Особливості господарства. Роль країни в міжнародному географічному поділі праці.

Австралія — розвинена держава Південної півкулі. Провідна галузь її матеріального виробництва — промисловість. Особливість країни — вели­ке значення видобувної галузі. Тобто в світовій економіці Австралія (як і Канада) продовжує залишатися сировинним регіоном. Інтерес транснаціональних компаній до надр Австралії пояснюється можливістю видобутку корисних копалин відкритим способом і подальшим вивезенням через морські порти.

Промисловість. Саме видобувна промисловість визначає роль Австралії в міжнародному географічному поділі праці й забезпечує основну частку національного дохо­ду. Найбільшими галузями є вугільна й залізорудна. Щорічно з надр країни видобувається близько 200 млн. тонн кам'яного вугілля (Квінсленд і Новий Південний Уельс) і понад 130 млн. тонн залізної руди (Західна Австралія). Щонайменше 70 % вугілля та 90 % залізної руди експортується. Обсяги видо­бутку нафти й природного газу є не дуже великими. Найважливіші родовища «чорного золота» розташовані в Західній і Південній Австралії, на Північній території. За видобутком бокситів Австралія посідає перше місце у світі. Одна частина сировини йде на виробництво глинозему (у тому числі для експорту), інша переробляється в алюміній (у тому числі для власних потреб).

Австралія — великий виробник та експортер цинку й свинцю. Найважли­віший район видобутку цих металів — Квінсленд.

На Північній території та в Південній Австралії ведеться видобуток урано­вих руд. На країну припадає близько третини світових запасів цієї важливої сировини.

За видобутком золота Австралія посідає друге місце у світі (понад 250 тонн щорічно). Цей благородний метал є другою за доходом статтею австралій­ського експорту.

Австралія посідає одне з перших місць у світі за виробництвом електро­енергії на душу населення. Основу галузі становлять ТЕС. Більшість працює на вугіллі й природному газі. Атомних електростанцій у країні не­має, і їхнє створення поки не планується, хоча Австралія володіє найбільшими запасами уранових руд (приблизно 27% світових запасів).

Значний розвиток отримала металургія. Чорна металургія працює на забезпечення власних потреб. Основні заводи розміщені в Ньюкаслі й Порт-Кембло. У кольоровій металургії виділяється виробництво алюмінію та міді.

В обробній промисловості провідне місце займає машинобудування. На відміну від інших розвинених країн, у галузі велике значення зберігає за­гальне машинобудування — виготовлення обладнання для гірничодобувної та харчової промисловості, промислових роботів і верстатів. Хімічна промисловість охоплює виробництво фосфатних та азотних добрив, пластмас, синтетичних смол і каучуку. Основними центрами галузі є міста південного сходу.

Найбільші підприємства легкої та харчової промисловості розміщені у Мельбурні, Сіднеї, Брісбені, Перті, Гобарті.

Сільське господарство. Країна є одним із найбільших виробників та експортерів сільськогосподарської продукції. Галузь дає близько 3 % валового національного продукту надходжень від експорту. Для потреб сільського господарства використовуються тільки десята частина території країни, 2/3 із них — пасовища, в основному овечі. Поголів'я овець — 130 млн., більшість із них вовняного напрямку (мериноси). Молочне скотарство поширене в південно-східній країни й навколо великих міст.

У рослинництві найбільше значення мають зернові культури. їхні посіви зосереджені в східних і південно-східних частинах Австралії, меншою мірою на південному заході Австралії та на острові Тасманія. Більше ніж половина ріллі зайнято під пшеницею. Розширюються посіви рису в Квінсленді. У ряді прибережних районів Нового Південного Уельсу обробляють цукрову тростину. У вологих тропіках вирощують цитрусові, ананаси, манго, банани, на зрошуваних землях — бавовник, кукурудзу.

Транспорт. Основну роль у перевезеннях вантажів і пасажирів відіграє автомобільний транспорт. Найгустіша транспортна мережа у східному, південно-східному південно-західному районах країни.

Основні обсяги перевезень корисних копалин і сільськогосподарської продукції здійснюють залізниці. Особливо великим є транспортування вугілля у Квінсленді й Новому Південному Уельсі.

Зовнішньоторговельні операції здійснюються на морському транспорті, В основному використовуються океанські судна під іноземним прапором. Найбільші порти загального призначення: Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта).

Авіаційний транспорт — головний засіб зв'язку жителів Австралії з іншими материками. Великою є його роль і в перевезеннях пасажирів між віддаленими районами самої Австралії.

Розвивається трубопровідний транспорт. Нафто- й газопроводи з'єднують райони видобутку та найбільші промислові центри й порти. Для господарства й населення країни особливе значення мають водопроводи великої протяжності.