органі­зації навчального процесу в сучасній вищій школі.

6.Схарактеризуйте "професійний образ" сукупного фахівця.

7.Дайте характеристику основних циклів навчальних дис­циплін вищої школи.

8.Визначте сильні й слабкі місця в загально педагогічній
підготовці сучасних фахівців у ВНЗ.

9.Що таке навчальна програма і які вимоги до її структурної побудови?

10.У чому відмінність між поняттями "підручник" і "навчаль­ний посібник"?

11.Які дидактичні вимоги висуваються до упорядкування
підручників і навчальних посібників для ВНЗ? Схарактеризуйте
з цього погляду один із підручників для вищої школи, якими ви
користуєтесь.

12.Висловіть своє ставлення до ідеї зменшення кількості
аудиторних занять і збільшення частки самостійної пізнаваль­ної діяльності студента.

13.З'ясуйте основні вимоги до організації та проведення
заліків і екзаменів у ВНЗ.

14.Якби керівником ВНЗ були ви, то які б зміни внесли до
структури організації навчального процесу у вищій школі?

Література

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Тео­рія. — К.: Либідь, 1998.

Архангельський И.С. Учебньш процесе в вьісшей школе. — М.: Вьісш. шк., 1980.

Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих за­кладах освіти. — К.: Компас, 1997.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психо­логії вищої школи України. — К.: ННТЛ, 1995.

Кобиляцкий И.Ч. Основи педагогики вьісшей школьї. — К.: Вьісш.шк., 1978.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУім. М. Драгоманова, 2001.

Слєпкань 3.1. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. — К., 2000.

Тема 12