Товарно-транспортна накладна за типовою формою № 1 -ТН

Товарно-транспортна накладна (ТТН) — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу первинний документ, призначений для списання ТМЦ у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахун­ків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розд. 1 Правил № 363).

Якщо вантажні перевезення здійснюються юрсобою або фізособою-підприємцем для влас­них потреб, то їх водію досить мати накладну чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж (п. 2 Переліку № 207).
Слід зауважити, що при перевірці, податківці наполягають на не­обхідності наявності ТТН з метою підтвердження оплати послуг з перевезення вантажів. На їх думку, за відсутності первинної транспортної документації, зокрема ТТН, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів авто­мобільним транспортом, при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку не має права врахувати такі витрати у складі своїх витрат.

Подорожні листи

Відповідно до розд. 1 Правил № 363 подо­рожній лист — це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підпри­ємства і до повернення на підприємство.

Типові форми первинного обліку роботи ван­тажного автомобіля затверджено наказом № 488. До них належать:

— подорожній лист вантажного автомобіля (ти­пова форма № 2ТН (діє в межах України)); — подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні (типова форма № 1 (міжнародна)).

Форми первинних документів з обліку роботи вантажного автомобіля не є бланками суворої звітності.

Належно оформлений подорожній лист є підставою для обліку транспорт­ної роботи перевізника та списання витраченого пального на загальний пробіг, а також для взаєморозрахунків між перевізником та замовником за надання тран­спортних послуг (п. 1.3 Інструкції № 74).

Митна декларація

Згідно з п. 2 Положення № 574 митна декларація (МД) — це письмова заява вста­новленої форми, яка подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна МД) та містить відомості про товари та транспортні засоби, що переміщаються через митний кордон України, митний режим, до якого вони заявляються, а також іншу інформацію, необ­хідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування і сплати податків, зборів та інших платежів.

З одного боку, МД передбачена для забез­печення митного контролю за переміщенням товарів через митний кордон України. її функція, насамперед, інформативна. Імпортний товар оприбутковується не на підставі МД, а за іншими документами — ТТН, міжнародною автомобіль­ною накладною, залізничною накладною, тощо. На підставі МД уключаються до витрат або до первісної вартості товарів суми митних платежів. Крім того, МД, яка оформлена відповідно до вимог законодавства та підтверджує сплату ПДВ, є документом, що засвід­чує право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту при ввезенні товарів на митну територію України. Отже, МД має той самий статус, що і податкова накладна.

Податкова накладна

Згідно з нормами ПКУ податкова накладна — це основний документ, який підтверджує сплату покупцем суми ПДВ продавцю та за певних умов дає право покупцю включити таку суму до по­даткового кредиту.

Податкова накладна є податковим докумен­том та одночасно відображається в податкових зобов'язаннях, Реєстрі виданих податкових на­кладних продавця та Реєстрі отриманих податко­вих накладних покупця (п. 201.6 ПКУ).

При її складанні потрібно орієнтуватися на спе­ціальні правила, установлені Порядком № 969. У цьому Порядку викладено вимоги до обов'язкових реквізитів податкової накладної, а серед них і ті, наявність яких передбачено п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення № 88, зокрема:

— назва документа;

— дата складання документа;

— найменування підприємства-продавця;

— номенклатура постачання товарів/послуг;

— одиниця виміру товару;

— підпис особи, яка склала документ;

— печатка підприємства.

Крім того, хоча бухгалтерський запис за суб­рахунком 641/ПДВ (відображення ПДВ) є час­тиною (наслідком) господарської операції з при­дбання/постачання товарів (робіт, послуг), він супроводжується зміною в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, з точки зору Закону про бухоблік по­даткову накладну можна віднести до категорії первинних документів.

Чек РРО

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані видавати особі, яка одер­жує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.

Калькуляція

Калькуляція — це наведений у табличній формі бухгалтерський розрахунок витрат у грошовому виразі на виробництво одиниці виробу або партії виробів, а також на виконання робіт та послуг (п. 597 Методрекомендацій № 373). Отже, будучи за своєю суттю розрахунком, калькуляція служить основою для визначення середніх витрат вироб­ництва та встановлення собівартості продукції, але жодної господарської операції (тобто дії або події, яка викликає змі­ни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства) вона не підтверджує.

Виписка банку

Відповідно до п.п. 315 п. 4.2 Переліку № 41 виписку банку віднесено до розряду первинних документів.

Згідно з п. 5.3 Положення № 254 банки обов'язково повинні складати на паперових та/ або електронних носіях певні регістри, серед яких особові рахунки та виписки з них.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них повинні містити такі обов'язкові реквізити (див. п. 5.5 Положення № 254):

— номер особового рахунка;

— дату здійснення останньої (попередньої) операції;

— дату здійснення поточної операції;

— код банку, в якому відкрито рахунок;

— код валюти;

— суму вхідного залишку за рахунком;

— код банку-кореспондента;

— номер рахунка кореспондента;

— номер документа;

— суму операції (відповідно по дебету або кредиту);

— суму оборотів за дебетом та кредитом рахунка;

— суму вихідного залишку.