Поняття і методи діяльності держави й органів місцевого самоврядування в галузі публічних фінансів

Виробничу інфраструктуру відтворювального процесу, без якого не може існувати цивілізоване суспільство, складають заводи, фабрики, сільськогосподарські та інші підприємства. Поза її межами знаходиться вторинний капітал, фінансові рин­ки, тобто сукупність грошових відносин і грошових ресурсів. Одна частина цих ресурсів і відносин виникає у суспільстві як умова відтворювального процесу, а друга — створює умови для розширеного відтворення.

Поза виробничою сферою після появи держави виникають фінансові відносини, що формують грошові фонди, які необ­хідні для існування публічних органів і фінансування покладе­них на них функцій. Ці фонди мають назву публічних фінансів.

Публічні грошові доходи до кінцевого їх використання по­діляються на відповідні цільовому призначенню відокремлені частки, які мають назву фонди коштів.

Фінанси— це економічні відносини, які здійснюються пе­реважно в грошовій формі між державою та юридичними і фізичними особами. Фінансові взаємозв'язки між державою і господарюючими суб'єктами є нееквівалентними, вони вини­кають лише як обов'язок дії сторони. Так, юридичні й фізичні особи, виконуючи конституційний обов'язок, сплачують подат­ки, а держава виконує свої обов'язки (функції), покладені на неї Конституцією і законодавством.

Централізовані фінанси відбивають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фон­дів коштів, які надходять у розпорядження держави і органів місцевого самоврядування. До них належать державний і міс­цеві бюджети, позабюджетні цільові фонди, кошти обов'язко­вого майнового і особистого страхування. За рахунок цих фон­дів фінансуються будови, реконструюються підприємства, за­безпечується оборона країни, освіта, наука, культура, утриму­ються органи державної влади і управління, відшкодовується шкода, завдана стихійним лихом, надається допомога матерям із дітьми, хворим, інвалідам, перестарілим громадянам.

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу­зях народного господарства. В об'єднаннях, на підприємствах державної форми власності грошові фонди створюються за ра­хунок власних ресурсів, шляхом перерозподілу коштів всере­дині галузі, а також і за рахунок бюджетних асигнувань. Те саме можна сказати про муніципальні підприємства.

Відмінності між державними і при­ватними фінансами:

1) держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку. Наприклад, в Державному бюджеті України податкові над­ходження від громадян складають понад 25% усіх доходів. А стосовно до держави примусового виконання ніхто не за­стосовує;

2) державні фінанси пов'язані із грошовою системою, якою так чи інакше керує держава, але ця система ніяк не зале­жить від волі приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами;

3) приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на здійснення публічного інтересу;

4) розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних, якими розпоряджаються окремі особи.

Таким чином, фінанси України — це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням і розподілом публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ­хідними.

Фінансова діяльність держави і органів місцевого самовря­дування передбачає такі завдання