Інвестиційний кредит.

Інвестиційне кредитування здійснюється шляхом вкладень коштів у відтворення основних фондів шляхом нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств. Особливістю інвестиційного кредитування в сучасних умовах є перенесення центру ваги на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств, збільшення частки коштів у складі активної частини, тобто вкладення в машини й устаткування.

Банківське кредитування. Банк може виступати учасником інвестиційного процесу за допомогою механізмів середньо- та довгострокового кредитування. Довгострокові кредити банку, як правило, є найпоширенішою формою такої участі. За допомогою довгострокового кредитування можливо впроваджувати прямі інвестиційні заходи, здійснювати витрати на придбання елементів основного капіталу. Джерелами ресурсів можуть виступати власні та залучені кошти банку, державні кошти.

Принципи, відповідно до яких здійснюється інвестиційне кредитування:

· Прямий характер фінансування;

· Цільовий характер джерел коштів для капітальних вкладень і самого фінансування;

· Фінансування у міру виконання інвестиційного плану;

· Безперервність фінансування.

У процесі надання довгострокового кредиту потенційний позичальник, окрім стандартного пакета документів, подає за узгодженням з установою банку такі матеріали: 1) проектно-кошторисну документацію; 2) основні техніко-економічні показники проекту; 3) контракт на будівництво; 4) документи на право землекористування; 5) позитивне рішення екологічної експертизи.

Бан­ки провадять фінансування капітальних вкладень за дору­ченням інвесторів. Воно починається лише після того, як банк переконається в додержанні інвестором умов, які за­безпечують раціональне використання коштів, що виділя­ються на капітальні вкладення. Такими умовами є:

· забезпечення будов і об’єктів затвердженою проектно-кошторисною документацією;

· включення їх у план капітального будівництва, перелік будов і титульні списки;

· виділення капітальних вкладень і грошових коштів у суворій відповідності з нормами тривалості будівництва.

План капітального будівництва включає дані про обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт, виділених на поточний рік, завдання введення в дію виробничих потужностей і основних фондів , строки їх введення та ін. Перелік будов і об¢єктів виробничого призначення розробляється в складі перспективних прогнозів розвитку економіки. Вони включають основні техніко-економічні показники цих будов і об¢єктів (введення в дію виробничих потужностей, обсяги капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт тощо).

Банк ретельно перевіряє документи, що надійшли до нього для оформлення фінансування будови з ме­тою — не допустити фінансування будов і об’єктів, які не включені в план-контракт, не мають затверд­женої проектно-кошторисної документації або яким виді­лені капітальні вкладення, встановлений обсяг будівельно-монтажних робіт і грошові кошти в розмірах, менших, ніж потрібно для їх завершення в нормативні строки, що при­зводить до розпорошування коштів, зростання незаверше­ного будівництва та завдає величезних збитків суспіль­ству.

Банк здійснює оцінку кредитоспроможності позичальника на підставі бухгалтерського балансу й інших документів, що характеризують його фінансовий стан, аналізує можливість і доцільність здійснення витрат за рахунок довгострокового кредиту, реальність одержання позичальником прибутку від використання кредиту, забезпечення своєчасного його погашення, розглядає інші питання. Потім уточнюється поданий проект кредитного договору і при позитивному вирішенні питання про надання інвестиційного кредиту позичальнику відкривається позиковий рахунок, з якого здійснюється використання кредиту на оплату устаткування, наукових розробок, виконаних будівельно-монтажних робіт тощо. Кошти також можуть перераховуватись відразу сповна або поетапно на поточний рахунок позичальника.

На підставі поданих документів в установі банку проводиться комплексна оцінка кредитоспроможності позичальника. Спеціалісти банку вирішують проблему потреби у довгостроковому кредитуванні шляхом визначення повної вартості витрат на впровадження заходів за умови, що кредит є єдиним джерелом фінансування проекту, або ж встановлення різниці між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, якщо існують інші джерела фінансування проекту. Видача довгострокового кредиту може здійснюватися одночасно або поетапно (в міру виконання будівельно-монтажних робіт). Погоджуючись на видачу довгострокового кредиту на будівництво нових об'єктів, розширення діючих потужностей, їх реконструкцію або технічне переоснащення, банк вимагає від підприємства вкладення його власних коштів, як правило, в розмірі від 15 до 30% вартості проекту.

Кредитування витрат з будівництва, реконструкції або технічного переоснащення здійснюється відкриттям підприємству невідновлюваної кредитної лінії. Кредитування розпочинається лише після використання підприємством-позичальником власних коштів, передбачених на ці заходи.

Кредит погашається позичальником з поточного рахунку з коштів фонду нагромадження після виконання заходу, що кредитується.

Об'єктами довгострокового кредитування є:

1) будівництво нових підприємств;

2) реконструкція, технічне переозброєння та розширення підприємств;

3) організація випуску нової продукції;

4) придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей тощо;

5) здійснення екологічних заходів.

Державне кредитування здійснюється шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи пускових об'єктів; раніше розпочатих новобудов виробничого призначення; технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності. Бюджетні позики надаються на таких умовах:

1) обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України;

2) перелік будов і об'єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується;

3) терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують 3 років, а в окремих випадках – 5 років;

4) погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування і здійснюється щоквартально;

5) погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається у наступному за плановим році і здійснюється щоквартально протягом не більше, ніж 2 років;

6) за користування бюджетними позиками встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету.

Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.

За користування бюджетним кредитом підприємства сплачують відсотки в установлені терміни. Зокрема, кошти підприємств, які надходять у банк за користування бюджетною позикою, перераховуються в державний бюджет в обсязі 60%, а коли до позичальника застосовано штрафні санкції – 70% від загальної суми сплачених підприємством відсотків. Решта суми поступає в уповноважений банк для покриття витрат на обслуговування позики.

Оплата відсотків здійснюється за рахунок власних коштів підприємства. Контроль за цільовим і ефективним використанням бюджетних кредитів покладається безпосередньо на банки, що фінансують позичальника.