деонтологічних нормативів у майбутнього юриста 2 страница

5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні пра­ва від 16 грудня 1966 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К.,1989.—С. 15-27.

6. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 10 січня 2001 р., № 3 (2503). С. 6-8.

7. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей). — К., 1997. — С. 295-298.

8. Конституція України від 28 червня 1996р. //ВВРУ-1996.-№ ЗО.- Ст. 141.

9. Закон України від 06 березня. 1996 р. № 100/96-ВР «Про освіту»//ВВРУ.-2002.- № 20.-Ст.134.

10. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про Служ­бу Безпеки»// ВВРУ.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

11. Закон України від 05 листопада 1991 р. № 1790-12 «Про прокуратуру»// ВВРУ. - 1991. - № 53. - Ст. 793; станом на 17 січня 2002 р.- ВВР.- 2002.- № 17.- Ст. 125.

12. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів»// ВВРУ.-1993.- № 8.- Ст. 56.

13. Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-12 «Про нотаріат»// ВВРУ.- 2002.- № 16. - Ст.114.

Деонтологічні кодекси

1. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // іауазсгірі: ОрепОос ('994_343').

2. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('995_788').

3. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

4. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

5. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. //"Вісник Верховного Суду України", №5, вересень—жовтень, 2002 р.

Спеціальна та додаткова література

1. Философский знциклопедический словарь. М.,1996. — 560 с.

2. Коментар до Конституції України / Друге видання. — К., 1998. — 412 с.

3. Права людини в Україні. / Щорічник. — Український центр прав людини, 1998, 1999, 2000.

4. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

5. Горшенев В.М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. - 80 с.

6. Жалинский А.З. Професиональная деятельность юриста. Введе­ние в специальность: Учебное пособие. - М.: Изд-во БЕК, 1997.— 330 с.

7. Клименко Н.И. Криминалистические знання в структуро про-фессиональной подготовки следователя. — К., 1990. — 130 с.

8. Кукушкин В.М. Полицейская деонтология: Социологический ана-лиз зарубежньїх концепций. М.: Академия МВД России, 1994. — 132 с.

9. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій.— К.: МАУП, 1998. - С. 14 - 18.

10. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 1999. — С. 175—200.

11. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.— К.: "Атика", 1999. — С. 5—20.

12. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.- К.: ВІРА;

Дакор., 2000.- С. 324-367.

13. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС.2002. - С. 292 - 325

14. Подопригора А.А. Основи римского і-ражданского права. — К.: Вентури, 1994.- 288 с.

^.Васильєв В.Л. Юридическая психология. — М.: Юридическая литература, 1991.— 464 с.

16. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста. — Львів, 1999.- 126 с.

17. Михайлова Л.И. Социология культуру / Учебное пособие. -М., 1999.-С. 157-167.

18. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. — Київ.:

Либідь, 1996.

19. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. — К.: Либідь, 1996.- С. 29-44; 84-90; 132-148.

20. Дементьев Г.Г. Процес формирования личиости под влияни-ем социальной средьі в современньїх условиях: Дис... канд. социол. н. - М., 2000. - 191 с.

21. Савченко С.В. Социализация студенческой молодежи в усло­виях регионального образовательного пространства.— Луганск: Аль­ма-матер, 2003.- С. 335-375.

МОДУЛЬ 3. Соціальне регулювання юридичної практичної діяльності

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Поняття, загальна характеристика та види соціального регулю­вання. Мета соціального регулювання. Нормативне та індивідуальне регулювання суспільних відносин. Нормативне регулювання за допо­могою різних видів нормативних систем.

Поняття та структурна характеристика моралі. Моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість. Роль моральних прин­ципів у процесі регулювання юридичної діяльності та їх загальна характеристика. Співвідношення та взаємодія вимог моралі та право­вих приписів, що регулюють відносини в сфері юридичної діяльності.

Соціальне регулювання діяльності юриста. Використання право­вих та неправових засобів регулювання суспільних відносин у сфері юридичної діяльності. Поняття юридичної практики. Співвідношення юридичної практики з юридичною діяльністю.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Загальна декларація прав людини /Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н від 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.- К., 1989.- С.9-14.

2. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 10 січня 2001 р., N З (2503).- С. 6-8.

3. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей).— К., 1997.— С. 295-298.

4. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи):

Збірник документів.- К., 1989. - С. 97-112.

5. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВРУ - 1996. -№ ЗО.- Ст. 141.

6. Закон України від 23 квітня 1991 р. № 988-12 «Про свободу совісті та релігійні організації» // ВВРУ. — 1991.— № 25.— Ст. 283.

7. Закон України від 06 березня 1996 р. № 100/96- ВР «Про освіту» // ВВРУ.- 2002. - № 20.- Ст.134.

Деонтологічні кодекси

1. Канони професійної етики /Американська Правова Асоціа­ція.- 1908, 1998.

2. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства. /Міжнародний договір від 01 жовтня 1988 (Міністер­ство закордонних справ України, Рада Європи) // ]ауа5сгірт: ОрепОос ('994_343').

3. Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб. / Міжнародний договір від 23 липня 1996 (Міністерство закордонних справ України, 00Н) // іауазсгірт: ОрепОос ('995_788').

4. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

5. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоц­іацією "ПФТС" 01 липня 1997 року.// іауазсгірї: ОрепОос ('п0001211-97').

6. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

7. Загальні правила поведінки державного службовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жов"ня 2000 року.

8. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді судів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень - жовтень, 2002 р.

9. Кодекс професійної етики аудиторів банківсзких установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50// іауазсгірї: ОрепОос ('у0050500-03').

Спеціальна та додаткова література

1. Златоструй "Древняя Русь" - Х-ХІ вв. - М.: 1990. - С. 113.

2. Алексеев С.С. Введение в юридическую специальность. - М., Юридическая литература, 1976.

3. Прохоров Г.М. Памятники переводной й русской литературьі ХІУ-ХУ веков.- Л., 1987.

4. Горшенев В.М., Бенєдик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие. - К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1938. - 80 с.

5. Сливка С.С. Рудницький М.І., Підгурський М.Т. та інш. Форму­вання правосвідомості юриста. - Львів, 1997. — 96 с.

6. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій,— К.: МАУП,1998.—С. 23-28.

7. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. — К.: "Атика", 1999.- С. 54-72;

134-143; 200-216.

8. Сливка С.С. Правнича деонтологія. / Підручник для вищих навчальних закладів.- К.: "Атика", 1999. - С. 142 - 154.

9. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС, 2002. - С. 87-112.

10. Фуллер, Лон Л. Мораль права.— Пер. с аі-гл.- К.: Сфера.-1999-232 с.

11. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании. — Львов, 1988. — 106 с.

12. Гаман Алан. Право Європейського Союзу: Підручник для сту­дентів вищих навчальних закладів / Пер. з англ. — К.: Абрис, 1998.—

424 с.

^.Васильєв В.Л. Юридическая психология.— М.: Юридическая литература, 1991.— 464 с.

14. Нес/мко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста,— Львів, 1999.- 126 с.

15. Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. — Київ:

Либідь, 1996.

16. Шкода В. В. Вступ до правової філософії,— Харків: Фоліо, 1997.- С. 165-201.

17. Малахов В.М. Етика. Курс лекцій: Навчальний посібник. — К.:

«Либідь, 1996. - С. 35-88.

18. Саханова Т.В. Зачем суду психолог? (О психологической зк-спертизе в гражданском процессе). — М.: Знание, 1990.

19. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ / Автореферат. — К., 1997.

МОДУЛЬ 4. Правове (державне) регулювання професійної

юридичної діяльності та основні види юридичної практики.

ЗМІСТ ДИДАКТИЧНОЇ ОДИНИЦІ

Застосування норм права. Дозволяючі, забороняючі, зобов'язу­ючі та рекомендаційні норми. Внутрішні державні правові акти. Сфери юридичної діяльності, на які поширюються внутрішні державні пра­вові акти. Міжнародні правові акти і сфери юридичної діяльності, на які вони поширюються. Поєднання національного законодавства з правом інших держав та міжнародних договорів і угод.

Основні види юридичної практики: практика суду загальної юрис­дикції; практика господарського суду; оперативно-розшукова практи­ка; слідча практика; практика прокурорського нагляду; адвокатська практика; нотаріальна практика; практика юрдичної служби; практика державної виконавчої служби; Інтерпол як міжнародна професійна організація кримінальної поліції. Співвідношення юридичної практики із соціальною діяльністю. Роль юридичних наукових знань у сфері здійснення юридичної практики.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативно-правові акти

1. Загальна декларація прав людини/Прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї 00Н е.ід 10 грудня 1948 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.- К., 1989.- С.9-14.

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права/ Прий­нятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолю­цією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї 00Н 16 грудня 1966 року. Ратифікований Україною 19 жовтня 1973 року. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 28-49.

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи): Збірник документів.— К., 1989.- С. 15-27.

4. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. "Голос України", 1(1 січня 2001 р., № З (2503).- С. 6-8.

5. Європейська культурна конвенція від 19 грудня 1954 р.// Україна в міжнародно-правових відносинах. / Кн.2. (Правова охоро­на культурних цінностей).— К., 1997.— С. 295-298.

6. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р. // Права людини (Основні міжнародно-правові документи):

Збірник документів.- К., 1989.- С. 97-112.

7. Конституція України від 28 червня 1996 р.// ВВРУ-1996.-№ ЗО.- Ст. 141.

8. Цивільний кодекс України від 16.01.2003, № 435-ІУ.

9. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р.

10. Кодекс законів про працю України / Затв. Законом Українсь­кої РСР від 10.12.1971 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971.-№ 50.- Ст. 375.

11. Кримінальний кодекс України від 05..04.2С01 р. № 2341-111.

12. Кримінально-процесуальний кодекс від 28.12.1960 р. №1001-5, прийнятий Верховною Радою УРСР.

13. Кодекс України від 07.12.84, № 8073-Х "Про адміністративні правопорушення".

14. Господарський кодекс України від 16.01.2003, № 436-4.

15. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. N 1798-ХІІ

16. Закон України від 22.12.1993 № 3767-12 "Про міжнародні договори України. // Відомості Верховної Ради (ВВРУ), 1994.— № 10.- Ст.45.

17. Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України» // ВВРУ.- 1996.- № 49.- Ст.272.

18. Закон України від 25 березня 1992 р. №2229-12 «Про службу Безпеки» // ВВРУ.- 1992.- № 27.- Ст. 382.

19. Закон України від 05 листопада 1991 р. № 1790-12 «Про про­куратуру» // ВВРУ. - 1991.- № 53.- Ст. 793; станом на 17 січня 2002 р.- ВВР.- 2002.- № 17.- Ст. 125.

20. Закон України від 15 грудня 1992 р. № 2862-12 «Про статус суддів»// ВВРУ.- 1993 № 8.- Ст. 56.

21. Закон України від 02 вересня 1993 р. № 3425-12 «Про нотар­іат»// ВВРУ.- 2002.- №16.- Ст.114.

22. Положення "Про Міністерство юстиції України", затверджене Указом Президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396/97// Офіційний вісник України № 2, ст. 14 від 29.01.1998.

23. Положення "Про Міністерство внутрішніх справ України", зат­верджене Указом Президента України від 07 жовтня 1992 р. // Оф­іційний вісник України 0, № 42, ст. 1774 від 03.11.2000.

Деонтологічні кодекси

1. Статут патрульно-постової служби міліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року.

2. Положення від 04 квітня 1997 № 1 "Про Комісію з питань етики та вирішення спорів Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД)" // іауазегрт: ОрепОос ('усО01378-97').

3. Примірний перелік дій, що порушують високі стандарти підприє­мницької етики та професійної відповідальності, затверджений Асоц­іацією "ПФТС" 01 липня 1997 року.// іауазсгірС ОрепОос ('п0001211-97').

4. Кодекс професійної етики аудиторів України, прийнятий Ауди­торською палатою 18 грудня 1998 року № 73// іауазсгірт: ОрепОос ('у0073230-98')

5. Правила етики арбітра (члена трудового арбітражу), затверд­жені наказом Національної служби посередництва і примирення від 8 вересня 2000 року.

6. Загальні правила поведінки державного сл'/жбовця, затверд­жені наказом Головдержслужби України від 2 жовтня 2000 року.

7. Кодекс професійної етики судді, прийнятий на V з'їзді суддів України 24 жовтня 2002 р. // "Вісник Верховного Суду України", N 5, вересень—жовтень, 2002 р.

8. Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку, затвердженя рішенням Державної комісії з фон­дового ринку і цінних паперів (ДКЦПФР) від 14 січня 2003 № 21 // Іауазсгірт: ОрепОос ('уг021312-03').

9. Кодекс професійної етики аудиторів банківських установ, зат­верджений постановою Національного банку України від 12 лютого 2003 № 50//іауа5сгір1: ОрепОос ('у0050500-03').

Спеціальна та додаткова література

1. Коментар до Конституції України / Друге видання. — К., 1998 — 412 с.

2. Горшенев В.М., Бенедик Й. В. Юридическая деонтология: Учеб-ное пособие.- К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988.- 80 с.

3. Жалинский А.З. Професиональная деятельность юриста. Введе-ниє в специальность: Учебное пособие.— М.: Изд-во ІіЕК, 1997.— 330 с.

4. Сливка С.С. Рудницький М.І., Підгурський М.Т. та інш. Фор­мування правосвідомості юриста.— Львів, 1997.— 9(> с.

5. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія / Стислий курс лекцій,— К.: МАУП, 1998.- С. 23-28.

6. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навчальних закладів. - К.: "Атика", 199!).— С. 54-72; 134-143; 200-216.

7. Сливка С.С. Правнича деонтологія./ Підручник для вищих на­вчальних закладів.- К.: "Атика", 1999.- С. 142-154.

8. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія.- К.: ВІРА;

Дакор., 2000.- 506 с.

9. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія: Підруч­ник.- Харків: Вид-во НУВС, 2002.- С. 56-112.

10. Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании.— Львов, 1988.— 106 с.

П.Таман Алан. Право Європейського Союзу: Підручник для сту­дентів вищих навчальних закладів./ Пер. з англ. — К.: Абрис, 1998. — 424 с.

12. Правила профессиональной адвокатской зтики// Российская

юстиция.- 1999.- № 3.- с. 47-49.

13. Несімко О.Д., Сливка С.С., Штангрет М.Й. Особа юриста.— Львів, 1999.- 126 с.

14. Саханова Т.В. Зачем суду психолог? (О психологической зк-спертизе в гражданском процессе). — М.: Знание, 1990.

15. Ткаченко Т.С. Етико-правові проблеми професійної дефор­мації співробітників органів внутрішніх справ./ Автореферат. — К., 1997.

Курсові завдання до модулів до рівня 2

1. Складіть термінологічний словник (словник повинен містити терміни з матеріалу модулів, а також із запропонованих джерел рівня 2).

2. Питання для самоконтролю (відповідь перевірте за додатком до рівня 2).

2.1. Яка людина вважається професіоналом?

2.2. Що таке юридичний фах і які види юридичних фахів ви знаєте?

2.3. З чого починається розуміння норм поведінки?

2.4. Дайте визначення поняттю "соціалізація юриста".

2.5. Якій зміст вкладається в поняття "соціальна діяльність" і який — в поняття "юридична діяльність"?

2.6. Що таке юридична справа?

2.7. Які складові елементи має система юридичної діяльності ?

2.8. Які об'єкти юридичної діяльності ви можете назвати?

2.9. Назвіть методи здійснення юридичної діяльності.

2.10. В чому полягає суть соціального регулювання, його мета і які види соціального регулювання ви знаєте ?

2.11. Дайте визначення поняттю'"правова політика держави"

2.12. Охарактеризуйте кадрову політику держави у сфері юри­дичної практики.

2.13. Назвіть види юридичної практики.

2.14. Чим відрізняється юридична діяльність від юридичної прак­тики?

2.15. Чим відрізняється практика суду загальної юрисдикції від практики господарського суду?

3. Теми контрольної роботи

3.1. Юридична професія та її основні риси.

3.2. Соціалізація юриста та соціальна діяльністз.

3.3. Юридична діяльність та її сфери.

3.4. Соціальне регулювання юридичної діяльності.

3.5. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

3.6. Відмінності юридичної практики від юридичної діяльності.

4. Питання для підготовки до заліку.

4.1. Загальна характеристика юридичної професії.

4.2. Атестація юриста.

4.3. Якості юриста як особи, що визначають рівень його квалі­фікації.

4.4. Соціалізація юриста та соціальна діяльністз.

4.5. Поняття юридичної діяльності.

4.6. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності.

4.7. Діяльність римських юристів і її види.

4.8. Зміст юридичної діяльності.

4.9. Види юридичної діяльності.

4.10. Система юридичної діяльності.

4.11. Суб'єкти юридичної діяльності

4.12. Об'єкти юридичної діяльності.

4.13. Засоби юридичної діяльності.

4.14. Сфери юридичної діяльності та їх характеристика.

4.15. Поняття юридичної справи.

4.16. Соціальне регулювання юридичної діяльності.

4.17. Поняття та структурна характеристика моралі.

4.18. Моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість.

4.19. Місце моралі серед інших соціальних норм.

4.20. Роль моральних принципів у процесі регулювання юридич­ної діяльності та їх загальна характеристика.

4.21. Місце моралі серед інших соціальних норм.

4.22. Правова політика держави.

4.23. Застосування норм права за різними сферами юридичної діяльності.

4.24. Поняття "юридична практика" та відміннос"і юридичної прак­тики від юридичної діяльності.

4.25. Основні види юридичної практики та їх характеристика.

Матеріали для вивчення модулів рівня 2

МОДУЛЬ 1. Юридична професія і соціальне призначення

юриста в громадянському суспільстві та правовій державі

1.1. Поняття "юрист" і основні риси юридичної професії

Професія юриста — одна з найдавніших у людському суспільстві. У давньому суспільстві функції правового регулювання здійснювали досвідчені та найбільш авторитетні старійшини, жерці, "волхви", слу­жителі релігійного культу, пізніше — духовенство (єпископи, свяще­ники).

Слово "юрист" грецького походження, а в літературній українській мові існує ще й слово "правник". Так чи інакше, ці поняття характе­ризують особу юриста як фахівця-правознавця.

Юристом має бути тільки та людина, яка відчуває власне покли­кання до цього нелегкого роду діяльності, адже тут на терези кла­дуться людські долі. Юрист має любити свою професію, бути захоп­леним нею, мати нахил до роботи з людьми, тому що до нього звер­таються громадяни зазвичай в екстремальних ситуаціях, у скрутні та безвихідні моменти. Незважаючи на те, чи вірить юрист людині, чи ні, він зобов'язаний їй допомогти.

Але для того, щоб виконати своє професійне завдання повністю, потрібно знати не лише формально визначену суть (закони), але й мати моральні принципи діяльності. Ніякий закон не може врегулюва­ти відносини між людьми, будучи закріпленим на папері. Лише втіле­ний у конкретну життєву ситуацію закон виявляє своє призначення. Тож професія "юрист" спрямована на те, щоб закони діяли, виправ­довуючи невинних та караючи порушників.

Кожна нова справа вимагає спілкування, а як відомо — скільки людей, стільки й характерів. Тому юрист повинен бути психологом. Зважаючи на особу співрозмовника, юрист має знайти до нього підхід і найголовніше — допомогти.

Юрист — це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Фундаментальні — це глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей розвитку та функціонування держави і права. Вони складаються з глибоких і твердих знань усіх важливих юридичних понять і категорій.

Спеціальні— це конкретні юридичні знання, які використовують­ся для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності. Наприклад, слідча чи прокурорська діяльність.

Ґрунтовна підготовка юристів започаткована у Римі. Римське право має величезний авторитет. Не менший авторитет має професіоналізм римських юристів. Римське право і сьогодні вивчається у багатьох університетах, а його рецепція (визнання) знаходить поширення у деяких державах.

1.2. Соціальне призначення юриста

Юридична професія в Україні стала однією з найбільш затребува­них, як і у всьому цивілізованому світі. Сьогодні гостро постає питан­ня про якість юридичної освіти, спеціалізацію юристів, професійний відбір абітурієнтів у юридичні вузи, тому що жоден значний захід, вчинок приватної особи, державного органу або його посадової осо­би, що знаходяться поза рамками побутових стосунків, не може об­ійтися без експертизи або консультації з боку юриста чи адвоката.

У "Програмі правової освіти населення", затвердженої Постано­вою Кабінету Міністрів України від 29.05.1995 р., зокрема, підкрес­люється, що правова освіта є обов'язковою для всіх дошкільних виховних, середніх освітніх, вищих навчальних закладів, закладів підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів. У новій Концепції правової освіти громадян України (2001 р.) накреслені шляхи підви­щення рівня правової культури населення і якості підготовки спеціалістів.

З розвитком ринкових відносин, зміною економічної суті поведін­ки громадян і розширенням кола цінностей, ш,о охороняються, відбу­лися зміни як у праці юриста, так і у змісті його професійної роботи.

Професійна юридична робота покликана забезпечити сформова­ну соціальну структуру: пенсійне забезпечення, засоби масової інфор­мації, сільське господарство, сферу боротьби зі злочиністю, терито­ріальне обслуговування населення тощо. Ринок праці (промисловість, банки, управління, торгівля, партії та інші громадські об'єднання) ма­ють реальну потребу в юристах. Громадяни потребують допомоги юристів в реєстрації і перереєстрації угод з нерухомістю, одержанні різного роду дозволів, захисту прав особи від свавілля некомпетент­них і корумпованих посадових осіб і т. ін.

Професійна юридична робота необхідна також у дослідженні про­блематики цінних паперів, злитті юридичних осіб, що є відносно но­вим видом діяльності в Україні.

За останні роки зросла роль адвокатів у вирішенні судових справ, в оспорюванні адміністративних рішень, виник попит на охоронні та

детективні послуги тощо.

У зв'язку з появою юридичних фірм, що ведуть зовнішньо­торговельні операції, виникла потреба в правовому забезпеченні вис­новків зовнішньоторговельних договорів, оформленні дозволів на ввіз і вивіз товарів, врахуванні зарубіжного законодавства при оформ­ленні документів, маркуванні товарів, що продаються, сплаті митних

зборів тощо.

Одним словом, зараз важко назвати будь-яку сферу суспільних

відносин, в якій професійна робота юриста була б достатньою. По­няття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу юрист виконує, воно дозволяє охарактеризувати всі важливі риси юридичної професії.

1.3. Професія, юридичний фах і кваліфікація юриста Професія юриста — це широка галузь трудової діяльності, що

потребує юридичних знань, умінь, навичок, необхідних для виконання

певної роботи в правовій сфері соціальних послуг. Основні риси юридичної професії:

1. Це гуманна професія, тому що вона спрямована, насамперед,

на забезпечення прав і свобод людини.

2. Це соціальне значима професія, тому що вона пов'язана з дер­жавою і правом, важливими соціальними явищами.

3. Це високоінтелектуальна професія, тому що юристу треба охоп­лювати всі сторони життя суспільства, враховуючи при цьому складні та часом заплутані юридичні проблеми.

4. Це творча професія, оскільки вона пов'язана з вирішенням не­стандартних юридичних ситуацій, при цьому "творчість" завжди обме­жена рамками права, що вимагає від юриста ще більшого мистецтва для розв'язання юридичних проблем.

5. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному додержанні законодавства для отримання конкретного результату.

6. Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити ті складні нестандартні ситуації, які виника­ють в діяльності юриста, але ця свобода може бути тільки в межах закону.

7. Це відповідальна робота, тому що вона завжди пов'язана з долею людей, і помилок тут не повинно бути.

Префесія юриста має свої специфічні особливості, що пред'являє високі вимоги до ділових і моральних якостей працівника цієї сфери, \ зобов'язує його знати право, інші соціальні норми, які регулюють | службову діяльність юриста. Правознавець покликаний здійснювати ' благородну функцію захисту прав людини, його гідності і честі, інтересів держави, виховувати у громадян повагу до закону. Він - знавець права і правового життя суспільства, відданий своїй справі, морально стійка людина. Чесність, непідкупність, принциповість, громадянська мужність, справедливість — невід'ємні його якості.

Невід'ємною властивістю юридичної діяльності і юридичної прак­тики (поняття юридичної діяльності і юридичної практики будуть роз­криті в модулях 2 і 3 цього блоку) є професіоналізм.

Професіоналізм закріплюється у відповідних юрмативно-право-вих актах і є основою системи офіційних норм-вимог, що ставляться до юристів конкретної спеціалізації (наприклад. Закон України від 24.03.1998 року "Про державну виконавчу службу"; наказ Генераль­ної прокуратури України від 17.04.1996 року "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури"). Діяти професійно означає: